Постанова № 55341841, 26.01.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2016 р.Справа № 915/806/15Одеський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді: Ліпчанської Н.В.,

суддів: Савицького Я.Ф., Лисенко В.А.

При секретарі судового засідання Кіртоки Л.В.,

представники сторін у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Миколаївської області від 09.06.2015р.

по справі № 915/806/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк",

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

про стягнення 51768,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - Банк) звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) про стягнення за договором банківського обслуговування б/н від 10.10.2013р. заборгованості за кредитом у розмірі 29542,05 грн., заборгованості по процентам - 16070,72 грн., пені - 6156,15 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Банк вказує на те, що на виконання умов даного договору відповідачу по рахунку НОМЕР_1 надавались кредитні кошти за послугою "Гарантований платіж" в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта, що визначено та врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Банк просив господарський суд стягнути вищезазначену суму з Товариства на підставі ст.ст. 526, 530, 610, 629, 1054 ЦК України, ст. 173-175, 193, 198 ГК України, ст.ст. 1, 12, 15, 22, 49, 54-57 ГПК України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 09.06.2015р. (суддя Коваль Ю.М.) позовні вимоги Банку задоволено повністю, стягнуто з Товариства на користь Банку 29542,05 грн. основного боргу, 16070,72 грн. - проценти за користування кредитом, 6156,15 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 1827 грн. судового збору.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд, посилаючись на положення ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України зазначив, що зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Також щодо розрахунків Банку основного боргу за кредитом, % річних місцевий суд встановив, що позивачем правомірно, відповідно до вимог вищевказаних положень Умов, застосовано процентну ставку за користування кредитом.

Не погоджуючись із даним рішенням господарського суду ФОП ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, вважаючи вказане рішення винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Сторони згідно приписів ст. 98 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги шляхом надсилання ухвал суду на адреси сторін.

Між тим, представник апелянта звернувся до суду через електронну пошту із заявою про відкладення розгляду справи, що призначена на 21.01.2016р., у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання через несприятливі погодні умови.

Колегія суддів, задовольнивши заяву апелянта про відкладення розгляду справи, ухвалою від 21.01.2016р. відклала розгляд даної скарги на іншу дату. Проте, жодна зі сторін і у наступне судове засідання 26.01.2015р. не з'явилась, пояснень, заяв та клопотань до суду не надала.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться у даній справі.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

ФОП ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зауважує, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, а саме - йому не була надіслана ухвала про порушення провадження у справі.

Вказане не відповідає дійсності, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі №915/806/15 була винесена 15.05.2015р., копія якої була надіслана, зокрема, й на адресу відповідача 18.05.2015р., про що свідчить штамп відправки на оригіналі вказаної ухвали.

Матеріали справи також містять позовну заяву із зазначенням адреси відповідача: АДРЕСА_1, та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, зареєстрованого за №3405915790, за вищезазначеним місцем проживання. На вказану адресу відповідача й була направлена копія ухвали про порушення провадження у даній справі.

Проте, до місцевого суду повернувся конверт із рекомендованим поштовим повідомленням із позначкою «повертається за закінченням терміну зберігання».

Між тим, в абзаці 3 пункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також, у пункті 11 інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа ВГСУ "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 №01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про порушення провадження у справі №915/806/15 та про день, час і місце розгляду справи.

Також, слід зазначити, що у відповідності з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Цивільним законодавством України передбачено, що договір укладається шляхом приєднання до умов, встановлених однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах.

Укладання між Банком і ФОП ОСОБА_1 договору у спрощений спосіб підтверджується заявою відповідача про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 10.10.2013р. (а.с.14). Згідно цієї заяви ФОП ОСОБА_1 приєднався та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку, розміщеними на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua, котрі разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.

Заява підписана відповідачем електронно-цифровим підписом у системі інтернет-клієнт-банкінг Приват 24, що передбачено Умовами, згідно яких при укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання відповідача до Умов, сторони допускають використання підписів відповідача у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований позивачем через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі відповідача з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Згідно вказаної заяви, операції по заявці виконуються відповідно до Умов розділи 3.1.1, 3.2.2 або окремо укладених з клієнтом договорів, які регулюють надання послуги "Гарантований платіж".

Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Умовами, які є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору від 10.10.2013р., передбачено наступне.

Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнтові кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом та на цілі, зазначені в заявці на договірне списання коштів (надалі - гарантованій платіж або заявка), в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені договором строки. Відновлювана кредитна лінія (далі - кредит) надається банком для виконання клієнтом платежів за заявками на договірне списання коштів з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, яка не перевищує терміну повернення кредиту та може бути змінена або скасована позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок №3648 з подальшим перерахуванням у дату виконання на поточний рахунок одержувачів, що вказані в заявці. Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Банк здійснює обслуговування ліміту відповідача, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо (п. 3.2.2.1 Умов).

Між тим, слід зазначити, що за своєю юридичною природою укладений сторонами договір є змішаним договором здійснення банківських операцій, який містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

У відповідності до ст. 339 ГК України банками здійснюється фінансове посередництво у формі банківських операцій, зокрема розрахункових, кредитних.

Так, ч. 1 ст. 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Відповідно до ч.4 ст.1068 ЦК України, клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору.

Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунку, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 1069 ЦК України).

На виконання умов укладеного сторонами договору, за заявками ФОП ОСОБА_1 на гарантований платіж №67 від 05.02.2014р. на суму 27513 грн. та №69 від 20.02.2014р. на суму 2914 грн. (а.с.16) Банком за рахунок кредитних коштів сплачено загалом 30424,60 грн., що підтверджується випискою по рахунку відповідача з 10.02.2014р. по 05.06.2015р. (а.с. 61).

Згідно виписки по особовому рахунку №20629053201453 з 10.02.2014р. по 05.06.2015р. ФОП ОСОБА_1 частково сплатив заборгованість за кредитом у загальній сумі 882,55 грн., і тому на даний час заборгованість з повернення отриманих за договором кредитних коштів становить суму 29542,05 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків по сплаті кредиту 05.02.2015р. Банк направив ФОП ОСОБА_1 претензію від 26.01.2015р. №31010NKN0S2MH (а.с.28-29). Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача заборгованості з повернення кредитних коштів у сумі 29542,05 грн.

Одночасно з цим, Банк нарахував ФОП ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами у сумі 16070,72 грн.

ФОП ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує на те, що місцевий суд не застосував положення параграфів 1,2 глави 71 ЦК України, зокрема, зазначає, що умовами договору банківського вкладу розмір відсотків за користування грошовими коштами Банку не визначений, а тому відсотки мали бути нараховані у розмірі не більше облікової ставки НБУ, на що апеляційний господарський суд зазначає наступне.

В силу приписів статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Згідно п. 3.2.2.2 Умов клієнт має погасити заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці, в строк до 30 днів з дати виконання заявки.

Разом з цим, передбачено, що у період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014р. клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014р. - в розмірі 36% річних від суми заборгованості. Проте, у разі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості (п.3.2.2.2 Умов).

Таким чином, відповідач, підписуючи заяву про відкриття поточного рахунку та приєднуючись до Умов та тарифів надання банківських послуг, надав згоду на встановлення змінюваної процентної ставки та подальшу її зміну.

Відтак, розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 16070,72 грн. місцевий суд визнав обґрунтованим, який судова колегія апеляційної інстанції також вважає таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Також позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення зобов'язання у загальній сумі 6156,15 грн., з огляду на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не виконано вчасно грошового зобов'язання з повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитним лімітом, а апеляційним судом перевірено розрахунки Банку, тому розмір пені за вказаний у розрахунку період нарахований Банком за порушення ФОП ОСОБА_1 строків повернення кредитних коштів, є правомірним та обґрунтованим.

Щодо посилання Відповідача на "самоуправне зняття ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" коштів з його карткових рахунків №5168757205607080, №6762466002346227" суд зауважує, що правовідносини Позивача та Відповідача щодо грошових коштів на вказаних карткових рахунках не є предметом даного спору.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що при винесенні рішення від 09.06.2015р. винесено при повному з'ясуванні та дослідженні всіх обставин справи з правомірним застосуванням норм діючого законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 09.06.2015р. по справі № 915/806/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий - Н.В. Ліпчанська

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя В.А. Лисенко