Ухвала суду № 55341746, 01.02.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.02.2016 Справа № 5021/2168/2011Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., розглянувши заяву ліквідатора ФОП ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Курбанова Н.В. про визнання договорів недійсними в межах справи про банкрутство ФОП ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

29.01.2016 до суду надійшла заява № 02-05/14 від 29.01.2016 ліквідатора Курбанова Н.В. про визнання договорів недійсними в межах справи № 5021/2168/2011 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Також до заяви додано клопотання № 02-02/15 від 29.01.2016 про звільнення від сплати судового збору, оскільки заяву про визнання договорів недійсними подає ліквідатор в інтересах банкрута, кошти на авансування витрат не надавались, грошових надходжень від продажу майна за період ліквідаційної процедури не було.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство в розмірі 2 мінімальних заробітних плат.

Відповідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» та п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 р. №01-06/2093/15 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 N 484-VIII)» за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

За вказаних обставин клопотання № 02-05/15 від 29.01.2016 ліквідатора Курбанова Н.В. про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Крім того частиною 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла до 19.01.2013 р.) (далі Закон) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Так, у відповідності до п.4 ч.1 ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Проте арбітражним керуючим не надано суду копій угод, які він просить визнати недійсними.

З тексту заяви неможливо визначити відчужувача (-ів) спірного майна за договорами купівлі-продажу, його (їх) статус і відношення до нерухомості.

При цьому покупцем і власником майна являється ОСОБА_3, що визначає в даному випадку спір про право між невідомим продавцем і фізичною особою - громадянином.

Частиною 4 статті ст.3-1 Закону передбачено право арбітражного керуючого звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з абз. 12 ч. 1 ст. 25 Закону до повноважень ліквідатора в ліквідаційній процедурі віднесено подавати до господарського суду заяви про визнання угод боржника недійсними з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 цього Закону.

Відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим або розрахований на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом більшим, ніж строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Тобто ч. 10 ст. 17 Закону не передбачено підстав для визнання недійсними угод, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство.

Підстави для визнання угод боржника недійсними наведено у ч. 11 ст. 17 Закону (постанова Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі №14/5026/1311/2012).

За ч.11 ст.17 Закону угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо:

угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;

угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Все отримане за такою угодою повертається сторонам.

Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.

Однак, враховуючи згадані вимоги законодавства, заявник не обґрунтував обставини і не подав документи на підтвердження вимоги про визнання договорів недійсними в рамках Закону та відповідного провадження.

Неподання вищевказаних документів і неналежне обґрунтування позовних вимог також перешкоджає перевірці підвідомчості цього спору господарському суду.

Керуючись ст. ст.3-1, 17, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла до 19.01.2013 р.), ст. ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ліквідатора ФОП ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Курбанова Н.В. про визнання договорів недійсними в межах справи про банкрутство ФОП ОСОБА_1 - повернути без розгляду.

2. Копію ухвали направити сторонам.

Додаток: заява № 02-05/14 від 29.012016 з додатками на 68-ми аркушах.

СУДДЯ В.В. ЯКОВЕНКО