Рішення № 55340695, 26.01.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 січня 2016 р. Справа № 903/1205/15

за позовом: Приватного підприємства "АР-Транс", м.Трускавець

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Липини, Луцький район

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Керрі Україна", м.Київ

про стягнення 43 810,28 грн. збитків

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: Скаб Н.М. - довіреність вих. №10/11-15 від 10.11.2015р.

від відповідача: ОСОБА_5 - довіреність від 17.12.2015р.

від третьої особи: не прибув

Суть спору: позивач - Приватне підприємство "АР-Транс" звернувся з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та просить стягнути 43 810,28 грн. збитків, завданих псуванням вантажу.

В обґрунтування позовних вимог Приватне підприємство "АР-Транс" посилається на невиконання відповідачем умов договору транспортно-експедиторського обслуговування №П2617 від 23.06.2015р. щодо дотримання температурного режиму перевезення.

В підтвердження позовних вимог подав договір транспортно-експедиторського обслуговування №П2617 від 23.06.2015р., заявку №16 від 12.08.2015р., заявку №16 від 12.08.2015р., товарно-транспортну накладну CMR119, переклад товарно-транспортної накладної CMR119, товарно-транспортну накладну CMR А №0002611, претензію №1 від 21.08.2015р., відповідь на претензію від 25.08.2015р., договір на транспортно-експедиторського обслуговування №694-SCM/2014 від 01.08.2014р., лист з повідомленням про факт порушення умов перевезення, розрахунок претензії 19082015 від 19.08.2015р., лист б/н без дати обґрунтування вимог, претензію 4002 від 19.08.2015р., рахунок - фактуру №СФ-000268 від 18.08.2015р., виписку з банку від 24.09.2015р., фактуру СЕ-35/15/Е/08 від 14.08.2015р. з перекладом, претензію №19082015 від 19.08.2015р. з перекладом, фотографії на 19 актушах, власне письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи з спору між цими сторонами, про цей предмет і з цих підстав та відсутнє рішення вище перелічених органів з даного спору; довіреність вих. 310/11-15 від 10.11.2015р., роздруківку показників логера з 14.08.2015р. до 18.08.2015р., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - Приватного підприємства "АР-Транс", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Представник позивача в судовому засіданні подала заяву за вх. №01-54/657/16 від 26.01.2016р. в якій заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та долучила до матеріалів справи відповідь ФОП ОСОБА_6 з додатками, копію закордонного паспорта водія ОСОБА_7, копію карти контролю від 17.08.2015р.

Представник відповідача в судовому засіданні та в заяві за вх. №01-54/676/16 від 26.01.2016р. повідомив, що відповідач не може виконати вимоги ухвали суду від 12.01.2016р., а саме подати роздруківку показників логера спеціалізованого напівпричіпу фургона ізотермічний-Е д.н.з. НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_4, оскільки автомобіль знаходиться за межами України.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в призначене судове засідання вдруге не прибув. 26.01.2016р. через канцелярію подав письмові пояснення за вх. №01-54/646/16, в яких повідомив наступне:

- на підставі Договору №694-SСМ/2014 на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.08.2014р., укладеного між третьою стороною та позивачем, було сформовано Контракт-заявку від 12.08.2015р. на виконання транспортно-експедиційних послуг з перевезення салату/винограду за маршрутом OZAROW(РП) - ВLEDOW (РП) - Київ (Україна);

- на підставі розділу 1 Договору, Позивачу надана можливість залучення, до здійснення ввірених вантажів, третіх осіб-перевізників. Скориставшись цим правом, Позивачем було залучено в якості перевізника Відповідача та надано до перевезення транспортний засіб НОМЕР_5, водій ОСОБА_7;

- згідно з пунктом 3.11 Договору Позивач зобов'язався забезпечити подачу транспорту, який забезпечує збереження температурного режиму, передбаченого Заявкою, та обладнаного справними засобами фіксації температурного режиму;

- заявкою висунуто вимогу до транспорту «Рефрижератор Т= +1 - +4С». Крім того, відправник вантажу в графі 19 СМК зробив застереження про швидкопсувність вантажу і необхідність дотримання температурного режиму +1- +ЗС;

- по прибутті на склад вантажоодержувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен» в смт. Велика Димерка, 17.08.2015р. Третій особі в телефонному режимі було повідомлено про факт псування вантажу під час перевезення по причині недотримання температурного режиму;

- третій особі було надано повний пакет документів по даному факту, в тому числі акт від 17.08.2015р., фотографії до акту, роздруківки термописця, які надав водій транспортного засобу, та інші документи;

- жодних клопотань від учасників транспортного процесу про проведення експертизи для з'ясування причин псування продукції не надходило. Згідно з умовами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.), учасниками міжнародного перевезення вантажу є відправник, одержувач та перевізник. Оскільки, причини псування продукції були очевидними та жодних застережень від перевізника, відправника та одержувача не поступало, одержувачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Рабен» було складено акт та зроблено заяву перевізнику у вигляді внесення інформації про псування продукції в СМR;

- акт прийомки продукції від 17.08.2015р. було складено та підписано контролером по якості Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен» ОСОБА_8 Зазначений акт складався в присутності водія автомобіля НОМЕР_2, причіп НОМЕР_1 ОСОБА_7, та працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен» вносилися відповідні відмітки про відсоток зіпсованої продукції до СМR. Після внесення всіх відміток, водію було передано треті примірники СМR (для перевізника). Як вбачається із СМR представник перевізника-водій не вносив жодних заперечень чи застережень, що приводить до висновку, що пропозицій, претензій та заперечень перевізник не мав. Оскільки, дане перевезення здійснювалося у відповідності до КДПВ, зазначений вище акт не підлягає підпису водієм транспортного засобу, як це передбачено нормами чинного законодавства для перевезень по Україні;

- згідно зі статтею 30 КДПВ якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі;

- як вбачається із СМR № 119, вантажоодержувачем, було зроблено заяву перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат та пошкоджень, а саме зроблено відповідні записи в СМR. Стаття 30 КДПВ дає право вантажоодержувачу протягом 7-ми днів після прийому вантажу, пред'явити перевізнику в письмовій формі заяву про втрату або пошкодження вантажу. У жодній статті КДПВ, на підставі якої здійснювалося дане перевезення, не відображена обов'язковість наявності підпису водія на складеному акті.

В підтвердження долучив до матеріалів справи копію довіреності на представника від 07.09.2015; копію Договору №694-SСМ/2014 на транспортно-експедиторське обслуговування від 71 08.2014р.; копію Контракту-заявки від 12.08.2015р на виконання транспортно-експедиційних послуг; копію товарно-транспортної накладної СМR 119, СМR А № 0002611; копію листа б\н без дати з повідомленням про порушення умов перевезення; копію розрахунку претензії 19082015 від 19.08.2015р., копію листа б\н без дати обґрунтування вимог; копію претензії 4002 від 19.08.2015р. на суму 43 810,00 грн.; копію Фактури FСЕ-35/15/Е/08 від 14.08.2015р.; копію Акту прийомки продукції від 17.08.2015р.; фотографії, додані до акту приймання продукції; копію листа від 23.09.2015р. з повідомленням про утримання суми збитків в односторонньому порядку; копію угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.09.2015р.; копію Актів прийому-передачі на утилізацію та електронних актів списання товару в ТЦ (а.с. 154-211).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

23 червня 2015р. між Приватним підприємством «АР-Транс» (Екседитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник) було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №П2617 (а.с.18-21).

Відповідно до п. 1.1. договору, експедитор доручає, а Перевізник зобов'язується за винагороду організувати доставку вантажів, перевезення автомобільним транспортом згідно заявок, що є невід'ємними частинами даного договору.

У ч.8 п. 2.2. вказаного договору зазначено, що перевізник зобов'язався організувати перевезення з дотриманням правил перевезення вантажів у відповідності з Міжнародною Конвенцією автомобільних перевезень вантажів та у відповідності з вимогами виробника з моменту прийняття вантажу до перевезення від вантажовідправника до моменту вручення вантажоотримувачу, при чому перевізник несе солідарну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття вантажу до перевезення від вантажовідправника до моменту вручення вантажоотримувачу.

Відповідно до п. 4.1.2. договору передбачено, що у випадку нанесення збитку з вини однієї із сторін, винна сторона повинна відшкодувати збиток іншій стороні в повному обсязі

Згідно п.4.4. договору Перевізник несе повну майнову відповідальність за збереження вантажу під час його транспортування від пункту завантаження до пункту доставки. У випадку недостачі, пошкодження, часткового або повного знищення вантажу, Перевізник відшкодовує Експедитору вартість товару, якого не вистачає або який пошкоджений, згідно прас-листа чи видаткових накладних Експедитора, шляхом перерахування грошових коштів згідно претензії Експедитора на його розрахунковий рахунок. При цьому оплата згідно претензії здійснюється Перевізником протягом 10-ти календарних днів з моменту її отримання.

На підставі вказаного Договору, між сторонами було укладено Заявку № 16 від 12.08.2015 року на перевезення салату\винограду за маршрутом м. BLEDOW (РП) - м. Київ (Україна) на суму 1000 Євро по курсу НБУ на день розмитнення.

12.08.2015р. між сторонами було укладено ще одну Заявку №16, в якій з'явилася ще одна точка довантаження у м. BLEDOW (РП), а також змінилася вартість послуг, яка після внесення змін становить 26736,00грн. Позивач надіслав Відповідачу заявку зі змінами, однак він не повернув її завіреною своїм підписом (а.с.23).

Стаття 181 ГК України передбачає можливість укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідач прийняв до виконання заявку з двома місцями завантаження, що підтверджується товарно-транспортними накладними міжнародного взірця СМR №119 та СМR А № 0002611.

ПП «АР-Транс» в даних Договорі та Заявці виконувало функції «Експедитора- Замовника», а ФО-П ОСОБА_1 - «Перевізника». ПП «АР-Транс», в свою чергу виступало від імені ТзОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» на підставі Договору № 694-SСМ/2014 від 01.08.2014р. (а.с.32-34).

Згідно з п.5, 6 Заявки, відповідач був повідомлений про вид вантажу, вимогою дотримання температурного режиму в межах +1- +4°С. Крім того, вантажовідправником при відвантаженні товару, зроблено застереження в графі 19 Особливі узгоджені умови СМR 119 «Внимание! Скоропорт! ТЕМР: +3°С».

Відповідно до статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.), договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Стаття 9 Конвенції , зазначає, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

При розвантаженні вантажу одержувачем, було виявлено факт пошкодження продукції в процесі транспортування, про що було складено акт приймання продукції від 17.08.2015р., зроблено відповідні фотографії та поставлено відмітку в СМR № 119, де відображено у відсотках кількість зіпсованого вантажу (запис одержувача від руки в графі 8-9) та запис показників температури логера-6,2°С, вантажного відсіку-6,1 °С та вантажу-5,7°С (запис одержувача від руки в графі 18).

21.08.2015р. позивач на адресу відповідача надіслав претензію №1 про відшкодування пошкодженої продукції (а.с.29).

25.08.2015р. відповідач надіслав на адресу позивача відповідь на претензію, в якій вказав, що зобов'язання за договором на транспортно-експедиторське обслуговування №П2617 були виконані належним чином, оскільки ФОП ОСОБА_1 забезпечив зберігання та доставку вантажу до одержувача на умовах визначених у Заявці №16 від 12.08.2015р. (а.с.31).

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Оскільки відповідно до умов договору №П2617 від 23.06.2015р. перевезення вантажу здійснювалось автомобільним транспортом із місця перевезення до місця доставки, які знаходяться у різних країнах, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Женева, 19 травня 1956 року.

Україна приєдналась до Конвенції відповідно до Закону від 1 серпня 2006 року №57-V.

Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

Згідно пункту 1 статті 17 Конвенції транспортер несе відповідальність за повну чи часткову втрату та пошкодження вантажу в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здачею, а згідно пункту 2 цієї статті він звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата вантажу або його пошкодження сталися з вини правомочної по договору особи, будь-яким дефектом самого вантажу або обставинами, запобігти яким транспортер не міг і наслідки яких він не міг передбачити, при цьому, саме на транспортері лежить тягар доказування, що втрата чи пошкодження вантажу викликані обставинами, зазначеними в п. 2 ст. 17 (п. 1 ст. 18 Конвенції).

Стаття 3 глави ІІ Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів встановлено, що при застосуванні цієї Конвенції перевізник відповідає як за свої власні дії та упущення, так і за дії і упущення своїх агентів і всіх інших осіб, до послуг яких він вдається для здійснення перевезення, коли ці агенти або особи діють в рамках покладених на них обов'язків.

Перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за його пошкодження, яке сталося в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та його здаванням, а також за запізнення доставки. Перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата вантажу, його пошкодження або запізнення відбулися з вини правомочної за договором особи, внаслідок наказу останнього, не викликаного будь-якою виною перевізника, яким-небудь дефектом самого вантажу або обставинами, уникнути які перевізник не міг і наслідки яких він не міг запобігти (ст.17 глави IV Конвенції). Тобто, як вбачається, в спірних правовідносинах відповідальність за пошкодження вантажу покладається саме на експедитора.

Статтею 30 розділу V Конвенції передбачено, що якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі.

Згідно ст.924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За статтею 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Надаючи правову оцінку заявленій позовній вимозі про відшкодування збитків у вигляді компенсації вартості зіпсованої продукції в процесі здійснення її перевезення з огляду на наявність умов, які дають підстави для їх задоволення, суд дійшов висновку про те, що остання заявлена без достатніх на те доказів. При цьому судом враховано таке.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Потерпіла сторона повинна довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, наслідком такої протиправної поведінки.

Наявність збитків позивач підтверджує актом прийомки продукції від 17.08.2015р. (а.с.168), актами прийому передачі на утилізацію (а.с.196-201), актами корекції РТЗ від 07.10.2015р., від 19.08.2015р., 06.10.2015р., рахунком фактурою №FSE-35/15/Е/08 від 14.08.2015р. (а.с.43), розрахунком претензії ТзОВ «Метро Кеш енд Кері» та фотокопіями фрагментів зіпсованого товару (47-65).

Між тим, зазначені документи складені позивачем без участі перевізника та не в момент передачі продукції вантажоотримувачу, як того вимагає ст. 8 Конвенції.

Як слідує з карти контролю С 13.001 від 17.08.2015р. (вихідний контроль товарів на платформі свіжих продуктів), яка була укладена за участю перевізника (а.с.169), жодні застереження щодо якості товару відсутні.

Будь-які інші документи щодо якості товару сторонами не складалися.

Разом з тим, на СMR №119 та даній карті контролю містяться відомості логера, що температура у рефрижераторі в момент прийомки товару становила +5,7°С / +6,1°С, тоді як відповідно до вимог, що зазначені у заявці та товаросупровідних документах її значення не мало перевищувати +3°С.

Порушення температурного режиму підтверджують відомості показників логера, які надані позивачем та третьою особою ТзОВ «Метро Кеш енд Кері» за період з 14.08.2015р. по 18.08.2015р. (а.с.118-127;188-195), тобто в момент перевезення.

Між тим, на думку суду не доведеним є факт псування салату/винограду через незначне порушення температурного режиму при його перевезенні.

Позивачем при подачі позову до суду та в процесі судового розгляду не надано доказів будь-яких лабораторних досліджень, щодо відповідності якості товару, який став не придатним, відсутні будь-які документи які підтверджують причину його псування.

Недоведеним позивачем та не підтвердженим відповідними доказами є те, що псування вантажу стало можливим лише з однієї причини - порушення температурного режиму його перевезення.

Фотознімки зіпсованого товару не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки на останніх відсутня прив'язка як до часу так і до місця де вони були зроблені, останні подані суду без доказів ким вони здійснювались. Крім того, вказані фотографії жодним чином не підтверджують той факт, що зображений на них товар є тим самим товаром, перевезення якого було здійснено Відповідачем.

Акт від 17.08.2015 року складений лише за підписом контролера по якості ОСОБА_8, він не містить ні відбитка печатки підприємства, яке здійснювало приймання товару, ні підпис водія - перевізника (ОСОБА_7), ні підпису інших осіб, які брали участь в прийманні-передачі товару та підтвердили б факт пошкодження товару. Не можна однозначно стверджувати, що вказаний акт дійсно складався під час приймання товару.

За таких обставин позивачем не доведено наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою перевізника і завданими збитками, що виключає наявність складу цивільного правопорушення.

Щодо доказів про реально понесені витрати по відшкодуванню вартості зіпсованого товару.

Позивач факт сплати збитків підтверджує рахунком фактурою №СФ-000268 від 18.08.2015р. (а.с.39) та випискою по банківському рахунку від 24.09.2015р. (а.с.40-41).

Між тим, дані документи не містять відомості про те, що вартість зіпсованого товару у розмірі 43810,28грн. відшкодовано позивачем для товароодержувача ТзОВ «Метро Кеш енд Кері».

Отже, відсутня ще одна складова цивільного правопорушення - наявність реально понесених збитків.

Водночас, за приписами ст.30 розділу V Конвенції прийом одержувачем вантажу без належної перевірки його стану разом з перевізником та відсутність зробленої для нього заявки, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, що найпізніше в момент прийняття вантажу, коли втрата або пошкодження є очевидними,факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що ТзОВ "Метро Кеш енд Кері" отримав вантаж у такому стані, який описаний у вантажній накладній.

Відповідно до ч.2 ст. 4 абз. 3 ГПК та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст.49 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 144, 181, 193, 224, 225, 307, Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 610, 611, 612, 614 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. В позові відмовити

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

01.02.2016р.

Суддя В. М. Дем`як