Ухвала суду № 55340140, 26.01.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3876/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

26 січня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Горобця Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" про зобов'язання включити до переліку вкладників АТ "Дельта Банк" для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування та подати інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_4 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в розмірі 7050 доларів США із нарахованими відсотками за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зобов'язання включити ОСОБА_4 до загального реєстру вкладників АТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами згідно з договором банківського рахунку за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 11 грудня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовив.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 12 лютого 2015 року між ОСОБА_4 та АТ "Дельта Банк" був укладений договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" №019-28551-120215 у доларах США (а. с. 9). Відповідно до договору банк приймав на депозит кошти з обов'язком виплачувати 5,5% відсотків річних. Термін дії договору визначений до 13 травня 2015 року. Згідно з умовами договору, банк відкрив вкладнику вкладний (депозитний) рахунок №26301112987271. 12 лютого 2015 року відповідно до меморіального ордеру №10317897 на зазначений рахунок, відкритий у АТ "Дельта Банк" були зараховані приватні кошти позивача в сумі 7050 (сім тисяч п'ятдесят) доларів США (в еквіваленті 176948,95 грн. (сто сімдесят шість тисяч дев'ятсот сорок вісім гривень дев'яносто п'ять копійок)) (а. с. 10). З 08.10.2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав виплату вкладникам ПАТ "Дельта Банк" коштів за депозитними вкладами за рахунок бюджетних коштів.

18 червня 2015 року позивачу стало відомо, що він відсутній в переліку вкладників, які мають право на відшкодування гарантованої суми, тому він звернувся до Уповноваженої особи з клопотанням роз'яснити причини щодо не включення його до переліку. Відповідь на вказаний запит позивачу до моменту подачі позовної заяви надано не було.

Вважаючи бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" неправомірною, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" правомірно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Ч. 5 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно о п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Згідно зі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

Протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації уповноважена особа Фонду повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Крім того, вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Статтею 56 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 30 жовтня 2014 року правлінням Національного банку України прийнято постанову №692/БТ "Про віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", відповідно до якої АТ "Дельта Банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних на строк до 180 днів та з метою стабілізації діяльності Банку та відновлення його фінансового становища було запроваджено обмеження, в тому числі заборонено здійснювати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, що призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Таким чином, починаючи з 16 січня 2015 року (дня повідомлення про прийняття вказаної постанови Національного банку України) укладення між банком та фізичними особами договорів банківського вкладу, за якими здійснювалось зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є кредиторами Банку, та які не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок Фонду з огляду на перевищення залишків на рахунках граничної суми відшкодування мало наслідком надання Банком кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами. При цьому така перевага полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" від 29.05.2015 року було створено комісію та призначено проведення перевірки договорів банківського вкладу (депозиту, що були укладені між банком та фізичними особами - клієнтами банку після 16.01.2015 року включно, за якими кошти були зараховані за такими договорами від інших фізичних осіб, та операції, які призвели до збільшення гарантованої суми відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

За результатами проведеної перевірки виявлено ряд правочинів, обставини вчинення яких свідчать про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання клієнтами банку сум гарантованого відшкодування з коштів Фонду, зокрема встановлено, що кошти на депозитний рахунок, відкритий на ім'я позивача ОСОБА_4, надійшли шляхом безготівкового переказу коштів в доларах США від власника великого вкладу ОСОБА_6, який не є стороною депозитного договору, в сумі, що не перевищує гарантованої державою суми відшкодування фізичним особам.

Таким чином, ОСОБА_6, перерахувавши кошти в сумі, що не перевищує граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, зокрема й на рахунок позивача, фактично розділив суму власного вкладу на частини, що свідчить про можливість отримання відшкодування коштів за власним вкладом в сумі, що перевищує розмір граничного відшкодування.

Вказані операції суперечать постанові Національного банку України "Про віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" №692/БТ від 30 жовтня 2014 року. Крім того, такі операції згідно зі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" віднесено до нікчемних, оскільки за їх результатами фізична особа отримує переваги над іншими кредиторами у вигляді можливості отримати відшкодування коштів в розмірі, більшому, ніж передбачено Законом.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" правомірно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 01 лютого 2016 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Білоус О.В. Совгира Д. І.