Ухвала суду № 55339981, 28.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3282/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А.,Троян Н.М.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - НІКО» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - НІКО» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: форми «Р» №14926552210 від 14.02.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 368 446, 00 грн.; форми «П» №15026552210 від 14.02.2015 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 950 154, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями щодо донарахування йому грошових зобов'язань з податку на прибуток та зменшенням від'ємного значення, оскільки вони складені на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві форми «Р» № 14926552210 від 14.02.2015 року.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві форми «П» № 15026552210 від 14.02.2015 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду 14 липня 2015 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року - скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2015 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - НІКО» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду 14 липня 2015 року скасовано, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - НІКО» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що ТОВ «Торговий дім - НІКО» (код ЄДРПОУ 32380570) зареєстроване Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією 31.03.2003 р., номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 10701070003031397.

ТОВ «Торговий дім - НІКО» взято на обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві з 15.04.2013 р. за №32304.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у період з 12.12.2014 р. по 29.01.2015 р. згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст. 77 Податкового кодексу України, відповідно до направлень, наказу від 28.11.2014 р. № 3613, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Торговий дім - НІКО» (код ЄДРПОУ 32380570) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2014 р., за результатами якої складено акт від 04.02.2015 р. № 96/26-55-22-10/32380570.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, податковим органом встановлено порушення: п.п.135.5.4, п.135.5 ст.135, п.150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 294 757 грн., в тому числі по періодам: за 2013 рік - 294 757 грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2014 року у сумі 1 950 154 грн.; п.160.2 ст.160, п.152.8 ст.152 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку з доходу нерезидента в сумі 60 477 грн. за 2013 рік; п.2.8, п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637; п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України; п.п. «е» п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.176.2 «а», ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого додатково нараховано податку на доходи фізичних осіб на суму 1032,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач 10.02.2015 р. подав заперечення до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Листом ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.02.2015 р. №10214/10/26-55-22-1010 повідомила позивача про залишення заперечень без задоволення.

На підставі висновків, зафіксованих в акті перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №14926552210 від 14.02.2015 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 368 446 грн., в тому числі, 294 757 грн. - за основним платежем, 73 689 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №15026552210 від 14.02.2015 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 950 154 грн.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення рішення такими, що винесені протиправно, а тому підлягають скасуванню в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що у перевіряємому періоді позивачем нараховано та сплачено на користь Концерну «НІКО Менеджмент» роялті за використання знаку для товарів та послуг «NIKO» у сумі 3 098 330,87 грн., із них у 2013 році - 1 148 176,87 грн. та у 2014 році 1 950 154,00 грн. Також у перевіряємому періоді підприємство сплатило у 2013 році на користь Компанії «Buymore Ltd», Кіпр роялті за користування знаком для товарів та послуг «NIKO» суму у розмірі 50 441,26 дол. США (403 177,02 грн.). Загалом сума сплаченого роялті за користування знаком для товарів та послуг «NIKO» за перевіряємий період, становить 3 501 508,00 грн.

Крім цього, перевіряючими встановлено, що підприємство при реалізації автомобілів марки Mitsubishi використовувало також знак для товарів та послуг «Mitsubishi».

На підставі цього та п.п.135.5.4. п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України перевіряючими зроблено висновок, що позивач використовував знак для товарів та послуг «Mitsubishi» на безоплатній основі та відповідно занизив дохід, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування за перевіряємий період на суму 3 501 508,00 грн., що в свою чергу призвело до порушення п.п.135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 294 757 грн. у 2013 році та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2014 року у сумі 1 950 154 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ «Торговий дім - НІКО» є оптова торгівля автомобілями та запчастинами до них марки «Mitsubishi» на підставі укладених дилерських договорів.

Позивачем до суду апеляційної інстанції надано додаткові усні та письмові пояснення, в якими додатково обґрунтовано позовні вимоги.

Суть відносин закріплена у закріплені у Дистриб'юторській угоді (далі по тексту - Дистриб'юторська угода або Угода), що укладена між сторонами 10 жовтня 2013 року (повний текс є у матеріалах справи).

Дослідивши текст Дистриб'юторської угоди, необхідно визначити її ключові моменти, які характеризують її як таку що має зобов'язальний характер для Позивача, що має визначальне значення для вирішення справи по суті.

Позивач призначений в якості імпортера та дистриб'ютора Продуктів (автомобілів MITSUBISHI та запчастин до них) на території України (далі по тексту - Територія) на не ексклюзивній основі (п. 2.1. ст. 2 Дистриб'юторської угоди).

Компанія АТС - Apex Trade & Commers AG, діятиме у якості фінансового оператора та оператора з унортних поставок Дистриб'ютора єдино та виключно у зв'язку із виконанням платежів за цією Угодою ( копія Контракту між Позивачем та АТС - Apex Trade & Commers AG додається) (Преамбула Дистриб'юторської угоди).

Позивач для збереження свого статусу - Імпортера та Дистриб'ютора, має чітко та не уклінно виконувати обов'язки визначені в Дистриб'юторські угоді, стислий перелік основних обов'язків наведено нижче: позивач зобов'язується придбавати Продукти (автомобілів MITSUBISHI та запчастин до них) виключно за власний рахунок та за власний ризик (п. 3.1. Дистриб'юторської угоди); позивач зобов'язується здійснювати замовлення Продуктів виключно у спосіб передбачений Посібником з процедури замовлення (п. 4.1 Дистриб'юторської угоди); роплата за Продукти здійснюється у строк та у спосіб передбачений п. 4.5. Дистриб'юторської угоди); позивач зобов'язується надавати та забезпечувати надання гарантійних послуг на Території України ( п. 4.8. Дистриб'юторської угоди); позивач зобов'язаний проводити відкликання або сервісні компанії (п. 4.9. Дистриб'юторської угоди); позивач зобов'язаний продавати Продукти в мінімальній щорічній кількості та/або повинен досягти щорічної мінімальної частки ринку, визначеної в додатку (п. 5.1 Дистриб'юторської угоди); позивач повинен призначати кваліфікованих Дилерів, та зобов'язаний навчати та контролювати кожного Дилера (п. 6.1. Дистриб'юторської угоди); позивач зобов'язаний здійснювати свою діяльність виключно на території України (Стаття 7Дистриб'юторської угоди); позивач не має права реалізовувати продукти інших брендів (ст, 8, 9 Дистриб'юторської угоди) позивач зобов'язується надавати якісне сервісне обслуговування Продуктів згідно Посібника з сервісної політики та гарантійної процедури, та несе за це відповідальність (ст. 11 .1 Дистриб'юторської угоди); позивач зобов'язаний мати достатній запас продуктів для задоволення ринкових вимог Території (п. 12.1 Дистриб'юторської угоди); позивач бере на себе зобов'язання у програмі з ідентифікації дилерів та рекламні зобов'язання, включаючи розміщення реклами на щитах, у газеті," періодичних виданнях, журналах, на радіо, телебаченні, в мережі Інтернет або іншим чином, згідно з Посібника з ідентифікації та застосування бренду Mitsubishi Motors та Посібника Mitsubishi Motors з візуальної ідентифікації (п. 13.1, 13.4 Дистриб'юторської угоди); позивач зобов'язується використовувати знак для товарів та послуг згідно з Посібника з ідентифікації та застосування бренду Mitsubishi Motors та Посібника Mitsubishi Motors з візуальної ідентифікації (п. 16.1 Дистриб'юторської угоди).

При невиконанні позивачем будь-яких суттєвих обов'язків передбачених Дистриб'юторською угодою або в разі дії всупереч Положенням, ММС має право розірвати Дистриб'юторську угоду (п. 21.1 Дистриб'юторської угоди),

Таким чином, враховуючи вищенаведене можна дійти висновку, що по суті Дистриб'юторська угода це угода яка визначає перелік обов'язків для Позивача, як для імпортера та Дистриб'ютора, При цьому, частина обов'язків міститься в різноманітних Посібниках, наведених вище, в тому числі Посібник з процедури замовлення, Посібник по роботі з запчастинами, Посібник з сервісної політики та гарантійної процедури, Посібника з ідентифікації та застосування бренду Mitsubishi Motors та Посібника Mitsubishi Motors з візуальної ідентифікації (п. 16.1 Дистриб'юторської угоди). Також, визначальним у відносинах між Позивачем та ММС є те, що ММС зберігає за собою право розірвати Дистриб'юторську угоду, якщо Позивач не виконає будь-яке суттєве зобов'язання передбачене нею, або буде діяти не у відповідності до зазначених Посібників.

Тобто, виходячи із останнього твердження, Дистриб'юторська угода може бути розірвана у випадку використання Знаку «MITSUBISHI» не у відповідності із Посібником з ідентифікації та застосування бренду Mitsubishi Motors та Посібника Mitsubishi Motors з візуальної ідентифікації.

Це, в свою чергу, є доказом того, що використання знаку Знаку «MITSUBISHI» є обов'язком.

Підтвердженням того, що використання Знаку «MITSUBISHI» є обов'язком а не правом, є також наступне.

Серед вищеперерахованих обов'язків Позивача, вказаних у Дистриб'юторські угоді, та перерахованих вище, є обов'язок: продавати Продукти (автомобілі Mitsubishi та запчастини до них); брати участь у програмі з ідентифікації дилерів та рекламні зобов'язання, включаючи розміщення реклами на щитах, у газеті, періодичних виданнях, журналах, на радіо, телебаченні, в мережі Інтернет або іншим чином, згідно з Посібника з ідентифікації та застосування бренду Mitsubishi Motors та "осібника Mitsubishi Motors з візуальної ідентифікації (п. 13.1,13.4 Дистриб'юторської угоди).

Враховуючи те, що на всіх автомобілях та запчастинах міститься знак Знаку «MITSUBISHI», Позивач при їх продажу згідно діючого законодавства України, зобов'язаний мати право користування цим знаком для товарів та послуг.

Обовёязок позивача рекламувати Продукти на Території чітко закріплений у статті 13 Дистриб'юторською угоди.

Зокрема в п. 13.1 зазначено, що Позивач бере на себе рекламні зобов'язанні та надає ММС для схвалення загального опису рекламної стратегії.

При цьому, п. 13.3 Дистриб'юторської угоди передбачено, що Дистриб'ютор (Позивач) погоджується витрачати на рекламу продуктів не менше сум, погоджених час від часу з ММС.

Пунктом 13.4 цієїж ж угоди передбачено також, що Дистриб'ютор (Позивач) погоджується брати участь у програмі ідентифікації дилерів ММС та зобов'язати Дилерів ідентифікувати свої приміщення та операцій діяльність у спосіб, що відповідає вимогам Посібником з ідентифікації та застосування бренду Mitsubishi Motors та Посібника Mitsubishi Motors з візуальної ідентифікації.

При ознайомленні з Посібником з ідентифікації та застосування бренду Mitsubishi Motors та Посібником Mitsubishi Motors з візуальної ідентифікації (витяг з якого міститься в матеріалах справи) зокрема розділом 7 Стандарти по рекламі та елементи корпоративного стилю, стає зрозумілим що спосіб використання Знаку «MITSUBISHI» є чітким та чітко визначеним.

Наприклад, п. 7.2, 7.3 та 7.4 Посібників передбачено яка має бути реклама на автомобілях, передбачено стандарти використання логотипу (Знаку «MITSUBISHI») та шрифтів (параметри логотипу, зображення логотипу, корпоративні кольори та матеріали), передбачено стандарти для рекламних матеріалів (штрифти які використовуються для розробки рекламних матеріалів, шрифти які використовуються для розробки рекламних макетів) з зазначеннями прикладів рекламних маткетів та багато іншого.

Таким чином. Позивач маючи зобов'язання продавати та рекламувати Продукти, в комплексі отримує також обов'язок використовувати знак «MITSUBISHI», та має це робити у спосіб передбачених Посібником з ідентифікації та застосування бренду Mitsubishi Motors та Посібником Mitsubishi Motors з візуальної ідентифікації, де чітко визначено, що вся реклама має містити знак «MITSUBISHI». При цьому зазначення знаку має чіткі розміри кольори, шрифти та інше.

Все це вказує на те, що Позивач зобов'язаний використовувати знак «MITSUBISHI». Вибору чи використовувати чи не використовувати знак знак «MITSUBISHI» в тому чи іншому випадку Позивач не має, що вказує на те, що це не є правом, а є обов'язком.

Як вже було зазначено раніше, пунктом 16.1. статті 16, Дистриб'юторської угоди (копія міститься в матеріалах справи), передбачено, що відповідно до умов та положень Угоди та Посібника з ідентифікації та застосування бренду Mitsubishi Motors компанія ММС цим дозволяє Дистриб'ютору (Позивачу) використовувати Товарні знаки на невиключній та вільній від роялті основі тільки, що стосується рекламування та продажу Продуктів. Під товарними знаками в рамка цієї угоди розуміються Товарні знаки перераховані в Додатку В цієї Угоди, до яких відноситься Знак «MITSUBISHI».

Слід зауважити, що як міжнародне право так і чинне законодавство України, зокрема ст. 495 Цивільного кодексу України, передбачає, що способом надання у користування знаку для товарів та послуг є - надання саме права на використання торговельної марки, а не обов'язку.

На цьому у Дистриб'юторській угоді і ґрунтується формулювання - надання дозволу на використання Товарними знаками на невиключній та вільній від роялті основі. Що в свою чергу, не вказує на право чи обов'язок Позивача щодо користування знакаком, а вказує на законність користування Знаком «MITSUBISHI»

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивач надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 02 лютого 2016 року.

(Повний текст ухвали виготовлено - 28 січня 2016 року).

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Троян Н.М.

Твердохліб В.А.