Ухвала суду № 55339974, 27.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22563/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Доценку О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Друк» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Друк» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.05.2015 №0001372202 та №0001382202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі також ДПІ у Деснянському районі або апелянт) зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги:

- наявність податкової інформації про неможливість проведення зустрічної звірки 20.03.2015 року ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ» (контрагента ТОВ «Новий Друк»), в зв'язку з незнаходженням за юридичною адресою, що свідчить про нереальність господарських операцій ТОВ «Новий Друк» з цим контрагентом у серпні-вересні 2014 року;

- наявність акту перевірки ТОВ «ФІНПРОМГРУП «ДІОНІКА» (контрагента ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ» контрагента ТОВ «Новий Друк») яким встановлено порушення ТОВ «ФІНПРОМГРУП «ДІОНІКА» податкового законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Деснянському районі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Друк» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Брокбудкепітал" за період з 01.08.2014 року по 30.09.2014 року.

За результатом вказаної перевірки податковим органом було складено акт № 2713/26-52-22-02-11/22891092 від 29.04.2015 року, яким встановлено порушення (а. с. 15-41):

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, пункту 44.1. статті 44, підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік всього на суму 209700,00 грн;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 233000,00 грн.

На підставі акту та викладених у ньому порушень ДПІ у Деснянському районі було винесено податкові повідомлення-рішення від 15 травня 2015 року (а. с. 67, 68):

- №0001372202, яким ТОВ «Новий Друк» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 314550,00 грн., з яких 209700,00 грн. за основним платежем та 104850,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0001382202, яким ТОВ "Новий Друк" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 349500,00 грн., з яких за основним платежем 233000,00 грн. та 116 500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

ТОВ «Новий Друк» в адміністративному порядку було оскаржено податкові повідомлення-рішення, однак рішеннями ГУ ДФС у м. Києві та Державної фіскальної служби України податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення (а. с. 15-19, 44-48).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у ТОВ «Новий Друк» наявна вся первинна документація, що відповідає вимогам чинного законодавства, а за порушення податкового законодавства контрагентами по ланцюгу поставок не має відповідати ТОВ «Новий Друк».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, в редакції на виникнення спірних правовідносин, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в редакції на час спірних правовідносин, визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу;

б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку;

в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як на підставу нереальності господарських операцій ТОВ «Новий Друк» у серпні-вересня 2014 року з ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ» ДПІ у Деснянському районі посилається на наявність податкової інформації про неможливість проведення зустрічної звірки 20.03.2015 року ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ» (контрагента ТОВ «Новий Друк»), в зв'язку з незнаходженням за юридичною адресою, що свідчить про нереальність господарських операцій ТОВ «Новий Друк» з цим контрагентом у серпні-вересні 2014 року та наявність акту перевірки ТОВ «ФІНПРОМГРУП «ДІОНІКА» (контрагента ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ» контрагента ТОВ «Новий Друк») яким встановлено порушення ТОВ «ФІНПРОМГРУП «ДІОНІКА» податкового законодавства.

У перевіряє мий період ТОВ «Новий Друк» співпрацювало із ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ» відповідно до укладеного договору про надання послуг від 04.08.2014 року №04/08/14 (а. с. 137-140).

Згідно умов вказаного договору, замовник купує, а виконавець продає запасні частини до машини WEB-16 у кількості, асортименті та за цінами, вказаними у додатку №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною. В порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з ремонту та зміни запасних частин для машини WEB-16, перелік та вартість яких визначається у додатку №2 до договору, що є його невід'ємною частиною, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору про надання послуг від 04.08.2014 року №04/08/14, додатків №1 та №2 до договору від 04.08.2014 року № 04/08/14, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.10.2014 року, видаткової накладної від 01.10.2014 року № 254, квитанції, витягів з Єдиного реєстру податкових накладних, податкових декларацій, податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість із додатком № 5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), фото звітів, а також роздруківки з сайту ДФС, що станом на період здійснення господарських операцій ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ» знаходився за своєю юридичною адресою (а. с. 137-176, 185-194).

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що незнаходження ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ» за юридичною адресою 20.03.2015 не є беззаперечним доказом нереальності господарських операцій ТОВ «Новий Друк» із зазначеним контрагентом у серпні-вересні 2014 року.

При цьому, фактично рух активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Брокбудкепітал" контролюючим органом не перевірявся та не встановлювався.

Доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин, контролюючим органом суду не надано.

Колегія суддів звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 року №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 року №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 року №К/800/50945/13, від 19.02.2014 року №К/800/61338/13, від 11.03.2014 року №К/800/1128/14, від 03.03.2014 року №К/800/12888/13, від 02.06.2014 року №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

ДПІ у Деснянському районі не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Друк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал».

Більш того, у відповідності до приписів пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідачем накладено на ТОВ "Новий Друк" штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі, які відповідають 50% від суми нарахованого основного грошового зобов'язання, тобто застосована санкція, яка відповідає повторному порушенню, вчиненому протягом 1095 днів. Водночас, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не підтверджено правомірності застосування до позивача вказаного розміру штрафних санкцій, тобто факту повторності порушення за вказаний період, а, відтак, застосування таких штрафних санкцій є неправомірним. При цьому, іншого з матеріалів справи не вбачається та не надано до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що ДПІ у Деснянському районі, як суб'єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів, того що фінансово-господарські операції ТОВ «Новий Друк» з його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.

Згідно частиною 1 статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Колегією суддів враховано клопотання Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.12.2015 року про відстрочення сплати судового збору на 30 днів та з урахуванням того, що доказів сплати судового збору не надано, вважає за необхідне його стягнути.

Керуючись статтями 41,160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року у розмірі 10956 (десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 86 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.