Ухвала суду № 55336206, 28.01.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/8146/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шелєхова Г. В.Номер провадження 22-ц/788/34/16 Суддя-доповідач - Левченко Т. А. Категорія - 48

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Собини О. І. , Околота Г. М.

за участю секретаря судового засідання -Чуприни В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 листопада 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про розподіл майна подружжя, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовуває тим, що з 07 липня 2003 року вона перебувала з відповідачем у зареєтрованому шлюбі. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05 листопада 2013 року шлюб розірвано. В період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства в 2006 році за її з відповідачем спільні кошти, було набуте спірне майно - цех по виробництву макаронних виробів розташований за адресою: АДРЕСА_1, відновна вартість якого відповідно до зведеного акту вартості будівлі та споруд КП «СМ БТІ» становить 200 520, 00 грн. (двісті тисяч п'ятсот двадцять грн. 00 коп.). Посилаючись на те, що шлюб між ними розірвано, проте згоди щодо поділу спільного майна не досягнуто позивачка просила поділити спільно нажите майно між нею та відповідачем ОСОБА_4, а саме виділити їй у власність: ? частину цеху по виробництву макаронних виробів, розташований за адресою: АДРЕСА_1, відновна вартість якого відповідно до зведеного акту вартості будівлі та споруд КП «СМ БТІ» становить 200 520, 00 грн. (двісті тисяч п'ятсот двадцять грн. 00 коп.); виділити ОСОБА_4 у власність - ? частину цеху по виробництву макаронних виробів, розташований за адресою: АДРЕСА_1, відновна вартість якого відповідно до зведеного акту вартості будівлі та споруд КП «СМ БТІ» становить 200 520, 00 грн. (двісті тисяч п'ятсот двадцять грн. 00 коп.).

26 червня 2015 року позивачка доповнила свої позовні вимоги і просила також поділити між нею та відповідачем склад, загальною площею 1074, 7 кв. м., позначений літерою «Б» та частину адміністративної будівлі (в стані будівництва, та загальною площею 393, 4 кв. м.), позначену літерою «В», виділивши їй та ОСОБА_4 у власність по ? частині зазначеного нерухомого майна.

Рішенням суду від 02 листопада 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове по суті позовних вимог, а саме: здійснити поділ спільного майна подружжя, виділити у власність ОСОБА_3 ? частину цеху по виробництву макаронних виробів, розташований за адресою: АДРЕСА_1, відновна вартість якого відповідно до зведеного акту вартості будівлі та споруд КП «СМ БТІ» становить 200 520, 00 грн. (двісті тисяч п'ятсот двадцять грн. 00 коп.); виділити ОСОБА_4 у власність - ? частину цеху по виробництву макаронних виробів, розташований за адресою: АДРЕСА_1, відновна вартість якого відповідно до зведеного акту вартості будівлі та споруд КП «СМ БТІ» становить 200 520, 00 грн. (двісті тисяч п'ятсот двадцять грн. 00 коп.). В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що спірне нерухоме майно було переплановано в період шлюбу з відповідачем за рахунок спільних коштів подружжя та належить ОСОБА_4 на праві власності як громадянину, а не підприємцю.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду оскаржується ОСОБА_3 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поділ цеху по виробництву макаронних виробів, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтвердила також в судовому засіданні апеляційного суду її представник. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується, а тому відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, колегією суддів не переглядається.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників: ОСОБА_3 - ОСОБА_6, ОСОБА_4 - ОСОБА_7, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_8, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 про поділ цеху по виробництву макаронних виробів, розташований за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що частина спірного майна була придбана відповідачем до шлюбу з ОСОБА_3 (60 відсотків готовності), під час перебування у шлюбі з позивачкою, придбане ним раніше нерухоме майно було добудоване до 100 відсотків готовності фізичною особою підприємцем ОСОБА_4, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вказаних позовних вимог ОСОБА_3, так як суд дійшов його правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 07 серпня 2003 року перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням суду від 05 листопада 2013 року (а. с. 6, 7 том 1).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 27 лютого 2002 року ОСОБА_4 придбав у власність незакінчене будівництвом нежитлове приміщення гаражу-профілакторію на 12 автомобілів загальною площею 745,22 кв.м - 60% готовності під АДРЕСА_1, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,19 га. (а. с. 102 том 1).

01.03.2002 року ОСОБА_4 зареєстровано фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на а. с. 223-224 том 1.

Після придбання зазначеного нерухомого майна ним було прийнято рішення про використання його у своїй підприємницькій діяльності шляхом добудови нежитлового приміщення гаражу-профілакторію, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та переобладнання його під розміщення лінії по виробництву макаронних виробів. З цією метою ОСОБА_4 отримав дозвіл Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради № 161 від 15 грудня 2005 року на виконання будівельних робіт - переобладнання нежитлового приміщення під розміщення лінії по виробництву макаронних виробів по АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 9 додатку до рішення виконавчого комітету від 21 червня 2006 року № 328 «Про надання дозволу на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об'єктів» ОСОБА_4 надано дозвіл на переобладнання нежитлового приміщення гаражу профілакторію по АДРЕСА_1 під розміщення лінії по виробництву макаронних виробів. Вказана реконструкція та переобладнання були здійснені, в результаті чого площа нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 збільшилася до 780,6 кв. м.

Зазначені обставини встановлені рішенням господарського суду Сумської області від 06 листопада 2006 року у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Сумське міське бюро технічної інвентаризації про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії. Вказаним рішенням господарського суду визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 право власності на нежитлове приміщення - цех по виробництву макаронних виробів, загальною площею 780,6 кв. м, розташоване за адресою АДРЕСА_1; зобов'язано КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» здійснити державну реєстрацію права власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на нежитлове приміщення - цех по виробництву макаронних виробів, загальною площею 780,6 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 103-104 том 1).

Також судом першої інстанції встановлено, що 21 грудня 2006 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_9 уклали кредитний договір №014/05-15/624, за яким останній було надано кредит на споживчі цілі у розмірі 184 158,00 доларів США на термін до 20 грудня 2011 року (а. с. 30-37 том 1).

В забезпечення виконання кредитного договору № 014/05-15/624 від 21 грудня 2006 року між майновим поручителем ОСОБА_4 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» 22 грудня 2006 року укладено іпотечний договір №2457, з наступними змінами, згідно якого в іпотеку Банку передано нерухоме майно - нежитлове приміщення (цех по виробництву макаронних виробів під літ. «А»), загальною площею 780,6 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належить іпотекодавцю на підставі рішення Господарського суду Сумської області від 06 листопада 2006 року, зареєстрованого в КП «Сумське МБТІ» від 24.11.2006 року в реєстрову книгу № 23 за № 1621 (а. с. 38-40 том 1).

Згідно положень ст. ст. 27, 31 ЦПК України визначення підстав і предмету позову є виключним правом позивача. Свій позов про поділ спірного нежилого приміщення ОСОБА_3 обґрунтовує з посиланням на положення ст. ст. 60, 70 СК України тим, що це нерухоме майно було набуто в період шлюбу з ОСОБА_4 за їх спільні кошти.

Проте, під час розгляду справи судом першої інстанції правильно встановлено, що на час придбання спірного майна 27 лютого 2002 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_4, який став фізичною особою-підприємцем 01 березня 2002 року, не перебував у шлюбі з ОСОБА_3 Під час шлюбу придбане ним нерухоме майно за вказаною адресою було переобладнано ОСОБА_4 в цех по виробництву макаронних виробів для використання у своїй підприємницькій діяльності, що встановлено вищезазначеним рішенням господарського суду Сумської області від 06 листопада 2006 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Частиною 1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що майно яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тим підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Таким чином позивачкою не доведено, що спірне майно - нежиле приміщення під розміщення лінії по виробництву макаронних виробів загальною площею 780,6 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, було набуто за час шлюбу з відповідачем за їх спільні кошти. З підстав же передбачених ст. 62 СК України позов щодо зазначеного майна в даній справі ОСОБА_3 не заявлявся та відповідних доказів на підтвердження розміру частки у праві власності, на яку збільшилась цінність цього майна, нею суду не надавалось. В той же час ОСОБА_3 не позбавлена можливості звернутися до суду з відповідним позовом щодо спірного нерухомого майна з інших підстав.

Крім того, колегія суддів вважає, що підлягає врахуванню також та обставина, що ОСОБА_3 надала письмову згоду на передачу її чоловіком в іпотеку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зазначеного нежитлового приміщення, що підтверджується її нотаріально посвідченою заявою на а. с. 41, в якій вона також зазначила, що будь-яких претензій майнового характеру з цього приводу вона має. За повідомленням ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» рішенням Зарічного районного суду м. Суми, яке на даний час не набрало законної сили, задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення (цех по виробництву макаронних виробів під літ. «А»), загальною площею 780,6 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування правильного по суті рішення суду в оскаржуваній частині. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення в частині нерухомого майна - нежитлового приміщення (цех по виробництву макаронних виробів під літ. «А»), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.1; 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 листопада 2015 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді