Ухвала суду № 55332567, 27.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №333/3855/13 Головуючий у 1 інстанції: Піх Ю.Р.

Провадження № 22-ц/778/766/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Савченко О.В., суддів Гончар М.С., Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Кей-Колект» звернулося до суду із позовом, в якому зазначило, що 14.08.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11196046000. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу ОСОБА_3 кредит в сумі 500 000 грн., а ОСОБА_3 зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 13.08.2032 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором між Банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 11196046000/П від 14.08.2007 року, згідно з яким поручитель зобов'язався відповідати перед Банком за виконання відповідачем ОСОБА_3 її зобов'язань, що виникли із кредитного договору № 11196046000 в повному обсязі, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором. Банком виконані взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, але відповідач ОСОБА_3 всупереч умов кредитного договору не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання. Станом на 08.04.2013 року заборгованість відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором № 11196046000 від 14.08.2007 року становить 570 114,19 грн.

12.12.2011р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1, за яким до нового кредитора - ТОВ «Кей-Колект» перейшло право вимоги за зобов'язаннями, які виникли у ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором та у ОСОБА_4 на підставі договору поруки № 11196046000/П від 14.08.2007 року. У зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість у розмірі 570 114 грн. 19 коп. та судові витрати у розмірі 3441,00 грн.

Заочним рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2014 року позов задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором у розмірі 570 114, 19 гривень.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» судові витрати у розмірі 3441 гривні.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2015 року заяву відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи в частині розміру стягнутої заборгованості за кредитним договором, просить рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості до 507870 грн. 55 коп.

Сторони у справі, будучи повідомлені про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду 27 січня 2016р. не з»явились.

Від ТОВ «Кей-Колект» надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідачі будь-яких заяв про відкладення розгляду справу або про поважність причин своєї неявки до апеляційного суду не спрямували.

Зважаючи на вказані обставини, колегія розглянула справу у відсутності сторін у відповідності до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Судом встановлено, що 14.08.2007р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11196046000, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 500 000 грн., а остання зобов'язалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 13.08.2032 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором між Банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 11196046000/П від 14.08.2007 року, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед Банком за виконання позичальником ОСОБА_5 її зобов'язань, що виникли із кредитного договору №11196046000 в повному обсязі, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами кредитного договору.

Банк виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, а ОСОБА_3 всупереч умовам кредитного договору не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання.

Станом на 08.04.2013р. заборгованість відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором складає 570 114,19 грн.

12.12.2011р. між ПАТ "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" укладено договір факторингу № 1, згідно з яким до нового кредитора - ТОВ "Кей-Колект" перейшло право вимоги за зобов'язаннями, які виникли у ОСОБА_3 на підставі договору про надання споживчого кредиту № 11196046000 від 14.08.2007р.

У відповідності до п.1.4 договору факторингу №1 від 12.12.2011р. одночасно з відступленням права вимоги до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення, тому до позивача перейшло одночасно і право вимоги до ОСОБА_4 як поручителя згідно з договором поруки №11196046000/П від 14.08.2007р.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що дії позичальника щодо

несвоєчасного здійснення платежів з погашення кредиту та відсотків призвели до виникнення заборгованості, розмір якої у сумі 570 114,19 грн. є підтвердженим належним розрахунком, тому вказана сума підлягає стягненню в солідарному порядку з позичальника і поручителя.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 не оспорює встановлених судом обставин щодо наявності договірних правовідносин між нею та АКІБ «УкрСиббанк», а також між цим банком і ОСОБА_4, та наявність у ТОВ «Кей-Колект» права на стягнення з них суми заборгованості на підставі укладеного з банком договору факторингу. В скарзі рішення суду оскаржується тільки в частині розміру стягнутої судом заборгованості за кредитним договором з посиланням на те, що довідка позивача не може бути належним доказом суми заборгованості, а первинні бухгалтерські документи, що підтверджують борг, у відповідності ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» позивачем не надані.

Натомість, оспорюючи борг, ОСОБА_3 також не надала будь-яких первинних документів, які б свідчили, що сума заборгованості неправильно розрахована позивачем та є меншою, ніж стягнута судом.

Посилаючись на те, що за наданим нею договором № 11196046000/734749 від 17 грудня 2015р. про припинення зобов»язання переданням відступного, укладеним між ТОВ «Кей-Колект» та гр. ОСОБА_6 як повіреним, що діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності, яким сторони узгодили загальну суму заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 11196046000 від 14.08.2007р. в розмірі 507870,60 грн., з яких 454995,05 грн. заборгованість за тілом кредиту, 52875,55 грн. заборгованість за процентами, просила змінити рішення суду, зменшивши стягнуту судом суму до узгодженого розміру 507 870,60 грн.

Проте, вказані обставини виникли після ухвалення судом оскаржуваного рішення, а апеляційний суд перевіряє його законність і обґрунтованість, виходячи з доказів, які мались на час ухвалення рішення.

Так, з наданого позивачем розрахунку, який здійснено по складових заборгованості, вбачається, що вона складається лише із боргу за тілом кредиту та боргу за відсотками, інших складових, зокрема, пені, заборгованість не містить. Розрахована позивачем заборгованість за тілом кредиту в сумі 454995,05 грн. повністю відповідає тому розміру, який визнає відповідач ОСОБА_3 в договорі про припинення зобов»язання переданням відступного. Заборгованість по відсоткам за розрахунком позивача складає 115119,14 грн., і цей розрахунок апелянтом не спростовано.

Той факт, що сторони після ухвалення судом рішення про стягнення з відповідачів суми у розмірі 570114,19 грн. уклали договір про припинення зобов»язань із узгодженням іншої суми до сплати у розмірі 507870,60 грн., доказового значення для вирішення цієї справи не має та висновків суду про доведеність суми заборгованості у стягнутому розмірі не спростовує.

Крім того, у наданому договорі № 11196046000/734749 від 17.12.2015р. сторони лише визначили погоджену між собою суму, а не дійсну суму заборгованості, яка розрахована станом на 08.04.2013р. В такому разі кредитор вправі не звертати рішення суду до примусового виконання, а вимагати від ОСОБА_3 виконання вказаного договору про припинення зобов»язання переданням відступного.

До того ж, позивач в ході розгляду справи не звертався із заявою про зменшення суми заборгованості, і такі обставини судом не досліджувались.

Зважаючи на вказане, підстав для зміни рішення суду, як того просить відповідач у скарзі, колегія не вбачає.

В письмовому клопотанні, яке надійшло до апеляційного суду 26.01.2016р. поштою, ОСОБА_3 просить винести ухвалу про скасування арешту, накладеного постановою державного виконавця від 10.02.2015р. на все майно боржника ОСОБА_4 у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа, виданого на виконання заочного рішення Комунарського районного суду від 12 березня 2014р., яке на тепер переглядається.

Проте, апеляційним судом при перегляді справи за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції не може вирішуватись питання про скасування постанови про накладення арешту на майно відповідача, яка прийнята не судом у цій справі, а органом виконавчої служби. Вказана постанова державного виконавця є предметом самостійного оскарження у відповідності до вимог статті 383 ЦПК України.

Таким чином, колегія визнає апеляційну скаргу необґрунтованою, тому у відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України вона підлягає відхиленню із залишенням без змін оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Савченко О.В.

Судді: Гончар М.С.

ОСОБА_1