Рішення № 55331624, 27.01.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 297/1540/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 січня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.

суддів : Куштана Б.П., Панька В.Ф.

з участю секретаря : Дашковської С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Берегівського районного суду від 26 листопада 2015 року за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування шкоди і відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

Так, 02.07.2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вищенаведеним позовом, який мотивував тим, що 23.04.2015р. десь о 13 год. 30 хв. на автодорозі Київ - Чоп, ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки ЗАЗ 110308, державний номер НОМЕР_1 не дотримавшись безпечної дистанції, допустив зіткнення з автомобілем марки Dacia Sandero, державний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1. Внаслідок ДТП автомобіль марки Dacia Sandero отримав пошкодження. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія". Та 19.06.2015 року ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" виплатила страхове відшкодування у сумі 24047,19 гривень. Проте, спричинені збитки не покриваються виплаченою страховиком страховою сумою, а тому, зі страховика підлягає ще сума 25952,81 гривні. Але, 09.11.2015 року ОСОБА_1 уточнив розмір суми, яка підлягає стягненню із ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія", яка становить 17130,94 гривень. За цих обставин і просив задоволити позовні вимоги.

Рішенням Берегівського районного суду від 26 листопада 2015 року уточнені позовні вимоги ОСОБА_1, задоволено частково.

Заперечуючи рішення суду в частині задоволених вимог до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія", остання, подала апеляційну скаргу в якій просить апеляційну інстанцію скасувати таке, і ухвалити нове рішення про відхилення вимог до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія". При цьому посилається на те, що рішення суду не відповідає вимогам норм матеріального права й ухвалено в порушення норм процесуального права.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, відповідач ОСОБА_2, і його представник в особі адвоката Попович О.О. заперечили, вимоги скарги з тієї підстави, що скарга є безпідставною.

ОСОБА_1 та відповідач ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" у судове засідання не з'явились, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, але заяв про відкладення розгляду справи не подали суду. А звідси, виходячи з вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України та зважуючи на приписи ст. 303-1 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати скаргу в їх відсутності.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення сторін та обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до вимог статей 212 -214 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним рішення є тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й, всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається, рішення в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності й підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, таким вимогам, рішення суду не відповідає у частині стягнення судових витрат, та через це підлягає зміні.

За правилами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доведеною по справі є та обставина, що 23.04.2015р. десь о 13 год. 30 хв. мав місце страховий випадок за участі автомобіля марки Dacia Sandero, державний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля марки ЗАЗ 110308, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді.

Так-як, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" то остання виплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 24047,19 гривень.

Як зазначено в ст. 28 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV), шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, яка пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

А ст. 29 Закону № 1961-IV передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Та згідно абзацу 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Виходячи з роз'яснень наведених в абзаці 1 пункту 14 постанови № 4 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" - при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

У зв'язку із тим, що розмір суми сплаченої ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" не покриває усіх збитків по відновленню транспортного засобу, позивач і звернувся до суду з вимогою про стягнення реальних збитків на час звернення з позовом.

Відповідно до вимог ст. 143 ЦПК України за клопотанням представника позивача, Ухвалою Берегівського районного суду від 18 серпня 2015 року призначено у справі судову авто-товарознавчу експертизу, а.с. 69-70.

Висновком експерта від 05.10.2015 року за № 83 встановлено, що матеріальний збиток заподіяний власнику КТЗ - марки Dacia моделі Sandero, 2008 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 41178,13 гривень без 20% ПДВ, а.с. 72-78, 79-91.

Оскільки, ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" здійснила виплату страхового відшкодування у сумі 24047,19 гривень то додатковому стягненню з останньої підлягає сума 17130,94 гривень (41178,13 - 24047,19), яка у сукупності й буде становити реальний розмір збитків на час розгляду справи.

Твердження ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія", що сума 17130,94 гривень, яку стягнув суд значиться з урахуванням 20% ПДВ не відповідає дійсності. Оскільки, спростовується самим експертним висновком у якому зазначено суму матеріального збитку без врахування 20% ПДВ.

У полісі № АС/ 7297465 від 06.06.2014 року зазначено, що розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого, що відповідає вимогам пункту 9.2. ст. 9 Закону № 1961-IV, а.с. 27.

Таким чином, додаткове стягнення із ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" суми 17130,94 гривень, вкладається у розмір страхової суми 50 тисяч гривень за полісом.

Наведені обставини, вказують на те, що заперечення ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" із приводу того, що суд першої інстанції начебто безпідставно стягнув із такої додатково суму страхового відшкодування, є безпідставним.

У той же час, заперечення ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" стосовно стягнення по справі судових витрат не у відповідний спосіб і розмір, є підставним.

Згідно змісту частин 1 і 2 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Правову допомогу позивачу надавав адвокат Пуканич Е.В. на підставі Договору № 44ц/15 від 27.07.2015 року, а.с. 61-66, 67. У п. 4.1. цього договору зазначено, що за надання правової допомоги, клієнт сплачує представникові гонорар у розмірі 1000 гривень.

Згідно розрахункової квитанції № 44ц/15 від 27.07.2015р., адвокат Пуканич Е.В. витратив 2,5 години на надання ОСОБА_1 правової допомоги, що у грошовому еквіваленті відповідає 1000,0 гривень, а.с. 112.

Як зазначено в ч. 1 ст. 88 ЦПК України, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розмірі задоволених позовних вимог.

У резолютивній частині рішення суду зазначено, що на користь ОСОБА_1 стягнуто із ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" 17130,94 гривень страхового відшкодування, а з ОСОБА_2 2000,0 гривень моральної шкоди.

Виходячи з вимог пропорції від задоволених сум на користь позивача, такі становлять від загальної суми, частку 9/10 і 1/10 (17130,94 + 2000 : 10). А звідси, із ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" необхідно стягнути 900,0 гривень, а з ОСОБА_2 100,0 гривень відшкодування витрат на правову допомогу.

Судом першої інстанції стягнуто з відповідачів солідарно судовий збір. Але такий висновок суду, суперечить вимогам норм чинного законодавства.

Як зазначено в абзацах 5 і 6 п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 17.10.2014, № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" - при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Станом на момент звернення з позовом, мінімальна зарплата становила 1218 гривень. Позов містить, вимоги майнового та немайнового характеру. При подачі майнового позову, судовий збір сплачується у розмірі 1% але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового позову, судовий збір сплачується у сумі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, судовий збір за позов майнового характеру, становить 243,60 гривень (1218 х на не менше 0,2 розміру = 243,60). Та і за позов немайнового характеру, буде становити 243,60 гривень (1218 х на 0,2 розміру = 243,60).

Отже, на підставі вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_1 із ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" і ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір у розмірі по 243,60 гривні із кожного.

Аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним й обґрунтованим у частині стягнення судових втрат, а це у відповідності до вимог ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його зміни, та ухвалення в зв'язку із цим нового рішення суду, та часткового задоволення апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

р і ш и в :

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", задовольнити частково.

Рішення Берегівського районного суду від 26 листопада 2015 змінити в частині стягнення судових витрат із Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції.

Стягнути на користь ОСОБА_1 із Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" - 900,0 гривень, а з ОСОБА_2 - 100,0 гривень у відшкодування витрат на правову допомогу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 із Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" та ОСОБА_2 по 243,60 гривні з кожного, судового збору.

У решті вимог, рішення суду першої інстанції, залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.

Головуючий : ____ Судді : _______

_______