Ухвала суду № 55329680, 27.01.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 148/1959/15-ц Провадження № 22-ц/772/184/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 48Доповідач Береговий О. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Берегового О.Ю.,

суддів: Копаничук С.Г., Іванюка М.В.,

за участю секретаря: Топольської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів ,

встановила:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до рішення Тульчинського районного суду від 08.09.2006 року його зобов'язано виплачувати аліменти в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менш, ніж 30% прожиткового мінімуму, щомісячно на користь неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ними повноліття.

Так як на даний час розмір аліментів є завищений, оскільки на його утриманні перебуває його мати ОСОБА_6, інвалід 1-ої групи, здоровя якої значно погіршилось, просив змінити спосіб стягнення з нього аліментів на користь неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ними повноліття з 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) на стягнення в твердій грошовій сумі, саме в розмірі 200 грн. на період здійснення догляду за матірю ОСОБА_6

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2015 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 08.09.2006 року, справа №2-992/2006 р. (а.с.5), з ОСОБА_2 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.08.2006 і до повноліття дітей.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно зп. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядкупідстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника, відповідно до ч. 3ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження»не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в

твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

До підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі ст.184 СК України відносить: нерегулярний мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Пленум Верховного Суду України у п. 17постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»роз'яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2ст. 182 СК України.

Згідно наданих позивачем документів, а саме: довідки управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області №1975 від 31.08.2015 (а.с.6), ОСОБА_2 знаходиться на обліку в управління соціального захисту населення Тульчинської РДА і одержує допомогу по догляду за пристарілою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3; копії довідки до акта МСЕК серія 12 ААА №039151 (а.с.8), ОСОБА_6 являється інвалідом І групи, потребує стороннього догляду; копії трудової книжки УКР №2898626 (а.с.11), ОСОБА_2 28.07.2015 року звільнений з роботи за власним бажанням, в звязку з доглядом за хворим членом сімї інвалідом І групи.

Однак, з урахуванням положень ст. 180 СК України, догляд за хворою матірю, не звільняє ОСОБА_2 від обовязку утримувати свої дітей.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_6 отримує пенсію за віком, як багатодітна мати, в розмірі 1792 грн., що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України в Тульчинському районі від 23.10.2015 року за № 2913/13-13/02/1 (а.с.29), а тому позивач додаткових витрат на її утримання не несе.

ОСОБА_2 є членом особистого селянського господарства, має дохід від оренди належної йому земельної ділянки (а.с. 24), що свідчить про його регулярний дохід.

Дитина у будь-якому випадку повинна бути захищена та отримувати належне утримання від батьків, що гарантовано як нормамиСК України, так і ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, згідно з якою держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру і зміни способу стягнення аліментів, оскільки це порушуватиме права дітей, позбавить їх належних умов життя, необхідних для розвитку.

Відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: