Рішення № 55328529, 26.01.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/3026/15-ц

2-2592/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Меуш К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація про обмеження в праві на спілкування з дитиною,

в с т а н о в и в:

12 лютого 2015 року ОСОБА_3 (після зміни прізвища ОСОБА_1 (а.с. 71)) звернулася в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_2

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Солом'янського районного суду від 17 лютого 2014 року місце проживання дитини визначено з нею.

ОСОБА_2 агресивно ухиляється від виконання рішення суду. Крім того, він посилив тиск на сина, налаштовуючи дитину проти неї та її родичів. Ці дії він вчиняє з метою виробити у сина відразу до неї, чим унеможливити проживання з нею сина. Після кожної зустрічі дитина повідомляє їй нову образу та грубість від ОСОБА_2 Така поведінка батька впливає на психіку дитини, перешкоджає її нормальному розвитку та може в подальшому негативно відбитись на формуванні дитини, її поведінці, сприйнятті оточуючих.

Просить суд ухвалити рішення, яким обмежити право ОСОБА_2 на участь у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом заборони ОСОБА_2 спілкуватися з сином до досягнення дитиною тринадцятирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду від 03 червня 2015 року до спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 (а.с. 35-44).

У зустрічній позовній заяві зазначалось, що ОСОБА_1 неналежно піклується про дитину, не надає потрібного медичного догляду та лікування, застосовує неприпустимі методи виховання, що призводить до психологічного насильства над дитиною. Такі неправомірні дії свідчать про необхідність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 26 січня 2016 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав залишено без розгляду.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали вимоги позовної заяви про обмеження відповідача в праві на спілкування з дитиною та просили її задовольнити з наведених у ній підстав.

Відповідач та його представник в стадії пояснень у судовому засіданні 18 серпня 2015 року проти задоволення позову заперечували. Пояснили суду, що спори між сторонами з приводу спілкування, виховання та побаченнями з дитиною тривають постійно, їх ініціює позивач з метою встановити монопольний контроль над життям та долею сина сторін. Відповідач з цим не погоджується та вважає, що саме мати належним чином не піклується про дитину та не доглядає її.

Представник третьої особи підтримала висновок органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, де вказано, що вбачається за доцільне встановити ОСОБА_2 дні та години для побачень з сином у присутності матері, а позовну заяву про обмеження батька в спілкуванні з дитиною орган опіки та піклування не підтримує (а.с. 107-109).

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 05 лютого 1999 року до 10 березня 2011 року. У шлюбі народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року, залишеним без змін в цій частині, рішенням колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 25 червня 2014 року визначено місце проживання їх сина ОСОБА_5 з ОСОБА_3

Рішення набрало законної сили.

Позивач та відповідач проживають окремо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» держава здійснює захист дитини від усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

У ч. 1 ст. 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частинами 1, 2 ст. 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до частин 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Законодавець ставить здійснення тим з батьків, який проживає окремо від дитини, свого права на участь у спілкуванні та вихованні дитини в залежність від інтересів дитини. Це означає, що в тому разі, якщо спілкування дитини з тим з батьків, який проживає окремо від неї, перешкоджає її нормальному розвитку, таке спілкування може бути обмежене чи заборонене тим з батьків, з ким проживає дитина.

Нормальному розвитку дитини може також перешкоджати аморальна, неправомірна поведінка того з батьків, який не проживає з дитиною. В цьому разі побачення дитини з такою особою можуть бути заборонені.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

На підтвердження своїх доводів позивач посилається на акт обстеження умов проживання дитини в квартирі відповідача від 25 березня 2014 року, копії рішень Солом'янського районного суду міста Києва від 10 березня 2011 року; 17лютого 2014 року; 25червня 2014 року, 21 липня 2014 року та Висновок № 108-8100/01 від 16 липня 2014 року.

З наданого суду акта обстеження умов проживання від 25 березня 2014 року вбачається, що в квартирі відповідача умови для проживання малолітнього ОСОБА_4 незадовільні (а.с. 7).

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року визначено місце проживання дитини з ОСОБА_2.(а.с. 9-11).

Рішенням колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 25 червня 2014 року рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року в частині визначення місця проживання дитини з ОСОБА_6 залишено без змін. При цьому, виключено з мотивувальної части рішення суду першої інстанції висновок суду про негативний вплив батька на дитину.

З наданого суду Висновку органу опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації № 108-8100/01 від 16 липня 2014 року вбачається, що ОСОБА_3 не зважаючи на рішення суду, не віддає ОСОБА_4 матері та надалі утримує дитину в себе.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 21 липня 2014 року задоволено вимоги ОСОБА_3 про відібрання дитини у відповідача.

Зазначені докази свідчать про наявність між самими сторонами конфлікту щодо місця проживання дитини та спілкування батька з дитиною.

У судовому засіданні була допитана психолог ОСОБА_7, яка зазначила, що підтримує свій висновок. Вона працювала з дитиною сторін, і остання давала образливі відгуки про матір, негативно до неї ставилась. Такі висловлювання не притаманні дитині її віку, тому вона як психолог прийшла до висновку, що з точки зору виховання дитини спілкування з батьком є шкідливим для її розвитку.

Інший допитаний судом психолог ОСОБА_8 пояснила суду, що працює в школі-інтернаті № 20. Саме батько влаштовував дитину до шкоди. Мати приходила до сина, але дитина виявляла тривожність, зазначала, що не хоче до мами. Дитина контактна, в колективі адаптувалася швидко, але не бажала бачитись з матір'ю, без пояснення причин, намагалась уникнути їх зустрічей.

На підтвердження своїх вимог ОСОБА_3 також надала суду Висновок спеціаліста за результатами дослідження дитини за її зверненням до психолога (а.с. 110-124).

За висновком спеціаліста - психолога Центру психологічної експертизи та психодіагностики Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут глибинної психології» дії батька позбавляють дитину соціально-психологічної самостійності та автономії, почуття внутрішньої свободи. Подолання виявлених у дитини ознак психічного інфантилізму і відставання в темпах соціалізації дитини можливо лише за умови повного припинення спілкування з дитиною батька, що мешкає окремо (а.с. 124).

Аналогічна думка висловлена і у висновку спеціаліста психологів Міського центру дитини (а.с. 125-134).

Аналізуючи надані дослідження, суд враховує, що вони були проведені за замовленням ОСОБА_3 і на поставлені нею питання. Крім того, останній висновок ґрунтується також на судових рішеннях про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини у батька на підставі рішення суду.

Надаючи свої висновки, спеціалісти не спілкувалися з батьком і висновки не містять конкретних доказів, які б безпосередньо та переконливо свідчили про негативну поведінку батька. Всі ці висновки будуються на поясненнях дитини щодо висловлювань батька на адресу матері.

У висновку Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 18 червня 2015 року зазначено про необхідність встановлення батькові дитини днів та години для побачень з сином в присутності матері. Разом з тим, позовну заяву про обмеження батька в спілкуванні з дитиною орган опіки та піклування не підтримує (а.с. 107-109).

Суд погоджується з таким висновком, оскільки зазначений державний орган супроводжує дитину протягом певного часу, спілкується з обома батьками, комісія в тому числі досліджувала і надані суду висновки спеціалістів.

З огляду на наведене, позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150, 153, 155, 157 СК України, статтями 1, 10, 12 Закону України «Про охорону дитинства», статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація про обмеження в праві на спілкування з дитиною.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: