Ухвала суду № 55326400, 29.01.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22-ц-/790/1619/16 Головуючий: І інстанції

Справа: № 638/6301/14-ц ОСОБА_1

Категорія: відшкодування шкоди Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

29 січня 2016 року м. Харків

Суддя судової колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_2, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Полтавської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 23), третя особа: Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в подальшому уточненим, про стягнення з Державної казначейської служби України на його користь 657 720,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому Полтавською установою виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 23) в результаті протиправної бездіяльності, що полягала в ненаданні своєчасної, необхідної та ефективної медичної допомоги під час знаходження у камері слідчого ізолятора.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з відповідача - Державної казначейської служби України на користь позивача ОСОБА_3 150 000,00 грн. у рахунок відшкодування завданої тому моральної шкоди.

У задоволенні решти заявлених позивачем ОСОБА_3 вимог судом першої інстанції відмовлено.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2015 року заяву відповідача - Державної казначейської служби України про перегляд ухваленого судом першої інстанції по справі заочного рішення - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідача - Державної казначейської служби України ставиться питання про скасування вищезазначеного заочного рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 за їх безпідставністю.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

Перевіривши матеріали справи, що надійшла на розгляд апеляційного суду, вважаю, що за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2015 року на даний час не може бути відкрито апеляційне провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України рішення суду складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частини, із зазначенням в останній, зокрема: висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку суду по суті позовних вимог; розподілу судових витрат.

При цьому, вирішуючи питання про судові витрати по справі, суд першої інстанції має керуватися положеннями статті 88 ЦПК України, а саме: стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Аналогічні розяснення містяться у п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Однак, суд першої інстанції, постановляючи оскаржуване рішення, питання щодо судових витрат по справі відповідно до норм чинного процесуального законодавства взагалі не вирішив, що фактично позбавляє суд апеляційної інстанції можливості в повному обсязі перевірити законність і обґрунтованість ухваленого районним судом по справі рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, в разі: якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, а також те, що вказаний недолік може бути усунутий районним судом шляхом ухвалення додаткового рішення, вважаю за необхідне повернути справу до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення по справі додаткового рішення за правилами ст. 220 ЦПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 297 ЦПК України при надходженні неналежно оформленої справи, з нерозглянутими зауваженнями на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами або з нерозглянутими письмовими зауваженнями щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, або без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 210, 215, 220, ч. 7 ст. 297 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Полтавської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 23), третя особа: Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди повернути до Дзержинського районного суду м. Харкова для вирішення питання щодо ухвалення по справі додаткового рішення протягом 20 днів з дня отримання справи.

Ухвала набирає чинності негайно, з моменту її постановлення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Суддя: В.М. Даниленко