Ухвала суду № 55324482, 27.01.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/4073/15-ц Номер провадження 22-ц/786/253/16Головуючий у 1-й інстанції Мурашова Н. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Пікуля В.П.,

суддів : Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.,

при секретарі Лимар О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на автомобіль,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на автомобіль.

Свій позов обґрунтовувала наступним: 12.02.2011 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля ИЖ модель 21251, шасі - кузов ХТК212510Р0328981, д.н.з. НОМЕР_1, а саме: ОСОБА_4 видав довіреність ОСОБА_2, посвідчену 12.02.2009 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5, якою надав останньому право володіти, користуватися та розпоряджатися автомобілем строком на 10 років, ОСОБА_2 сплатив за автомобіль ОСОБА_4 3400 грн.

На даний час відповідач ОСОБА_4 ухиляється від державної реєстрації права ОСОБА_2 на автомобіль. З огляду на наведене, ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом своїх майнових прав.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на автомобіль.

Представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3, оскаржив вказане рішення, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, по суті позовних вимог.

Вважає, що судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, рішення суду прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що власником автомобіля ИЖ модель 21251, шасі - кузов ХТК212510Р0328981, д.н.з. НОМЕР_1, є ОСОБА_4

Цей факт підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія ІХС №412513, виданим 16.07.2004 року Кременчуцьким МРЕВ ДАІ ГУ - УМВС України.

ОСОБА_4 видав довіреність, посвідчену 12.02.2009 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6, якою уповноважив ОСОБА_2 протягом 10 років до 20.02.2019 року представляти його інтереси перед третіми особами, здійснювати юридично значимі правочини щодо належного йому на праві власності автомобіля ИЖ модель 21251, шасі - кузов шасі - кузов ХТК212510Р0328981, д.н.з. НОМЕР_1, а саме перед органами нотаріату, суду, МРЕВ, ДАІ, митними та прикордонними службами при виїзді за межі України при належному оформленні документів, в будь-яких інших організаціях, установах, підприємствах з усіх без винятку питань, пов'язаних з оформленням, експлуатацією, відчуженням ТЗ тощо; надав право ремонтувати ТЗ; надав право за його згодою передовірити повноваження по представництву, експлуатації або передати право на вчинення правочину щодо автомобіля терміном не більше як на три роки, вчиняти будь-які дозволені Законами України правочини щодо автомобіля, сплачувати мито, збори та податки, надав права розпоряджатися автомобілем та керувати ним під час здійснення повноважень.

12.02.2009 року відповідач ОСОБА_2 склав письмову розписку про те, що він отримав від ОСОБА_4 3400,00 грн. при оформленні довіреності ОСОБА_2 на право користування та розпорядження автомобілем ИЖ модель 21251, шасі - кузов ХТК212510Р0328981, д.н.з. НОМЕР_1.

Сторонами у суді першої інстанції було підтверджено, що з моменту посвідчення довіреності автомобіль знаходиться у володінні ОСОБА_2, весь цей час він використовує зазначений транспортний засіб за його цільовим призначенням, усілякі витрати, повязані з використанням та ремонтом автомобіля він здійснює самостійно та за власний кошт. На даний час на майно ОСОБА_4 накладено арешт, що унеможливлює право ОСОБА_2 на володіння, користування та розпорядження автомобілем. Сторони вважали, що саме ОСОБА_2 має право власності на спірний автомобіль, оскільки він фактично придбав його за власні кошти.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів того, що при вчиненні довіреності від 12.02.2009 року та в подальшому спірний автомобіль його власником або довіреною особою від імені власника був знятий з обліку, сторонами не надано.

Суду першої та апеляційної інстанцій також не було подано договір купівлі-продажу автомобіля, з дотриманням форми, в якій повинен бути укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу та із зазначенням істотних умов. В ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав або обов'язків.

Згідно із ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Істотними умовами договору купівлі-продажу вважається предмет та ціна.

Відповідно до ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Як передбачено, ст. 34 Закону України від 30.06.93 р. №3353-XII "Про дорожній рух", призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски підлягають державній реєстрації та обліку.

Згідно із ст. 37 вказаного Закону, державна реєстрація транспортних засобів здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції.

Таким чином, законодавець визначив спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби.

Отже, оскільки порядок набуття права власності на транспортні засоби пов'язаний з обов'язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах, позивач, не здійснивши такі дії, не набув права власності на спірний автомобіль у визначеному законом порядку

З урахуванням цього, вірним є висновок суду про безпідставність вимог позивача щодо визнання права власності на автомобіль за ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги про те, що сторони уклали удаваний правочин (ст. 235 ЦК України) для приховання договору купівлі-продажу, не ставлять під сумнів правильність рішення суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Однак, позивачем та його представником не було надано переконливих та беззаперечних доказів, що при видачі довіреності, сторони мали на меті укладення саме договору купівлі-продажу, а також як уже зазначалося, доказів набуття права власності у встановленому законом порядку.

При цьому, перевіривши матеріали справ, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дав оцінку доказам із дотриманням положень ст. 212 ЦПК України, вказавши при цьому, з яких підстав він не приймає до уваги наведені стороною позивача докази.

Посилання апелянта на положення ч. 3 ст. 640 ЦК України, не ставлять під сумнів правильність рішення суду першої інстанції, оскільки вказані положення стосуються договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню. Але, договір купівлі-продажу автомобіля, на час виникнення спірних правовідносин, не підлягав обовязковому нотаріальному посвідченню.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який, повно встановивши фактичні обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним у справі доказам, вірно застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалив рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя В.П. Пікуль

Судді: С.Б. Бутенко

ОСОБА_7

Згідно оригіналу ОСОБА_1