Рішення № 55322047, 15.01.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/1571/15-ц Головуючий у І інстанції Шинкар А.О.Провадження № 22-ц/780/46/16 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А.Категорія 26 15.01.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

15 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Коцюрби О.П., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі: Нагорній Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2015 року,

встановила:

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2015 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вважає, що судом при розгляді справи не повно з'ясовані всі фактичні обставини справи, у зв'язку з чим порушені права позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, 25 січня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір № K3F1GK15006719, згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 59700 доларів США на придбання нерухомості, терміном повернення - 25 січня 2023 року та зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним в строки та в порядку, встановленим кредитним договором.

Погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 741,78 доларів США згідно графіку погашення кредиту (додаток 2 до договору) для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісій (п. 8.1).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 25.01.2008 року був укладений договір іпотеки, згідно умов якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме6 квартира АДРЕСА_1, загальною площею 28,5 кв.м, що належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу.

У зв'язку з невиконання відповідачем умов кредитного договору, у 2009 році позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на майно, виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08 вересня 2010 року, позов задоволено: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25.01.2008 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, в розмірі 70 185,20 доларів США звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Приватбанком з наданням йому всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, та виселено ОСОБА_2 з квартири зі зняттям із реєстраційного обліку.

Кошти в сумі 29 395,45 доларів США, виручені від реалізації квартири, були зараховані на погашення заборгованості, а саме: 18 708,90 доларів США зараховано 12.05.2014 року на погашення пені, 10 686,55 доларів США - 12.05.2014 року на погашення простроченої заборгованості.

У зв'язку з подальшим порушенням відповідачем умов кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати процентів, станом на 22.01.2015 року виникла заборгованість на загальну суму 201 363,36 доларів США, яка складається із заборгованості: за кредитом - 49 097,98 доларів США, за процентами - 45 803,43 доларів США, пені - 95 451,07 доларів США, штрафу - 15,86 доларів США (фіксована частина), штрафу - 9 587,98 доларів США (процентна складова).

Наведені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, розрахунком заборгованості, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28.09.2009 року, яке набрало законної сили 08.09.2010 року.

У відповідності з нормами ЦК України, за кредитним договором кредитодавець (банк або інша фінансова установа) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1054, ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статей 1046-1053 ЦК), якщо інше не встановлено цим параграфом, і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК).

Разом з тим ухвалюючи рішення суд першої інстанції, всупереч вимогам закону, необґрунтовано відмовив у стягненні комісії за користування кредитом у розмірі 1 407,04 доларів США.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України, так як рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості по комісії за користування кредитом ухвалене з порушенням норм матеріального права воно підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Інші доводи апеляційної скарги, не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 1 407,04 (одна тисяча чотириста сім доларів та чотири центи) США.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді