Постанова № 55322038, 25.01.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/11622/15-п Головуючий у І інстанції Мельник О.О.Провадження № 33/780/39/16 Доповідач у 2 інстанції ПолосенкоКатегорія 429 25.01.2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2016 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Полосенко В.С., за участю: представника Київської митниці ДФС ОСОБА_1, представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2015 року, якою громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.471 МК України та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) гривень 00 коп з конфіскацією вилучених відповідно до протоколу про порушення митних грошових коштів в сумі 1584 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири) доларів США.

Грошові кошти в сумі 16 доларів США, вилучені за протоколом про порушення повернуто ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

За постановою судді, 12 листопада 2015 рокуо 20 годині 25 хвилин, під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль, громадянин України ОСОБА_3, який прибув до України з Туреччини, м. Стамбул, рейсом № 459, своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим заявив про те, що переміщувані ним через митний коридор України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення.

Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», йому було задано запитання щодо наявності в нього готівки, на щовін відповів, що має при собі 10000 доларів США.

Після цього пасажира було запрошено до службового приміщення митниці залу «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль», девін видав готівку у розмірі 12 300 доларів США, які знаходились у внутрішній кишені куртки, одягненої на ньому. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування та зі слів пасажира належить йому особисто.

З виявленої суми,громадянину ОСОБА_3було пропущено 10 700 доларів США. За протоколом про порушення митних правил вилучено 1600 доларів США.На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним «білої лінії» до інспекторів митниці та на стійку митної консультації не звертався.

Таким чином, своїми діями, громадянин ОСОБА_3 порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю та вчинив правопорушення, передбачене ст.471 Митного кодексу України.

Постановою судді громадянина України ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.471 Митного кодексу України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією вилучених відповідно до протоколу про порушення митних правил грошових коштів.

На вказану постанову особа, яка притягується до відповідальності подав апеляційну скаргу в якій просить постанову судді в частині накладення на нього стягнення у виді конфіскації змінити та повернути йому вилучену відповідно до протоколу про порушення митних правил валюту.

На думку апелянта, постанова винесена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, суд не в повній мірі зясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам.

Вказує, що судом при розгляді справи не було враховано, що на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, інвалід дитинства, який потребує постійного лікування. Зазначає, що вилучені в нього кошти, призначалися для оплати вартості лікування та медичної реабілітації та сплати інших виплат, повязаних з лікуванням дитини.

Зазначає, що застосування конфіскації, в якості додаткового адміністративного стягнення є порушенням положень ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції З захисту прав і основоположних свобод людини, тобто є неспіврозмірним, оскільки покладає на нього індивідуальний надмірний тягар.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в підтримку поданої апеляційної скарги, представника Київської митниці який вважає постанову суду законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, приходжу до наступного.

Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні порушення митних правил повністю знайшов своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи і стверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил від 12 листопада 2015 року№ 0670/125120102/15; даними протоколу опитування ОСОБА_3; доповідною запискою головного державного інспектора ВМО №2 митного поста «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці ДФС щодо обставин складання протоколу про порушення митних правил; переліком купюр та описом готівки, вилучених у ОСОБА_3

На підставі зазначених доказів суддя дійшов обґрунтованого висновку, що своїми діями ОСОБА_3 порушив порядок проходження митного контролю у зонах (коридорах) спрощеного контролю та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.471 МК України.

Разом з тим заслуговують на увагу доводи апелянта про звільнення його від адміністративного стягнення у виді конфіскації вилучених валютних цінностей, як товару переміщення якого через митний кордон України обмежено.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22 грудня 1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Діючим законодавством України ввезення готівкової іноземної валюти в Україну, в принципі не обмежена, обмежена лише сума (10000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника, даних під час апеляційного розгляду справи, ОСОБА_3 має на утриманні хворого сина інваліда з дитинства, який потребує значних витрат на лікування, в звязку з чим його родина перебуває в скрутному матеріальному становищі. Вилучені у ОСОБА_3 грошові кошти він отримав законним шляхом, працюючи в Монголії в геологорозвідці.

Крім того, ОСОБА_3 раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, дане правопорушення вчинив з необережності.

Враховуючи наведене, вважаю, що судом першої інстанції не в повній мірі зясовані дані про особу ОСОБА_3 обставини вчинення ним адміністративного правопорушення та передчасно зроблено висновок про накладення додаткового стягнення у виді конфіскації валютних цінностей.

Жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, приходжу до висновку, що застосування конфіскації, предметів порушення митних правил, в даному випадку є порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, тобто є не пропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_3 «індивідуальний надмірний тягар».

За таких обставин постанову судді необхідно змінити та звільнити ОСОБА_3 від адміністративного стягнення у виді конфіскації валютних цінностей, повернувши їх ОСОБА_3

Керуючись ст. 294 КУпАП суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2015 року щодо ОСОБА_3 в частині накладення стягнення у виді конфіскації вилученої валюти змінити.

Грошові кошти в розмірі 1584 (одна тисяча пятсот вісімдесят чотири) доларів США, вилучені відповідно до протоколу про порушення митних правил повернути ОСОБА_3.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя В.С. Полосенко