Рішення № 55322012, 27.01.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/6385/15-ц Головуючий у І інстанції Голуб А. В.Провадження № 22-ц/780/182/16 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О.Категорія 56 27.01.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

27 січня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Таргоній Д.О.,

суддів: Верланова С.М., Приходька К.П.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_3 про захист прав споживача та визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи учасників судового процесу, колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА :

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживача та визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 21 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11274324000, згідно з умовами якого позивачу було надано кредитні кошти в сумі 25 000 доларів США.

Також був укладений іпотечний договір від 21.12.2007 року. Забезпеченням, згідно договору іпотеки виступає трикімнатна квартира в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач вказував на те, що кредитний договір за своїм змістом і текстом не відповідає законодавству України, інтересам та волі позивача, а дії відповідача щодо виконання його умов порушують права та законні інтереси позивача. Зазначив, що Банк всупереч чинному законодавству України видав кредит в іноземній валюті, а не в гривні, Банк не мав повноважень на видачу кредиту в іноземній валюті, оскільки не мав для цього індивідуальної ліцензії Національного банку України, Банк не дотримався вимог ст.ст. 11, 21, 10, 15, 18,19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Також вказував на те, що кредитний договір суперечить п.п. 8, 9 ч.1 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Позивач посилався на те, що 17.07.2014 року ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до Кагарлицького районного суду з позовною заявою про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором, що свідчить про використання Банком свого права на дострокове повернення кредитних коштів. 18.11.2014 року Кагарлицький районний суд Київської області виніс рішення яким стягнув з позивача на користь Банку суму боргу у розмірі 202 282,23 грн. Позивач вказував на те, що ПАТ "УкрСиббанк" відмовляється прийняти платіж і виконати рішення суду, що порушує права позивача та призводить до того, що у позивача зростає заборгованість перед ПАТ "УкрСиббанк". Зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору вносить істотний дисбаланс в договірні відносини між сторонами.

Посилаючись на викладені обставини та порушення вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України при укладенні кредитного договору позивач просив визнати кредитний договір №1127432400 від 21.12.2007 року укладений між позивачем та відповідачем недійним; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та застосувати односторонню реституцію, а саме: зобов'язати відповідача повернути позивачу, сплачені по кредитному договору №1127432400 від 21.12.2007 року відсотки, пеню, штрафні санкції, комісії.

В подальшому ОСОБА_2 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій посилався на те, що кредитний договір № 11274324000 від 21.12.2007 року підлягає визнанню судом недійсним на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України та ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки зміст вказаного правочину суперечить ст. 99 Конституції України, ч. 2 ст. 11, ч. 4 п. 4, 5 ст. 11, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів, п. 8, 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 3, 524 ЦК України, ст. 35 Закону України «Про національний банк України», п.п. в) г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ч. 1 ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування операцій з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами», та просив визнати кредитний договір №11274324000 від 21.12.2007 року укладений між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інновацій ним банком «УкрСиббанк» - з 21.12.2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиб банк» недійсним.

В свою чергу ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №11274324000 від 21.12.2007 року та понесених збитків. У вказаному позові ПАТ «УкрСиббанк» посилалється на те, що 21.12.2007 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 р.- Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11274324 000. Відповідно до умов кредитного договору, банк надав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в сумі 25 000,00 доларів США (двадцять п'ять тисяч доларів США 00 центів), а ОСОБА_2 зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 21.12.2028 р. згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 12,90% річних. Погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору. Погашення нарахованих процентів згідно з п. 1.3.4. кредитного договору повинно відбуватися з 01 по 21 число кожного місяця, наступного за тим, за які були нараховані проценти. Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором було укладено договір поруки між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 №168142 від 21.12.2007 р. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Договором поруки передбачено, що Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за порушення виконання зобов'язань по кредитному договору а також Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж обсязі, що і Позичальник - за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафи, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань - в повному обсязі.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором, ПАТ «УкрСиббанк» звертався до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 17 680 доларів США 37 центів.

18.11.2014 р. Кагарлицьким районним судом Київської області у цивільній справі №368/1446/14-ц було винесено рішення, яким позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку заборгованість в розмірі 202 282 гривні 23 копійки та судовий збір за подання позовної заяви.

Станом на 18.06.2015 р. відповідачами за зустрічним позовом рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18.11.2014 р. не виконано, заборгованість за кредитним договором не сплачена.

Позивач просив в судовому порядку стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку суму боргу, стягнуту за рішенням суду з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (з 18.11.2014 р. по 17.06.2015 р.), а також три проценти річних відпростроченої суми, а всього: 3 291,94 грн. (як 3% річних) та 89 004, 18 грн. (індекс інфляції).

Крім того, відповідачі за зустрічним позовом мають також прострочену заборгованість по процентам за договором про надання споживчого кредиту за період з 31.07.2014 р. по 17.06.2015 р. в розмірі 2 182 долари США 75 центів, яку Банк також просив стягнути в солідарному порядку.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, зустрічний позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 2 182 долари США 75 центів та 3 791,94 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 503,48 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

ПАТ «УкрСиббанк» в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення в частині задоволення зустрічного позову частково та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов ПАТ «УкрСиббанк» задовольнити в повному обсязі, а рішення в частинні відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 залишити без змін. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує наступні питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає не в повній мірі.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 11274324000 від 21.12.2007 року, оскільки його зміст відповідає вимогам закону, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 21.12.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11274324000 відповідно до умов якого ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 25 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 126 250,00 гривень за курсом НБУ на день укладення договору зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,90% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту 21.12.2018 року.

Відповідно п. 1.1. кредитного договору, Банк зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, долар США (USD) в сумі 25 000,00, що дорівнює еквіваленту 126 250,00 гривень за курсом НБУ на день укладення договору, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі. При цьому сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту зазначається в договорі лише в разі надання Банком кредиту в іноземній валюті. Позичальник має право отримати кредитні кошти у вигляді одного траншу або декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати розміру суми кредиту, зазначеного в цьому пункті договору, для чого надає Банку письмову заяву (за формою згідно вимог Банку), в якій зазначає бажану суму траншу (в межах загальної суми кредиту) та бажану дату його отримання, така заява Позичальника, укладена та надана згідно умов цього договору, є підставою для видачі Банком траншу Позичальнику. Сторони домовилися, що Банк надає Позичальнику кредит у вигляді одного траншу в розмірі суми кредиту, зазначеному в цьому пункті договору.

Згідно до п. 1.2.2. кредитного договору, Позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до договору (якщо сторонами визначено такий графік погашення та укладено Додаток №1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 21.12.2028 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

Відповідно до п. 1.3.1. кредитного договору, за користування кредитними коштами протягом перших 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 12,90% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, виконання зобов'язань Позичальника за цим договором забезпечується наступним чином, а саме: з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника Банком приймається: - застава нерухомості (будівлі/споруди/ приміщення), а саме: 1) трикімнатної квартири, загальною площею 68,4 кв.м., ж.пл. 38,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та є власністю ОСОБА_2; - порука, а саме: 1) порука ОСОБА_3.

Згідно до п. 3.4.1 кредитного договору, Позичальник зобов'язується: використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі, а також повернути суму кредиту, і сплатити плату за кредит й інші грошові платежі на рахунок Банку в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, а саме: на рахунок НОМЕР_1 в АКІБ «УкрСиббанк», код банку (МФО) 351005. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у цьому пункті рахунок Банку.

21.12.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №168142.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору поруки, Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань перед Кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №11274324000 від 21.12.2007 року, укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно до п. 1.3 договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за Основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору.

В п. 1.4 договору поруки вказано, що відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною.

21.12.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в реєстрі №5223.

Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» виконав умови договору про надання споживчого кредиту №11274324000 від 21.12.2007 року та надав ОСОБА_2 кредит в сумі 25 000 доларів США.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 18.11.2014 року ухваленого по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним дого вором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" суми боргу за Договором про надання споживчого кредиту №11274324000 від 21 грудня 2007 року в розмірі 202 282 гривні 23 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" кошти в сумі 1041 грн. 77 коп. сплаченого судового збору. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" кошти в сумі 1041 грн. 77 коп. сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено. Дане рішення набрало законної сили 01.12.2014 року.

Вимагаючи визнати договір про надання споживчого кредиту №11274324000 від 21.12.2007 року недійсним, позивач посилався на те, що зміст вказаного договору суперечить ст. 99 Конституції України, ч. 2 ст. 11, ч. 4 п. 4, 5 ст. 11, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів, п. 8, 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 3, 524 ЦК України, ст. 35 Закону України «Про національний банк України», п.п. в) г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ч. 1 ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування операцій з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами».

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Однією з підстав виникнення зобов'язання є договір або інший правочин (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч. 2 ст. 6 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Згідно із п. 2 ч. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача.

Матеріалами справи підтверджується, що умови кредитного договору були погоджені сторонами та затверджені їх підписами під договором. Сторони своїм вільним волевиявленням визначили умови кредитного договору.

Позивач до підписання договору, мав можливість ознайомитися з його умовами та не погодитись чи відмовитись від укладання договору, проте договір був підписаний та виконувався сторонами.

Зазначене свідчить про те, що укладений між сторонами по справі кредитний договір відповідає положенням ч.2, 4. ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк", маючи генеральну банківську ліценцію № 75 та письмовий дозвіл № 75-2 від 24 грудня 2001 року з додатком до дозволу № 75-2 від 19 листопада 2002 року, видані йому Національним Банком України, мав право на здійснення валютних операцій, зокрема й на укладення кредитного договору в іноземній валюті, без отримання індивідуальної ліценції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" правомірно надав кредит ОСОБА_2 в іноземній валюті.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді та повністю спростовуються матеріалами справи.

Задовольняючи зустрічний позов ПАТ «УкрСиббанк» частково, суд першої інстанції виходив з того, рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18.11.2014 року ОСОБА_2 не виконане. Банк не направляв поручителю ОСОБА_3 вимогу рекомендованим листом про сплату банку вищевказаних коштів і з зустрічним позовом звернувся до суду лише 19.06.2015 року, тому в даному випадку порука є припиненою, а борг за кредитним договором підлягає стягненню лише з ОСОБА_5

Крім того, суд, дійшов висновку про те, що ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, а не на невиконання судового рішення.

Колегія суддів також не може в повній мірі погодитись з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов'язання і виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Наявність судового рішення про стягнення боргу і відкриття виконавчого провадження за цим рішенням за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічні розяснення містить п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, зо виникають із кредитних правовідносин", згідно якого наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст.526,599 ЦК України.

З огляду на вказане, вимоги позивача ПАТ «УкрСиббанк» щодо солідарного стягнення 3% річни та інфляційних витрат у зв'язку з невиконанням відповідачами рішення суду про стягнення заборгованості є обгрунтованими та підлягають виконанню.

В той же час, вимоги ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення солідарної простроченої заборгованості за процентами по договору про надання споживчого кредиту, строк дії якого не закінчися, підлягає лише частковому задоволенню у зв'язку із припиненням поуки.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, договором поруки, укладеними 21.12.2007 року № 168142 не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, а п. 3.1 Договор визначає, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань божника за основним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

ПАТ «УкрСиббанк» не надав суду доказів пред'явлення до поручителя, протягом визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України строку. Так, розрахунок відсотків здійснений банком за період з 31.07.2014 року по 17.06.2015 року, однак жодної письмової вимоги до поручителя ОСОБА_3 щодо зазначених процентів не пред'являлось, а даний позов подано до суду 19 червня 2015 року, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо визнання поруки припиненою, однак лише в частині стягнення прострочених відсотків за договором про надання споживчого кредиту.

З огляду на усе вищевказане, колегія суддів вважає правильним задовольнити частково обидві апеляційних скарги, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог за зустрічним позовом та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 315, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити частково

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року - скасувати в частині розгляду вимог за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором і ухвалити в цій частині нове рішення.

Зустрічний позов публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» збитки в розмірі: 92 796 (дев'яносто дві тисячі сімсот дев'яносто шість) гривень 12 копійок, з яких: 3 291, 94 гривень - три відсотки річних, 89 004, 18 гривень - заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» проценти за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 2 182 долари США 75 центів. В задоволенні вимог про стягнення процентів з ОСОБА_3 - відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: