Рішення № 55320010, 28.01.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9243/15-ц

Провадження № 22-ц/779/131/2016

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевський В.А., Меленко О.Є.,

секретар Яковин М.Я.,

з участю представників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» до ОСОБА_4 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 16 листопада 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

у червні 2015 року ПАТ «Комерційний банк «Актив-банк» звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку у період дії тимчасової адміністрації під час перевірки правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, було встановлено, що 07.05.2014 сторони уклали договір купівлі-продажу 20/100 часток у праві власності на нерухоме майно в будинку АДРЕСА_1. Оскільки відчуження нерухомості вчинено за ціною на 20 % меншою, ніж ринкова вартість майна, вказаний договір було спрямовано на відчуження майна банку за заниженою ціною. Зазначав, що вказана обставина має своїм наслідком нікчемність цього правочину, тому просив застосувати наслідки нікчемності договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.05.2014 шляхом повернення у власність ПАТ «Комерційний банк «Актив-банк» 20/100 ідеальних часток офісно-банківських приміщень в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 85,6 кв.м та визнати за ним право власності на відчужене майно.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 листопада 2015 року позов задоволено частково. Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.05.2014 в будинку АДРЕСА_1, зареєстрованого в реєстрі № 177, шляхом витребування у ОСОБА_4 та передачі у власність ПАТ «Комерційний банк «Актив-банк» 20/100 ідеальних часток офісно-банківських приміщень в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 85,6 кв.м, а саме зазначених в плані літерою «А» та складаються на першому поверсі прим. 1 тамбур площею 5,3 кв.м, прим. 2 хол площею 9,1 кв.м, прим. 3 зал офісу площею 43,3 кв.м, прим. 3а зал офісу площею 13,9 кв.м, прим. 4 умивальник площею 1,5 кв.м, прим. 5 вбиральня площею 1,4 кв.м, прим. 6 допоміжне площею 1,0 кв.м, прим. 7 кімната персоналу площею 4,4 кв.м, прим. 8 паливна площею 5,7 кв.м. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 3654 грн судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд розглянув справу без участі представника позивача та відповідної заяви, і не встановив, чи підтримує він позов та в якому обсязі. Платіжне доручення, на яке суд посилався як на розрахунок за придбане майно, немає підпису та відтиску штампу каси банку. При цьому суд не зауважив, що воно датоване за два місяці до укладення 07.05.2015 договору купівлі-продажу і не може бути доказом розрахунку по договору. Без будь-якої аргументації суд відхилив як доказ рецензію від 28.09.2015 на звіт про експертну оцінку ринкової вартості нерухомості від 15.06.2015, замовлену позивачем ТОВ «Незалежна експертна компанія «Правий берег», не зважаючи на твердження рецензента, що такий звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і в ньому відсутня ідентифікуюча інформація об'єкту. Не врахував суд і те, що ПАТ «Комерційний банк «Актив-банк» постановою НБУ № 545 віднесено до категорії неплатоспроможних 02.09.2014 через чотири місяці після укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень. Перед укладенням цього договору для визначення ринкової вартості вказаного нерухомого майна суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Істерн консалтинг груп» 14.03.2014 було підготовлено звіт про незалежну оцінку ринкової вартості частки офісно-банківських та торгових приміщень, згідно з яким їх вартість складає 676 200 грн. Відчуження відбулось за ціною 691 220 грн (визначену протоколом № 51 правління банку), що є вищою ринкової вартості. Факт розрахунку відбувся 07.05.2014 згідно платіжного доручення № 347, за яким ОСОБА_4 з власного поточного рахунку НОМЕР_1 переказала грошові кошти в сумі 691 220 грн на обумовлений в договорі рахунок НОМЕР_2. Тобто, твердження суду про новацію боргу та одночасно про зарахування зустрічних позовних вимог (що є взаємовиключними поняттями) є безпідставними та надуманими. Щодо висновку суду про відсутність у ПАТ КБ «Актив-банк» права на продаж 20/100 ідеальних часток офісних приміщень без згоди інших співвласників, то згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.09.2010 офісно-банківські та торгові приміщення в будинку АДРЕСА_1, площею 428,4 кв.м, належали банку в цілому і він вправі був відчужити 20/100 ідеальних часток власних приміщень, що стверджується і укладенням сторонами нотаріально посвідченого договору від 23.05.2014 про поділ зазначеного нерухомого майна в натурі. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав, представник ПАТ КБ «Актив-банк» в режимі відео конференції доводи апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що 30.04.2014 ПАТ «КБ «Актив-Банк» та ОСОБА_4 уклали договір строкового вкладу № ДФО-16-17627, відповідно до умов якого банк відкрив відповідачу депозитний рахунок та прийняв грошові кошти на суму 690 000 грн до 20.05.2015. Оскільки за договором від 07.05.2014 купівлі-продажу 20/100 ідеальних часток у праві власності офісно-банківських та торгових приміщень в будинку АДРЕСА_1 відповідач повинен був сплатити 691 220 грн, а згідно звіту про експертну оцінку ринкової вартості спірної нерухомості від 15.06.2015 її вартість становить 938 586,48 грн без ПДВ, то ціна предмету спірного договору купівлі-продажу і його оцінка на підставі звіту від 14.03.2015 здійснені на основі припущення про можливу вартість спірного майна та не відображає дійсну його вартість на день посвідчення спірного договору.

На думку суду спірний договір купівлі-продажу було вчинено сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. В наступному в рахунок вимоги про повернення банківського вкладу передано право власності на спірні приміщення, однак новація договору банківського вкладу відповідача не могла бути здійснена за участі неплатоспроможного банку. Внаслідок укладення спірного договору купівлі-продажу відповідачу надано перевагу перед іншими вкладниками банку щодо повернення його депозиту всупереч встановлених законом підстав, способу і порядку повернення депозиту.

Крім того, суд зазначив про ненадання доказу того, що інші співвласники надали згоду на відчуження відокремлених приміщень в будинку АДРЕСА_1. Порушення встановленого законом порядку відчуження об`єктів нерухомого майна та речових прав щодо нерухомості, яка перебуває в частковій власності декількох осіб, є самостійною підставою для визнання правочину нікчемним, оскільки має місце порушення конституційних прав позивача як співвласника спірного майна.

Посилаючись на ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. ст. 228, 236 ЦК України, суд дійшов висновку, що вказаний позивачем правочин є нікчемними на підставі закону та задоволення позову в частині застосування наслідків нікчемності правочину шляхом витребування у відповідача та передачі у власність позивачу 20/100 ідеальних часток офісно-банківських приміщень в будинку АДРЕСА_1.

Однак, погодитись із такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки суд дійшов їх при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а його висновки не відповідають обставинам справи.

Встановлено, що 7 травня 2014 року між ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк» та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П., за реєстровим № 177, згідно з яким ОСОБА_4 набула право власності на 20/100 ідеальних часток офісно-банківських приміщень в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 85,6 кв.м, зазначених в плані літерою «А» та складаються по першому поверху прим. 1 тамбур пл. 5,3 кв.м, прим. 2 хол пл. 9,1 кв.м, прим. 3 зал офісу пл. 43,3 кв.м, прим. 3а зал офісу пл. 13,9 кв.м, прим. 4 умивальник пл. 1,5 кв.м, прим. 5 вбиральня пл. 1,4 кв.м, прим. 6 допоміжне пл. 1,0 кв.м, прим. 7 кімната персоналу пл. 4,4 кв.м, прим. 8 паливна пл. 5,7 кв.м. за ціною 691 220 грн. Ринкова вартість вказаних приміщень згідно звіту про оцінку предмета договору, наданого 14.03.2014 ТОВ «Істерн консалтинг груп», становить 676 200 грн. За даними протоколу № 51 засідання правління ПАТ «КБ «Актив-Банк» від 10.04.2014 визначено ціну продажу цієї частини нежитлових приміщень в розмірі 691 200 грн.

Платіжним дорученням № 347 від 07 травня 2014 року ОСОБА_4 оплатила 691 220 грн за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.05.2014 року (а. с. 126).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

2 вересня 2014 року ПАТ «Комерційний банк «Актив-банк» постановою правління Національного банку України № 545 віднесено до категорії неплатоспроможних. 03.09.2014 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 79 запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «КБ «Актив-банк». На підставі постанови правління НБУ від 23.12.2014 № 838 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Актив-банк» рішенням виконавчої дирекції Фонду ГВФО від 24.12.2014 № 158 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Актив-банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію цього банку.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції керувався п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в чинній редакції), згідно якого правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, коли банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 % і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

При цьому суд не звернув уваги на те, що на час укладення 7 травня 2014 року сторонами спірного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень статті 36, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" були викладені в іншій редакції.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 38 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв: 1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; 2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов; 3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів; 4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку; 5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку; 6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно з ч. 3 ст. 36 цього Закону правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.

Спірний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень було укладено 7 травня 2014 року між ПАТ «КБ «Актив-банк» в особі ОСОБА_6, який діяв на підставі чинної довіреності, виданої 05.05.2014 головою правління цього банку ОСОБА_7, та ОСОБА_4, тобто до прийняття постанови правління НБУ від 02.09.2014 № 545 про віднесення ПАТ «Комерційний банк «Актив-банк» до категорії неплатоспроможних та рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 24.12.2014 № 158 про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію цього банку.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3 ст. 5 ЦК України).

Зміни у статтю 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в частині третій якої визначено підстави, з яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, в тому числі пункт 3, на який посилався суд, внесені Законом України від 04.07.2014 р. № 1586-УІІ, редакція якої діє з 11.07.2014, в той час як спірний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень укладений сторонами 7 травня 2014 року, тобто до внесення змін у статтю 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", до віднесення ПАТ «КБ «Актив-банк» до категорії неплатоспроможних, до призначення уповноваженої особи Фонду ГВФО на ліквідацію цього банку.

Застосовуючи наслідки недійсності нікчемного правочину договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеного 07.05.2014, суд безпідставно керувався п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в чинній редакції), застосувавши цю норму до правовідносин, що виникли до набрання чинності зазначеним вище Законом, оскільки відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Крім того, за змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Нормою ч. 3 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що нікчемними є правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, а у ч. 3 ст. 38 чинного Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено лише підстави, з яких є нікчемними правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку.

У частині 1 статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено підстави, з яких Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Спірний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень вчинений сторонами до початку процедури виведення Фондом ПАТ «КБ «Актив-банк» з ринку і до віднесення цього банку до категорії неплатоспроможних.

Не обгрунтованим є також висновок суду першої інстанції про те, що ціна предмету спірного договору купівлі-продажу і його оцінка на підставі звіту від 14.03.2015 здійснені на основі припущення про можливу вартість спірного майна та не відображає дійсну його вартість на день посвідчення спірного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (ч. 4 ст. 632 ЦК України).

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Пунктом 48 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, передбачено, що для визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям: умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості; продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати; умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані.

Ринкова вартість предмета договору визначена експертом відповідно до звіту про оцінку ТОВ «Істерн консалтинг груп» від 14.03.2014 і становить 676 200 грн, а продаж предмета нерухомості вчинено за 691 200 грн, тобто за ціною, вищою від ринкової. Вказану суму ОСОБА_4 оплатила платіжним дорученням № 347 від 07 травня 2014 року відповідно до пунктів 1 та 4 договору купівлі-продажу від 07.05.2014.

Таким чином, розрахунок між сторонами було проведено до прийняття постанови правління НБУ від 02.09.2014 № 545 про віднесення ПАТ «КБ «Актив-банк» до категорії неплатоспроможних.

Посилаючись на те, що вартість нерухомого майна, відчуженого за спірним договором купівлі-продажу відповідно до звіту про експертну оцінку ринкової вартості від 15.06.2015 становить 938 586,48 грн, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги приписи п. 62, 63, 64, 67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", зокрема про те, що рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна.

Як видно з рецензії від 28.09.2015 суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_8 на звіт про експертну оцінку ринкової вартості нерухомості ТОВ «Незалежна експертна компанія «Правий берег», зібрані виконавцем звіту вихідні дані є недостатніми та необ'єктивними для достовірної оцінки майна з огляду на різні дати оцінки, зазначеної у звіті (07.05.2014) та інформації щодо об'єктів аналогів (скріншоти), які датовані 20.10.2014, а відповідно різного офіційного курсу валюти на ці дати, що суттєво вплинуло на загальну вартість об'єкту оцінки в межах порівняльного підходу; в межах дохідного підходу відсутня інформація по аналогічним об'єктам щодо розрахунку орендної ставки, тому вартість об'єкта є необ'єктивною і не відображає його ринкову вартість; аналіз ринку подібної комерційної нерухомості по Київській області не може відображати реальної ситуації та ціноутворюючих факторів на ринку комерційної нерухомості м. Івано-Франківська; в даному звіті відсутня ідентифікуюча інформація об'єкту оцінки (його фотофіксація), як наслідок не взято до уваги фізичний стан об'єкта оцінки, його фактичне використання на дату оцінки. За висновком рецензента звіт ТОВ «Незалежна експертна компанія «Правий берег» не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та не може бути використаний за призначенням.

Крім того, безпідставним є твердження суду першої інстанції про відсутність у ПАТ КБ «Актив-банк» права на продаж 20/100 ідеальних часток офісних приміщень без згоди інших співвласників, оскільки згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.09.2010 офісно-банківські та торгові приміщення в будинку АДРЕСА_1, площею 428,4 кв.м, належали банку в цілому і він вправі був відчужити 20/100 ідеальних часток власних приміщень, що складає 85,6 кв.м. В подальшому сторони 23.05.2014 уклали нотаріально посвідчений договір про поділ зазначеного нерухомого майна в натурі.

Висновки суду про те, що ОСОБА_4 передано право власності на спірні приміщення в рахунок вимоги про повернення банківського вкладу, а також що новація договору банківського вкладу відповідача не могла бути здійснена за участі неплатоспроможного банку, є надуманими, суперечать принципу диспозитивності цивільного судочинства, так як позивач таких вимог не заявляв.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Позивач у відповідності до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 58, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України не довів належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору нікчемним в силу положень ст. ст. 36, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". З огляду на це відсутні підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Оскільки неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, то відповідно до ст. 309 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 листопада 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» до ОСОБА_4 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Девляшевський В.А.

Меленко О.Є.