Рішення № 55318644, 13.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/256/16 Справа № 185/9293/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Перекопський М. М. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.

суддів: Міхеєвої В.Ю., Романюк М.М.

при секретарі Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

25 вересня 2014 року ПАТ «КБ «Надра» звернулось з даним позовом до суду, посилаючись на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 02 листопада 2006 року був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 7400,0 доларів США зі сплатою 10% річних за весь час користування кредитом, строком на 96 місяців. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 02 листопада 2006 року було укладено договір поруки, згідно якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед банком за невиконання боржником своїх зобов'язань у тому ж обсязі, що і боржник. Відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, в зв'язку з чим виникла заборгованість. Тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь солідарно заборгованість за кредитним договором №8/2006/840-К/556-Н у розмірі 10541,31 доларів США та 949799,18 грн., з яких заборгованість по кредиту - 6525,32 дол. США, заборгованість за відсотками - 4015,99 дол. США, комісія - 38758,49 грн. та пеня 911040, 69 грн., а також судовий збір в сумі 3654,0 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2015 року позовні вимогизадоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ"Надра" заборгованість за кредитним договором №8/2006/840-К/556-Н від 02 листопада 2006 року, станом на 19 червня 2015 року, у розмірі 10541,31 дол. США та 949799,18 грн., які складаються з наступного: 6525,32 дол. США - заборгованість по кредиту, 4015,99 дол. США - заборгованість по відсоткам, 38758,49 грн. - комісія, 911040,69 грн. - пеня; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ "Надра" судові витрати у розмірі 3654 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення, просить ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване рішення частково змінити, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 02 листопада 2006 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №8/2006/840-К/556-Н, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 7400,0 дол. США, строком на 96 місяців з кінцевою датою повернення кредиту 20.12.2014 року, зі сплатою 10 % річних, комісії за управління кредитом в розмірі 0,35% від суми фактичного залишку заборгованості (а.с.6-9).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 02 листопада 2006 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №8/2006/840-К/556-Н, згідно якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед банком за невиконання позичальником ОСОБА_2 своїх зобов'язань у тому ж обсязі, що і боржник (а.с. 11-12).

Банк виконав взяті на себе зобов'язання за договором та надав позичальнику кредитні кошти в сумі 7400,0 дол. США, що підтверджується копією заяви на видачу готівки №837 від 02 листопада 2006 року (а.с.10) та визнано відповідачем ОСОБА_2

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань по кредитному договору №8/2006/840-К/556-Н від 02 листопада 2006, станом на 23 жовтня 2013 року, банком нарахована заборгованість в сумі 10541,31 доларів США та 949799,18 грн. (а.с.174-176), з яких 6525,32 дол. США - заборгованість по кредиту, заборгованість за відсотками - 4015,99 дол. США, комісія - 38758,49 грн. та пеня 911040, 69 грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012 року роз»яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що порука ОСОБА_3 за договором поруки від 02 листопада 2006 року, який було укладено на забезпечення виконання умов кредитного договору №8/2006/840-К/556-Н від 02 листопада 2006 року, - є припиненою та правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог банку до даного поручителя.

Місцевим судом обгрунтовано встановлено, що у ПАТ "КБ"Надра" вимогу до поручителя пред»явив 25 вересня 2014 року, тобто після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку.

Крім того, колегія звертає увагу, що рішення місцевого суду банком в апеляційному порядку не оскаржене.

Судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором, але районний суд не врахував положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, де передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пункті 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 за № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", зокрема, роз'яснено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши, що відповідач ОСОБА_2 вживав заходів для погашення боргу та укладення з банком мирової угоди, що стверджується матеріалами даної цивільної справи; приймаючи до уваги складне матеріальне положення вказаного відповідача, який працює гірноробочим очисного забою у ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» ПВТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та отримує заробітну плату близько 7000,0 грн. на місяць, що унеможливлює сплату ним нарахованої банком пені у повному обсязі; враховуючи, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, - колегія дійшла висновку, що нарахована банком пеня повинна бути зменшена до достатнього та необхідного розміру - 200000,0 грн. Крім цього, з відповідача на користь банку підлягають стягненню прострочене тіло кредиту - 6525,32 дол. США, прострочені відсотки за користування кредитом - 4015,99 дол. США, прострочена комісія - 38758,49 грн., розмір яких підтверджується представленим банком детальним розрахунком на а.с. 174 - 176.

У зв'язку з наведеним, оскаржуване рішення підлягає зміні в частині розміру стягнутої пені, а відтак і в частині розміру загальної суми стягнутої заборгованості.

Колегія звертає увагу, що відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, приймаючи до уваги правильне застосування місцевим судом положень ст. 88 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - частковій зміні.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2015 року- змінити в частині розміру пені, стягнутої з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", зменшивши з 911040,69 грн. до 200000,0 грн., та в частині загального розміру грошової суми у гривнях, стягнутої з ОСОБА_2 та користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", зменшивши з 949799,18 грн. до 238758,49 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді