Ухвала суду № 55316732, 28.01.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/14094/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В. Провадження № 22-ц/773/206/16 Категорія: 27 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Свистун О.В., Шевчук Л.Я.,

з участю:

секретаря Лимаря Р.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Волинь», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2015 року

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк" (далі - ПАТ "Укрексімбанк") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Волинь», ОСОБА_3 про солідарне стягнення кредитної заборгованості.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 06 червня 2008 року між ним та ОСОБА_4 «ГК «Волинь» укладено кредитний договір № 86908К5 та пізніше додаткові угоди до нього. 06 червня 2008 року для забезпечення виконання вказаного кредитного договору між банком, ОСОБА_4 «ГК «Волинь» і ОСОБА_3 укладено договір поруки № 86902Р2. Внаслідок невиконання належним чином зобовязання за кредитним договором станом на 28.08.2015 року утворилась заборгованість, яку просить позивач стягнути з боржника та поручителя солідарно.

В ході судового розгляду даної справи, з ініціативи суду вирішувалося питання про закриття провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_4 «ГК «Волинь».

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2015 року провадження у справі за позовом ПАТ "Укрексімбанк" до ОСОБА_4 "ГК «Волинь" про стягнення заборгованості закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України. Заочним рішенням цього ж суду від 30 листопада 2015 року позов в частині вимог до ОСОБА_3 задоволено повністю.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, позивач ПАТ "Укрексімбанк" подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду справи в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_4 «ГК «Волинь».

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що, враховуючи положення статті 15 ЦПК України, статей 1, 2, 21 ГПК України, зміст правовідносин та суб'єктний склад учасників цих правовідносин, спір, що виник між ПАТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_4 " ГК "Волинь " не підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства, він мав вирішуватись господарським судом.

Такий висновок суду є правильним.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Підставами для закриття провадження у справі є обставини, які підтверджують: неправомірність виникнення процесу (п.п.1,2,5 ст.205 ЦПК України); неможливість його подальшого продовження (п.п.6,7 ст.205 ЦПК України); недоцільність його продовження (п.п.3,4 ст.205 ЦПК України).

Пунктом 33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2 передбачено, що суд закриває провадження у справі з підстав, передбачених ст.205 ЦПК України, перелік якої є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 16 ЦПК України передбачено, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України N 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства

Згідно із частиною першої статті 1, ст.ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи №6-1737 цс15 від 18 листопада 2015 року яка згідно із ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, оскільки не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, кредитний договір, на який посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог до відповідача ОСОБА_4 «ГК «Волинь», було укладено 06.06.2008 року між юридичними особами, як субєктами господарювання, то з огляду на приписи ст.3 ГПК України, спірні правовідносини, що виникли між сторонами, є господарськими, а спір -господарським.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року по справі №6-745ц15 та від 8 листопада 2015 року № 6-1737цс15.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з оскаржуваною ухвалою в частині закриття провадження стосовно відповідача ОСОБА_4 «ГК «Волинь».

Відповідно до ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді