Рішення № 55316697, 29.01.2016, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/801/15-ц

Провадження № 2/168/13/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.01.2016 р. Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Хаврони О.Й.,

з участю секретаря Островерхої Т.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши в смт.Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок, що знаходиться по вул. 8 Березня, буд.11 в с.Буцин Старовижівського району Волинської області, мотивуючи позов тим, що після смерті матері вона прийняла спадщину, подавши заяву до нотаріальної контори, її брат ОСОБА_4 прийняв спадщину після матері, вступивши в володіння спадковим майном, помер 10.04.2015 р., а після його смерті спадщину прийняла його дочка ОСОБА_3 Позивачка посилається на те, що не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок в нотаріуса в звязку з відсутністю в спадкодавця правовстановлюючого документа на цей будинок. Вважає, що захистити свої права може лише шляхом звернення до суду.

Відповідач ОСОБА_3 подала зустрічний позов, у якому зазначає, що її батько ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5, вступивши у управління спадковим майном, взявши його ощадні книжки та інші документи, і таким чином після смерті ОСОБА_5 успадкував 1/4 частину будинку, а ОСОБА_6 стала власником 3/4 будинку. Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на 3/4 будинку, яку також фактично прийняв ОСОБА_4, вступивши в управління спадковим майном, однак не оформив спадкові права на вказаний будинок. 10.04.2015 р. ОСОБА_4 помер, а вона як його спадкоємець прийняла спадщину, однак нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з відсутністю документа про право власності на будинок. Вважає, що позивачка не прийняла спадщину ні після ОСОБА_5, ні після ОСОБА_6 Просить визнати право власності на вказаний будинок за нею.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні дала пояснення аналогічні наведеним в позові, первісний позов просить задовольнити, в зустрічному позові відмовити. Також додала, що за життя її брат не оформив право власності на спадкове майно після батьків, тому його дочка не може успадкувати після нього цього будинку. Вважає, що спадщину після батька прийняла вона і мама. Після смерті батька мати залишилась проживати одна в будинку, а вона приїжджала в село, щоб допомагати матері. Допомагав також брат. Після смерті матері брат забрав ключ від будинку, усі речі, ощадні книжки, інші документи, які були в будинку, а її не допустив до будинку.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 підтримала зустрічний позов, у первісному позові просить відмовити.

Представник відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що батько ОСОБА_3 ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті своєї матері, а також

2

після смерті батька шляхом вступу в володіння і розпорядження спадковим майном. Позивачка не надала доказів того, що вона прийняла спадщину після батьків, а тому просить задовольнити зустрічний позов.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 і зустрічний позов ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 /батько позивачки і дід відповідачки/ проживав ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказаний будинок був розбудований ним та його дружиною ОСОБА_6 за час їхнього шлюбу, і таким чином належав їм на праві спільної сумісної власності.

ОСОБА_5 помер 13.11.1999 р.

Спадкоємцями за законом першої черги були: його дружина - ОСОБА_6, дочка ОСОБА_1 /позивачка/, син ОСОБА_4 /батько відповідачки/.

Після його смерті у будинку залишилась проживати дружина ОСОБА_6, а діти - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були зареєстровані і проживали в м.Ковелі, із заявами про прийняття спадщини після смерті батька не звертались.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась (а.с.80-82).

Відповідно до ст.549 ЦК (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не прийняли спадщину після смерті батька. Так, у судовому засіданні позивачка пояснила, що вона, і її брат після смерті батька приїжджали до матері в село для того, щоб допомагати матері по господарству. Разом з тим, вказані дії не свідчать про прийняття ними спадщини після батька. Суд не бере до уваги доводи відповідачки про те, що її батько фактично прийняв спадщину, забравши після смерті діда (ОСОБА_5Ф.) його сертифікати та ощадні книжки і таким чином, вступив в управління або володіння спадковим майном, оскільки відповідач не довела, що ці документи її батько отримав саме після смерті ОСОБА_5, а не після смерті ОСОБА_6

Таким чином, після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняла його дружина - ОСОБА_6, оскільки вона проживала зі спадкодавцем на момент смерті і успадкувала частину належного йому будинку, що підтверджується довідкою сільської ради (а.с.68-зворот, 87), ставши власником усього будинку.

ОСОБА_6 померла 11.07.2013 р.

З матеріалів оглянутої в судовому засіданні спадкової справи після ОСОБА_6 (а.с.67-69) встановлено, що заяву про прийняття спадщини позивачка подала до моменту набрання чинності ЦК України, а тому, виходячи з п.5 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу, правовідносини щодо спадкування її майна регулюються нормами ЦК 1963 року.

ОСОБА_4 /батько відповідачки і син спадкодаця/ з такою заявою не звертався. Проте, прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном своєї матері, а саме, забрав з будинку всі речі, що належали їй. Вказаний факт визнала в судовому засіданні і позовній заяві позивачка, а також підтверджується довідкою сільської ради, тому ОСОБА_4 є таким, що прийняв спадщину після ОСОБА_6

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на належний їй будинок по вул. 8 Березня, буд.11, в с.Буцин.

Відповідно до представленого позивачем технічного паспорта та довідки сільської ради, вказаний житловий будинок та господарські споруди збудовані у сільській місцевості, зареєстровані у погосподарській книзі по с.Буцин, а тому є підстави вважати, що вони прийняті в експлуатацію і не є самовільним будівництвом та належали спадкодавцю (а.с.11-17).

Її діти - позивачка ОСОБА_1 і ОСОБА_4 /батько відповідачки/ - спадкоємці першої черги за законом успадкували майно матері у рівних частинах по 1/2.

Оскільки ОСОБА_4 помер 10.04.2015 р. (а.с.50), але не встиг оформити спадкові права на спірний будинок, то право на спадкування його частки переходить до відповідачки ОСОБА_3 як до його спадкоємця за законом /спадкова трансмісія/ (а.с.59).

3

З огляду на викладене, позивачка ОСОБА_1 і відповідачка ОСОБА_3 мають право на 1/2 ідеальну частку спірного будинку в порядку спадкування.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права виникають із дій осіб, що передбачені актами, цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його невизнання або оспорювання і у випадку невизнання права особи, вона згідно з вимогами ст.16 ЦК України має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права особи є визнання такого права.

При зверненні до нотаріальної контори нотаріус відмовила позивачці ОСОБА_1 в видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно у звязку із відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно будинку (а.с.18). Також відмовлено нотаріусом і відповідачці ОСОБА_3 (а.с.45).

Відмова нотаріуса є обґрунтованою. За таких обставин і в позивачки, і в відповідачки немає підстав для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а тому їхнє право на спадкування підлягає судовому захисту.

Враховуючи, що за життя спадкодавець правовстановлюючих документів на житловий будинок не мала, в суді не встановлено обставин, які б вказували, що спадкодавець за життя набула право власності на житловий будинок неправомірно, з огляду на те, що нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, захистити свої права позивач і відповідач можуть лише в судовому порядку, позови слід задовольнити частково та визнати за кожною з них право власності на 1/2 частину будинку.

Керуючись ст.549 ЦК (1963 року), ст. ст. 11, 15, 16 ЦК України, ст.ст.15, 60, 62, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/2 частину житлового будиноку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: вул. 8 Березня, 11, в с.Буцин Старовижівського району Волинської області, в порядку спадкування після ОСОБА_6, яка померла 11.07.2003 р.

В решті первісного позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 1/2 частину житлового будиноку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: вул. 8 Березня, 11, в с.Буцин Старовижівського району Волинської області, в порядку спадкування після ОСОБА_6, яка померла 11.07.2003 р.

В решті зустрічного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_7