Постанова № 55315640, 25.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 січня 2016 року № 826/16660/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» Паламарчука Віталія Віталійовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд, відповідач 1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» Паламарчука Віталія Віталійовича (надалі - Уповноважена особа Фонду, відповідач 2), про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду про встановлення факту нікчемності Договору № 1 від 03.06.2015р. про внесення змін до Договору №110533-ДР-08 банківського вкладу від 04.06.2014р., викладеного в листі "Щодо встановлення факту нікчемності правочину" № 04-08/1094 від 23.07.2015р.; зобов'язання відповідачів утриматись від дій, спрямованих на встановлення факту нікчемності Договору №1 від 03.06.2015р. про внесення змін до договору №110533-ДР-08 банківського вкладу від 04.06.2014р.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що між ним та ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" укладений договір банківського вкладу та договір про внесення змін №1 до вказаного договору. Уповноваженою особою Фонду безпідставно визнано нікчемним договір про внесення змін та безпідставно застосовано п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому дії відповідача 2 є протиправними, а оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача 1 у судове засідання не прибув, подав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що погоджується з позицією Уповноваженої особи Фонду щодо нікчемності договору про внесення змін.

В судовому засіданні представник відповідача 2 проти задоволення адміністративного позову заперечував, подав заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що в обов'язки Фонду протягом дії тимчасової адміністрації входить, зокрема, забезпечення перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснено перевірку договору про внесення змін № 1 від 03.06.2015р. та виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про що письмово повідомлено позивача.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

Між ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" (далі - Банк) та ОСОБА_1 (Вкладник) укладений Договір банківського вкладу № 110533-ДР-08 від 04.06.2014р. строком на 12 (дванадцять) місяців + 1 (один) день (366 днів) в іноземній валюті - долар США з авансовою виплатою відсотків для клієнтів Private Banking (далі - Договір № 110533-ДР-08).

По умовам вказаного Договору № 110533-ДР-08, Банк відкриває Вкладнику депозитний рахунок НОМЕР_1, а Вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти в сумі 2 300 000,00 дол. США (далі - Депозит) на умовах цього Договору (п. 2.1 ст. 2 Договору № 110533-ДР-08).

Згідно з п. п. 2.2, 2.3 Договору № 110533-ДР-08 Депозит розміщується з " 04" червня 2014 року по " 06" червня 2015 року (включно); Банк сплачує Вкладнику процентну ставку за користування Депозитом у розмірі 9% річних.

Відповідно до п. 3.5 Договору № 110533-ДР-08 Вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання Договору і повернення суми Депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це Банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми Депозиту, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії Договору. Датою розірвання Договору вважається дата повернення суми Депозиту.

За приписами п. 3.7 Договору № 110533-ДР-08, у випадку розірвання цього Договору з ініціативи Вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 1,0% річних для іноземних валют.

В подальшому, між ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" (далі - Банк) та ОСОБА_1 (Сторона), разом "Сторони", укладений Договір про внесення змін від 03.06.2015р. № 1 до Договору банківського вкладу № 110533-ДР-08 від 04.06.2014р. (далі - Договір № 1).

По умовам вказаного Договору № 1, Сторони вирішили п. 3.7 Договору № 110533-ДР-08 викласти в наступній редакції: "У випадку розірвання цього Договору з ініціативи Вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 9% річних".

Постановою Правління Національного банку України "Про віднесення ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" до категорії неплатоспроможних" від 05.06.2015 року № 358 ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" № 114 від 05.06.2015 року, на підставі якого, з 08.06.2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Онищука Дмитра Вікторовича.

З 03.07.2015.р відповідно до рішення № 126 виконавчої дирекції Фонду, Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків департаменту запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації Паламарчука В.В..

Листом Уповноваженої особи "Щодо встановлення факту нікчемності правочину" від 23.07.2015р. № 04-08/1094 позивача повідомлено про те, що після перевірки договору про внесення змін № 1 від 03.06.2015р. до договору банківського вкладу від 04.06.2014р. виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У відповідь на вказаний лист відповідача 2, позивач з листом від 30.07.2015р. звернувся до Уповноваженої особи Фонду, в якому просив скасувати рішення, викладене у листі "Щодо встановлення факту нікчемності правочину" № 04-08/1094 від 23.07.2015р. або надати обґрунтоване пояснення щодо викладеного в ньому.

Незгода з рішенням відповідача 2 про встановлення факту нікчемності Договору про внесення змін № 1 від 03.06.2015р. до Договору № 110533-ДР-08 банківського вкладу від 04.06.2014р., викладеного в листі № 04-08/1094 від 23.07.2015р,. обумовила звернення ОСОБА_1 до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 23.02.2012 року № 4452-VI в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 4452-VI).

Згідно із положеннями п. 3 ч. 1 ст. 2 цього Закону (в редакції чинній в момент укладення договору банківського вкладу), вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI).

Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

При цьому, порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону № 4452-VI.

Як встановлено під час розгляду справи, листом Уповноваженої особи Фонду "Щодо встановлення факту нікчемності правочину" від 23.07.2015 № 04-08/1094 ОСОБА_1 повідомлено про те, що після перевірки договору про внесення змін № 1 від 03.06.2015р. до договору банківського вкладу від 04.06.2014 виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зокрема, вичерпний перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, встановлено ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

Так, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Таким чином, договір про внесення змін № 1 від 29.05.2015 до договору банківського вкладу № 110533-ДР-09 від 04.06.2014, визнано Уповноваженою особою нікчемним на підставі п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, а саме банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Зокрема, Договір про внесення змін № 1 від 29.05.2015 уточнив положення договору банківського вкладу № 110533-ДР-09 від 04.06.2014 щодо ставки нарахування та виплати річних процентів за вкладом у випадку розірвання Договору з ініціативи Вкладника.

Судом встановлено, що вказані зміни призвели до того, що банк фактично відмовився від своїх майнових вимог у розмірі 8% річних від вкладу позивача у доларах США.

Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 37 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Як передбачено п. 2 ч. 3 ст. 37 Закону № 4452-VI на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку.

За приписами ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Викладене означає, що Уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

В той же час позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду про встановлення факту нікчемності Договору про внесення змін №1 від 03.06.2015р. до Договору № 110533-ДР-08 банківського вкладу від 04.06.2014р., викладеного в листі "Щодо встановлення факту нікчемності правочину" № 04-08/1094від 23.07.2015р.

Суд звертає увагу, що вказаний лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень в контексті приписів, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 37 Закону № 4452-VI, сам по собі він не створює жодних прав та обов'язків особі, якій його адресовано, а відтак, визнання його протиправним та скасування жодним чином не може поновити порушені права позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У той же час відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Приписами ч. 1 ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

При цьому, позивач у даній справі відповідні дії або бездіяльність відповідача не оскаржує, як і інших рішень відповідача, які обмежують його права, визначені Законом № 4452-VI.

З огляду на викладене, підстави для задоволення вищевказаної вимоги позивача у суду відсутні через неналежно обраний спосіб судового захисту.

Окрім того, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. Таким чином, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв'язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідачів утриматись від дій, спрямованих на встановлення факту нікчемності Договору №1 від 03.06.2015р. про внесення змін до договору №110533-ДР-08 банківського вкладу від 04.06.2014р. не підлягає задоволенню, оскільки заявлена передчасно і є захистом прав та інтересів на майбутнє.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази протиправності оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Беручи до уваги положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко