Ухвала суду № 55315598, 28.01.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

Справа № 819/3499/15

28 січня 2016 року м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Порплиці Т.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

представника третьої особи ОСОБА_7 - ОСОБА_6,

представника третьої особи ОСОБА_8 ОСОБА_9,

третьої особи ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 управління Держгеокадастру у Тернопільській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_13 сільська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_8, ОСОБА_10 про визнання протиправними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_11 звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_12 управління Держземагентства у Тернопільській області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_12 управління Держземагентства у Тернопільській області № 19-1090/14-14-СГ від 20 жовтня 2014 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_8 в межах ОСОБА_13 сільської ради Бучацького району Тернопільської області;

- визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_12 управління Держземагентства у Тернопільській області № 19-1205/14-14-СГ від 29 жовтня 2014 року про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_8.

До участі у справі залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_13 сільська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_8, ОСОБА_10.

Ухвалою суду від 13 січня 2016 року відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) допущено процесуальне правонаступництво у справі та замінено відповідача у справі Головне управління Держземагентства у Тернопільській області його правонаступником ОСОБА_12 управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що щодо спірної земельної ділянки, площею 0,5000 га, яка оскаржуваними наказами ОСОБА_12 управління Держземагентства у Тернопільській області у жовтні 2014 року передана у власність ОСОБА_8, ОСОБА_13 сільською радою прийнято рішення № 365 від 09 серпня 2015 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 Позивачка зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах ОСОБА_13 сільської ради, відтак, відповідач відповідно до вимог рішення колегії Держземагентства України від 15 жовтня 2014 року № 2/1 мав погодити з місцевою радою питання щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності. Оскільки ОСОБА_13 сільською радою не було погоджено питання надання дозволу ОСОБА_8 на розроблення документації із землеустрою, то, на думку позивачки, оспорювані накази ОСОБА_12 управління Держземагентства у Тернопільській області є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у адміністративному позові, просив адміністративний позов задовольнити.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_13 сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

В подальшому представник третьої особи ОСОБА_13 сільської ради у судове засідання не прибув, проте ОСОБА_13 сільська рада подала клопотання про розгляд справи за відсутності її представника. Відтак, розгляд справи продовжено за відсутності представника такої третьої особи.

Відповідач адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову від 13 січня 2015 року (а. с. 89-91), в яких зазначив, що у разі прийняття субєктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право. Відповідач посилається на норми статті 17 КАС України, статті 152 Земельного кодексу України, статей 16, 21, 393 Цивільного кодексу України та положення постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» та вказує, що спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства. На думку відповідача, даний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства. З огляду на таке, відповідач просив закрити провадження у справі.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_12 управління Держгеокадастру у Тернопільській області просила закрити провадження в даній справі, оскільки спірні правовідносини передбачають спір про право між фізичними особами на одну і ту ж земельну ділянку. Також зауважила, що спірна земельна ділянка на даний час перебуває у власності іншої (третьої) особи, а саме ОСОБА_10

У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_8 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_10 позовні вимоги не визнали, просили в позові відмовити. Зазначили, що ОСОБА_8 вперше та на законних підставах скористалася правом на отримання у власність земельної ділянки, яку в подальшому подарувала ОСОБА_14. На даний час земельна ділянка ОСОБА_14 продана ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 14 серпня 2015 року.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, які є в матеріалах адміністративної справи, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі слід закрити з таких підстав.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2014 року ОСОБА_8 звернулась до ОСОБА_12 управління Держземагентства у Тернопільській області із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з кадастровим номером 6121283000:01:001:7443, площею 0,5000 га, у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення землі запасу (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території ОСОБА_13 сільської ради (а. с. 95).

20 жовтня 2014 року ОСОБА_12 управлінням Держземагентства у Тернопільській області прийнято наказ № 19-1090/14-14-СГ про надання дозволу ОСОБА_8 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки з кадастровим номером 6121283000:01:001:7443, площею 0,5000 га, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу - рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території ОСОБА_13 сільської ради Бучацького району Тернопільської області (а. с. 94).

Наказом ОСОБА_12 управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 19-1205/14-14-СГ від 29.10.2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянці ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території ОСОБА_13 сільської ради Бучацького району Тернопільської області, передано у власність громадянці ОСОБА_8 земельну ділянку з кадастровим номером 6121283000:01:001:7443, площею 0,5000 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу - рілля) за межами населеного пункту на території ОСОБА_13 сільської ради Бучацького району Тернопільської області. Зобовязано громадянку ОСОБА_8 провести державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав у встановленому законом порядку (а. с. 93).

В подальшому на підставі договору дарування, нотаріально посвідченого 28 листопада 2014 року, земельна ділянка за кадастровим номером 6121283000:01:001:7443 ОСОБА_8 подарована ОСОБА_14, яка, в свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого 14 серпня 2015 року, продала дану земельну ділянку ОСОБА_10 (а. с. 136).

На час розгляду справи у суді власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6121283000:01:001:7443, площею 0,5000 га, що знаходиться на території ОСОБА_13 сільської ради Бучацького району Тернопільської області є ОСОБА_10, що також підтверджується відомостями з Державного земельного кадастру по земельній ділянці за кадастровим номером 6121283000:01:001:7443 (а. с. 92) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а. с. 137).

Також судом встановлено, що 09 серпня 2015 року ОСОБА_13 сільською радою Бучацького району Тернопільської області було прийнято рішення № 365 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, орієнтовною площею 0,5000 га, у рівних частинах на всіх, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд в с. Космирин по вул. Кругольці (а. с. 13).

З пояснень осіб, які беруть участь у справі, та матеріалів адміністративної справи вбачається, що в даному випадку ОСОБА_13 сільською радою у серпні 2015 року було прийнято рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 щодо відведення саме тієї земельної ділянки, яка у жовтні 2014 року вже була передана у власність ОСОБА_8

Позивачка ОСОБА_11 вважає неправомірними рішення відповідача про надання у власність земельної ділянки, площею 0,5000 га, кадастровий номер 6121283000:01:001:7443, яка розташована на території ОСОБА_13 сільської ради Бучацького району Тернопільської області, ОСОБА_8, у звязку з чим звернулася до суду.

При прийнятті судового рішення у даній справі суд враховує наступні правові норми.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

Компетенцію адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ встановлено через визначення статтею 17 КАС України кола спорів, що можуть розглядатися адміністративними судами. До таких цією статтею віднесені, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Поряд з цим, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Так, земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 Цивільного кодексу України, статті 2, 5 Земельного кодексу України).

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Захист судом прав на землю у земельних відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, статтею 152 Земельного кодексу України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Отже, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Наведена правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-551а14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Добробуд" до Тернопільської міської ради, ОСОБА_12 управління Держземагентства у Тернопільській області, ОСББ "Злагода-В" про визнання протиправними дій та скасування рішень, яка в силу статті 244-2 КАС України є обовязковою для врахування судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка на час розгляду справи у суді перебуває у власності ОСОБА_10, першочергово така земельна ділянку була передана відповідачем у власність ОСОБА_8, проте щодо такої земельної ділянки прийнято рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою іншим особам ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7

Також судом встановлено, що оскаржені накази субєкта владних повноважень ОСОБА_12 управління Держземагентства у Тернопільській області № 19-1090/14-14-СГ від 20 жовтня 2014 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_8 в межах ОСОБА_13 сільської ради Бучацького району Тернопільської області та № 19-1205/14-14-СГ від 29 жовтня 2014 року про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_8 є актами ненормативного характеру, які вже реалізовані та вичерпали свою дію після їх реалізації.

Відтак, суд приходить до висновку, що подальше оспорювання правомірності набуття фізичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виник спір про цивільне право.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що за суб`єктним складом сторін, змістом заявлених позивачем вимог та предметом спору дана справа підлягає розгляду місцевими загальними судами у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Частиною другою статті 157 КАС України передбачено, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен розяснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 157, статями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 управління Держгеокадастру у Тернопільській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_13 сільська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_8, ОСОБА_10 про визнання протиправними та скасування наказів закрити.

Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства.

Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 01 лютого 2016 року.

Головуючий суддяЧепенюк О.В.

копія вірна

СуддяЧепенюк О.В.