Постанова № 55315498, 20.01.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2016 року Справа № 810/3628/14

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Гузік М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2014 № 1012/0008201703/81, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" у загальній сумі 17685,21 грн., з яких: 14012,17 грн. - за основним платежем; 3673,04 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

На підставі вказаного податкового повідомлення-рішення податковий орган визначив позивачу грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з несплатою податку з доходу, який він отримав як додаткове благо у вигляді боргу, анульованого кредитором.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що вважає податкове повідомлення-рішення незаконним, оскільки, на його думку, прощене боргове зобов'язання за своєю природою є пенею, внаслідок прощення якої об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб не утворюється.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення є правомірними і підстави для його скасування відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, проси суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши представлені сторонами документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

У серпні 2007 року ОСОБА_1 (позичальник) і Закрите акціонерне товариство "ОТП Банк" (кредитор) уклали кредитний договір № CNL-0BB/046/2007, відповідно до якого ОСОБА_1 одержала в банку кредит у сумі 40500,00 доларів США на споживчі на строк до 14.08.2022.

20 грудня 2011 року між ОСОБА_1 і ПАТ "ОТП Банк" укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору від 15.08.2007 № CNL-0BB/046/2007, відповідно до якої Банк скасував усю суму пені, що була нарахована до моменту укладення цієї додаткового договору, а також анулював (простив) борг у розмірі 10454,65 доларів США, що є еквівалентом 83531,60 грн. за офіційним курсом НБУ долара США до української гривні на дату підписання додаткового договору. Таким чином, позичальник (ОСОБА_1) буде вважатися таким, що погасив свої боргові зобов'язання перед банком у повному обсязі (пункрт 2.1.3 ДОдаткового договору).

В силу положень пункту 3.4 Додаткового договору № 1 від 20.12.2011 до кредитного договору № CNL-0BB/046/2007 від 15.08.2007 року позичальник підтвердив, що кредитор повідомив його про необхідність відображення суми прощення боргу у річній податковій декларації.

Листом від 05.12.2013 № 2893 ПАТ "ОТП Банк" повідомив Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області про факт прощення (анулювання) ОСОБА_1 боргу за кредитним договором № CNL-0BB/046/2007 від 15.08.2007 у сумі 83531,60 грн., а також зазначив, що ця сума підлягає оподаткуванню та включенню до річної податкової декларації.

У березні 2014 року посадовими особами Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 (акт №898/17-3/34/НОМЕР_2 від 07.04.2014).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, що виявилось у неподанні податкової декларації про майновий стан та отримані доходи за 2011 рік, а також порушення вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 14012,14 грн.

За наслідками перевірки Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.04.2014 №1012/0008201703/81, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" у загальній сумі 17685,21 грн., з яких: 14012,17 грн. - за основним платежем; 3673,04 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 (суддя Виноградова О.І.), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 (судді Шурко О.І., Степанк А.Г., Кузьменко В.В.) у задоволенні позову відмовленно.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 (судді Голубева Г.К., Сірош М.В., Юрченко В.П.) скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами повторного розгляду адміністративної справи постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 (суддя Брагіна О.Є.), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 (судді Грищенко Т.М., Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.), у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.12.2015 (судді Сірош М.В., Голубева Г.К., Юрченко В.П.) скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015, справу знову направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як убачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.12.2015, колегія суддів стверджує, що суди не встановили природу прощеної заборгованості, з огляду на те, що вказана сума може включати в себе тіло кредиту, відсотки та пеню, що зумовлює настання різних правових наслідків у межах спірних правовідносин. Вказана колегія суддів касаційного суду, посилаючись на підпункт 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, вважає, що борг у вигляді пені за кредитним договором, прощений кредитором, не є додатковим благом, з якого боржник повинен сплатити податок у розумінні абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, оскільки сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Під час судового розгляду сторони зазначили, що письмових доказів, які б підтверджували природу анульованого боргового зобов'язання вони не мають.

Представник позивача визнав, що борг ОСОБА_1 у сумі 83531,60 грн., анульований (прощений) банком на підставі Додаткового договору № 1 від 20.12.2011 до Кредитного договору № CNL-0BB/046/2007 від 15.08.2007, є пенею, нарахованою за несвоєчасне виконання позичальником боргових зобов'язань.

Відповідач визнання позивачем даної обставини не заперечував.

Суд, в силу положень частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав даний факт таким, що не потребує доказуванню.

Під час судового розгляду сторони пояснили, що спір відносно фактів між ними відсутній, а суперечка стосується правової кваліфікації операції з анулювання (прощення) боргу у контексті того, чи виникає при цьому об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Податкового кодексу України, згідно з пунктом 164.1 статті 164 якого загальний оподатковуваний дохід платника податку - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент укладення позивачем і банком угоди щодо анулювання боргу, грудень 2011 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Положеннями підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткове благо - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу).

Однак, з аналізу положень абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України вбачається, що анулювання кредитором суми боргу платника податку законодавець прямо ототожнив з додатковим благом для цілей оподаткування, і не передбачив жодних виключень чи особливостей для визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб щодо анульованого боргу в залежності від природи боргового зобов'язання (кредит, відсотки чи пеня).

Правильність такого тлумачення підтверджується історичним аналізом динаміки розвитку законодавчого регулювання оподаткування операцій з прощення боргу.

Так, Законом України від 09.04.2015 № 321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань", який набрав чинності 07.05.2015, внесено зміни до Кодексу в частині звільнення від оподаткування операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті., а саме: підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу доповнено пунктом 8 такого змісту: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року".

Таким чином, це означає, що до 1 січня 2015 року операції з прощення (анулювання) боргу за відсотками та пенею за кредитами в іноземній валюті становили об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Аналогічного висновку дійшли й вісім суддів першої та апеляційної інстанції, які розглядали дану справу раніше і рішення яких двічі скасовувались однією й тією ж колегією суддів Вищого адміністративного суду України (судді Сірош М.В., Голубева Г.К., Юрченко В.П.)

Суд не може погодитись з посиланням колегії суддів Вищого адміністративного суду України на положення підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, згідно з яким сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, оскільки вказаної норми не існувало на момент виникнення спірних правовідносин і з'явилася вона з'явилася в Податковому кодексі України лише у травні 2015 року на підставі згаданого вище Закону України від 09.04.2015 № 321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" (набрав чинності 07.05.2015).

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на положення підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, згідно з якими до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім, відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

Суд зазначає, що посилання позивача на вказану норму є помилковим, оскільки цими положеннями регулюються питання оподаткування доходу, який одержує платник податків у вигляді відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, а це не відповідає обставинам справи.

У справі, що розглядалась, позивач не одержував дохід у вигляді відсотків, а навпаки був зобов'язаною особою, якій був прощений (анульований) борг.

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті), якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2011 році - 941,00 гривень на місяць).

Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому пункту 167.1 ст. 167 Кодексу.

У праві, що розглядалась, суд встановив, що податковий орган правомірно і правильно дійшов висновку, що позивач порушив вимоги абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, вірно визначив суму грошового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій, тому підстави для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2014 № 1012/0008201703/81, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 січня 2016 р.