Ухвала суду № 55315011, 21.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2016 р. м. Київ К/800/33169/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Лосєва А.М.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2013 року

у справі № 820/2729/13-а

за позовом Приватного підприємства «Зол Ізол»

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2013 року, адміністративний позов Приватного підприємства «Зол Ізол» (далі - ПП «Зол Ізол»; позивач) до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - Дергачівська МДПІ Харківської області ДПС; відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000292223 від 22 березня 2013 року та № 0000302223 від 22 березня 2013 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі Дергачівська МДПІ Харківської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Крім того, Дергачівською МДПІ Харківської області ДПС заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Дергачівської МДПІ Харківської області ДПС на Дергачівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПП «Зол Ізол» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 січня 2013 року, за результатами якої складено акт № 213/22-204/36122586 від 07 березня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000302223 від 22 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 35 291,25 грн. (28 233,00 грн. - основний платіж, 7 058,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000292223 від 22 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 358 104,75 грн. (308 245,00 грн. - основний платіж, 49 859,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), статей 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні бензину, керосину, тальку, бітуму, уайт-спириту в Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Д», Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне науково-виробниче підприємство «Нокс», Приватного підприємства «Ельтан», Приватної фірми «Меркурій», Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспец консалтинг», Приватного підприємства «Сохо-плюс», Приватного підприємства «Солар-транс» за нікчемними правочинами.

Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням актів перевірок та актів про неможливість проведення зустрічних зірок контрагентів позивача, в яких вказано про відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебування названих суб'єктів господарювання за вказаними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думки про здійснення ними діяльності поза межами правового поля.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач також наголошував на ненаданні ПП «Зол Ізол» транспортної документації на підтвердження товарного характеру здійснених поставок.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; контрагенти ПП «Зол Ізол» на час здійснення відповідних операцій перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали статус платників податку на додану вартість; придбані в ТОВ «Стар-Д», ТОВ «БНВП «Нокс», ПП «Ельтан», ПФ «Меркурій», ТОВ «Промспец консалтинг», ПП «Сохо-плюс», ТОВ «Солар-транс» товарно-матеріальні цінності використано позивачем у власній господарській діяльності, а саме - для виробництва покрівельних та гідроізоляційних мастик, які в подальшому реалізовано третім особам.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Реальність, зокрема, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

В розглядуваній ситуації, з урахуванням специфіки товару (нафтопродукти), що був в основному предметом укладених в охоплений перевіркою період позивачем договорів поставки, судам слід також установити, яким чином транспортувався товар, де зберігався, в тому числі наявність у контрагентів спеціалізованих засобів для транспортування та зберігання нафтопродуктів або залучення з цією метою третіх осіб та, як наслідок, виникнення відповідних витрат, пов'язаних із таким залученням. Крім того, варто з'ясувати, ким приймались товарно-матеріальні цінності зі встановленням посадових осіб постачальників і покупця, задіяних у такому процесі, а також порядок приймання позивачем нафтопродуктів від контрагентів з урахуванням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155.

Поміж іншого, суди не оцінили обставини, викладені в актах перевірок та актах про неможливість проведення зустрічних звірок постачальників ПП «Зол Ізол», в той час як результати заходів податкового контролю, які стосуються одних і тих самих обставин та мають істотне значення для вирішення справи, повинні враховуватись незалежно від того, яким податковим органом вони встановлені, та підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами у справі за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України в рамках даного судового провадження.

Згідно з частинами 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Дергачівську міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби її правонаступником - Дергачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Касаційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2013 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Лосєв А.М.

Олендер І.Я.