Ухвала суду № 55314960, 20.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 року м. Київ К/800/16472/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач),

суддів: Олексієнка М.М.,

Рецебуринського Ю.Й.,-

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, Державної виконавчої служби України про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року, -

встановив:

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації виконавцем рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 лютого 2006 року в справі № 2-332/06 та рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2012 року у справі «Харук та інші проти України» в зобов'язальній частині, а саме: поновленні на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації;

- зобов'язати Державну виконавчу службу України виконати зобов'язальну частину даних судових рішень негайно.

Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що відповідачами не виконується рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 лютого 2006 року про поновлення її на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації, структурного підрозділу Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді, яка відповідає посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації, з якої ОСОБА_2 була незаконно звільнена. Закрито провадження в справі у частині позовних вимог ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України.

У касаційній скарзі Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого

2014 року і залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року.

Позивач надала заперечення на касаційну скаргу, просить таку залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спір про поновлення ОСОБА_2 на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу вирішено Приморським районним судом міста Одеси 21 лютого 2006 року (справа № 2-332/06) то, з урахуванням вимог частини 1 статті 263 КАС України, саме в рамках справи № 2-332/06 повинно вирішуватись питання про поновлення позивача на посаді або про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації та відповідач по цій справі в даному випадку є окремими суб'єктами владних повноважень та різними юридичними особами, при цьому кожен з них наділений власною адміністративно-процесуальною право та дієздатністю, а тому, звернувшись до суду з позовом про визнання Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації виконавцем рішення по справі № 2-332/06 та рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2012 року у справі «Харук та інші проти України» в частині поновлення на роботі, - позивач використала невірний спосіб захисту порушеного права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив з того, що замість ліквідованого Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації було створено Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, на який покладено функції і завдання Управління, а тому саме вказаний Департамент є тим самим органом, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав незаконно звільненої ОСОБА_2 Закриваючи провадження у справі в частині позову про зобов'язання Державної виконавчої служби України виконати зобов'язальну частину даних судових рішень негайно, апеляційний суд врахував наявність між тими самими сторонами і з того самого спору судового рішення, яке набрало законної сили.

За змістом пункту 7 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Відповідно до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Судами встановлено, що рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 21 лютого 2006 року у справі № 2-332/06 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

21 червня 2005 року голова обласної державної адміністрації видав розпорядження № 299/а-2005 «Про затвердження структури обласної державної адміністрації, розподіл основних обов'язків та галузей народногосподарського комплексу, сфер соціально-економічного, політичного, культурного життя Одеської області між головою облдержадміністрації та його заступниками для здійснення власних і делегованих повноважень виконавчої влади». Відповідно до пункту 3 даного розпорядження з метою впорядкування та оптимізації структури обласної державної адміністрації, підвищення ефективності роботи, ліквідації дублювання функцій, унормування штатної чисельності і професіоналізації державної служби було ліквідовано Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації.

Відповідно до постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Одеської області від 28 квітня 2006 року виконавче провадження № 108 з примусового виконання виконавчого листа № 2-332/06, виданого 28 березня 2006 року Приморським районним судом міста Одеси про поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації, що підлягає негайному виконанню - закінчено. Виконавчий документ направлено до ліквідаційної комісії Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації для подальшого виконання.

10 травня 2006 року відділ державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради вніс запис до Єдиного державного реєстру про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації в результаті ліквідації.

Оскільки боржника у виконавчому провадженні № 108 з примусового виконання виконавчого листа № 2-332/06, виданого 28 березня 2006 року, ліквідовано, то рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 лютого 2006 року по вказаній справі виконано не було.

26 липня 2012 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Харук та інші проти України» (заява № 32562/07 від 16 липня 2007 року, заявник - ОСОБА_2А), відповідно до якого держава-відповідач має виконати рішення національного суду, ухваленого на користь позивача та сплатити останній певну суму грошових коштів.

Відповідно до постанови ВП № 33914578 від 17 серпня 2012 року, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження з виконання рішення № 32562/07, виданого 26 липня 2012 року Європейським судом з прав людини, боржник - Держава, стягувач - ОСОБА_2А; згідно якого боржнику належало самостійно виконати рішення Європейського суду з прав людини у строк, встановлений Законами України «Про виконавче провадження» та «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

В ході виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харук та інші проти України» на користь стягувача - ОСОБА_2 стягнуто та перераховано 30942,50 гривень (еквівалент 3000 євро), та за рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 21 лютого 2006 року по справі № 2-332/06 державою погашено заборгованість у розмірі 19409,95 гривень.

Європейський суд з прав людини є міжнародним судовим органом, створеним за згодою держав, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, і його основним завданням є забезпечення поваги до прав людини, а не постійна і повна компенсація збитків заявникам й, на відміну від національного суду, акцент у його діяльності ставиться на прийняття публічних рішень, які встановлюють загальноєвропейські стандарти прав людини.

23 лютого 2006 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV. За приписами статті 2 вказаного Закону Рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

За змістом частини 1 статті 263 КАС України (у редакції, що діяла на час звернення в суд з цим позовом) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), сторона виконавчого провадження може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 264 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Згідно статті 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 9 постанови № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» звертав увагу судів на те, що при визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

Виходячи із системного аналізу статей 55, 56 Конституції України суди повинні враховувати, що відмова у відкритті або закриття провадження у такій справі з підстав ліквідації (припинення діяльності, позбавлення частини повноважень, звільнення з посади, скорочення посади) суб'єкта владних повноважень є неприпустимими.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року

№ 21-237а11 встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 26 липня 2012 року, яким державу Україна зобов'язано виконати рішення національного суду (Приморського районного суду міста Одеси від 21 лютого 2006 року по справі № 2-332/06) в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації не виконано і позивач на роботі не поновлена.

З матеріалів справи вбачається, що замість ліквідованого Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації був створений Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, який увібрав до себе функції і завдання Управління.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації усунути порушені права ОСОБА_2 шляхом поновлення її на роботі на посаді, яка відповідає посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації, з якої її незаконно звільнено з

7 червня 2004 року наказом Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації №106-к.

Закриваючи провадження у справі в частині зобов'язання Державної виконавчої служби України негайно виконати зобов'язальну частину Приморського районного суду міста Одеси від 21 лютого 2006 року по справі № 2-332/06 та рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2012 року у справі «Харук та інші проти України» в частині поновлення на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації, апеляційний суд правильно врахував наявність між тими самими сторонами і з того самого спору судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, керуючись принципом верховенства права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційну скаргу Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації слід залишити без задоволення, оскільки постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, Державної виконавчої служби України про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку визначеному статтями

237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.