Ухвала суду № 55314559, 19.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2016 року м. Київ К/800/23999/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Лосєв А.М. Маринчак Н.Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 р.

у справі № 816/511/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчукнафтопродукт Груп»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчукнафтопродукт Груп» (далі - позивач, ТОВ «Кременчукнафтопродукт Груп») звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 06 листопада 2014 року №0005752202/2240.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 р. постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кременчукнафтопродукт Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Антарес» за період липень 2014 року та ТОВ «Ріаліз Оіл» за період листопад 2012 року, за результатами якої складено акт від 17.10.2014 р. №2444/16-03-22-02-12/37074083.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п.201.1, п.201.6 ст.201, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 537548,00 грн., в тому числі за липень 2014 року в сумі 537548,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0005752202/2240 від 06.11.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 806322,00 грн., в тому числі 537548,00 грн. за основним платежем та 268774,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Антарес» (постачальник) укладені договори поставки нафтопродуктів (№ДГ-0507-1 від 05.07.2014, №ДГ-0907-2 від 09.07.2014, №ДГ-1207-1 від 12.07.2014 та №ДГ-1807-1 від 18.07.2014), відповідно до пункту 1.1 яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти згідно умов цих договорів.

Додатковими угодами №140731000000039 від 05.07.2014 до договору №ДГ-0507-1 від 05.07.2014, №140731000000040 від 09.07.2014 до договору №ДГ-0907-2 від 09.07.2014, №140731000000041 від 12.07.2014 до договору №ДГ-1207-1 від 12.07.2014, №140731000000042 від 18.07.2014 до договору №ДГ-1807-1 від 18.07.2014 сторони узгодили вид, характеристики нафтопродуктів, їх вартість та кількість.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, актами прийому-передачі, сертифікатами якості тощо.

Судами також встановлено, що придбані позивачем у ТОВ «Антарес» в рамках здійснення спірних господарських операцій нафтопродукти були передані на зберігання ПАТ «Дніпронафтопродукт» згідно договору зберігання №1409/10-7, укладеного між ТОВ «Кременчукнафтопродукт Груп» та ПАТ «Дніпронафтопродукт» 14.09.2010 р.

Належне виконання умов договору зберігання №1409/10-7 від 14.09.2010 підтверджено: актами прийому-передачі, платіжним дорученням, карткою рахунку 63.1.6 по контрагенту ПАТ «Дніпронафтопродукт».

Крім того, загальна кількість та номенклатура нафтопродуктів, поставлених ТОВ «Антарес» позивачу, відповідає загальній кількості та номенклатурі нафтопродуктів, які прийняті на зберігання ПАТ «Дніпронафтопродукт» згідно договору зберігання №1409/10-7 від 14.09.2010.

Як встановлено судами, нафтопродукти, які придбавалися у ТОВ «Антарес», реалізовувалися ТОВ «Кременчукнафтопродукт Груп» оптовим контрагентам-покупцям (ТОВ «Коновалівське», ТОВ «Дукла», ТОВ «Приват-Агро-Альянс», ТОВ «Агрофірма «Покровська»), що підтверджено первинними документами: платіжними дорученнями, податковими накладними, товарно-транспортними накладними тощо.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Антарес», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

2.Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді А.М. Лосєв

Н.Є. Маринчак