Ухвала суду № 55313536, 27.01.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 876/9728/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_2 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому після змін та уточнень своїх вимог просив:

- визнати протиправною та незаконною дію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), що полягала в ігноруванні його заяви з кредиторськими вимогами від 11.12.2014 року;

- визнати протиправним та незаконним рішення Фонду про те, що кредиторська заборгованість ПАТ «Єврогазбанк» (далі - Банк) перед ОСОБА_2 є погашеною;

- зобов'язати керівника Фонду прийняти рішення щодо повернення ОСОБА_2 коштів у найкоротший термін у повному обсязі;

- стягнути з Фонду кошти у розмірі 28642,60 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року у справі № 813/2963/15 позов було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Фонду щодо невиконання вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян» в частині ненадіслання звернення ОСОБА_2 від 11.12.2014 року за належністю та неповідомлення заявника про розгляд звернення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена сторонами.

Позивач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просив змінити постанову суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог та задовольнити заявлені ним позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що 26 лютого 2014 року ним було відкрито банківський вклад «Стабільний» у Банку за договором № 332724 на строк 545 днів до 25.08.2015 року, відкрито депозитний рахунок на суму 200000 грн. під 25,5 % річних. 27 березня 2014 року він отримав відсотки 3772,60 грн., а 28 квітня 2014 року - 4331,51 грн. З 26.04.2014 року відсотків з депозиту не отримував, а Банк продовжував користуватися його заощадженням. Таким чином утворився борг Банку перед ним за депозитною угодою в сумі 28642,60 грн. і суд першої інстанції безпідставно відмовив у її стягненні.

У своїй апеляційній скарзі Фонд просить скасувати оскаржувану постанову в частині визнання протиправною його бездіяльності щодо невиконання вимог ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» в частині ненадіслання звернення ОСОБА_2 від 11.12.2014 року за належністю та неповідомлення позивача про розгляд звернення. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 не було подано заяви про кредиторські вимоги, а надіслано лише звернення щодо повернення його коштів. Тому жодної протиправної бездіяльності Фондом не допущено, оскільки до нього надійшла заява позивача від 10.12.2014 року саме про повернення коштів, яка була розглянута відповідно до вимог чинного законодавства. За результатами її розгляду позивачу було надано ґрунтовну відповідь у строки, встановленні законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Позивач та його представник у ході апеляційного розгляду підтримали вимоги, викладені у своїй апеляційній скарзі та заперечив апеляційну скаргу відповідача. Просили суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких міркувань.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивач звертався із заявою до Фонду не щодо виплати гарантованої суми, то при її розгляді слід було застосовувати положення Закону України «Про звернення громадян» і відповідач у відповідності до статті 7 зазначеного Закону був зобов'язаний передати звернення ОСОБА_2 за належністю своєму працівнику, який від імені Фонду та в межах повноважень виконував дії із ліквідації Банку, повідомивши про це позивача.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та незаконним рішення Фонду про те, що кредиторська заборгованість Банку перед ОСОБА_2 є погашеною, про зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо повернення йому коштів у найкоротший термін у повному обсязі, а також про стягнення з відповідача коштів в сумі 28642,60 грн. (відсотки за депозитним договором, що залишились невідшкодованими), суд першої інстанції виходив із того, що Фондом через банк-агент ПАТ «Банк Київська Русь» було виплачено ОСОБА_2 200000,00 грн. Проведення інших виплат вкладникам банків Фондом чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до приписів ст.ст. 35, 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» лише уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю Банку, тобто є самостійною у відносинах ліквідації Банку, однак будь-яких вимог до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку позивачем не заявлено.

Окрім того, вимоги, що не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними в силу закону.

Даючи оцінку доводам апелянтів, що викладені у апеляційних скаргах, та оскаржуваному судовому рішенню суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 26 лютого 2014 року між позивачем та Банком було укладено договір банківського вкладу № 332724 на строк 545 днів до 25 серпня 2015 року та відкрито депозитний рахунок № 2635700014117, на який внесено 200000,00 грн.

17 липня 2014 року було запроваджено тимчасову адміністрацію Банку та визнано його неплатоспроможним.

18 листопада 2014 року на сайті Фонду було вивішено оголошення про початок процедури ліквідації Банку та про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку ОСОБА_5 строком на 1 рік з 18.11.2014 року по 17.11.2015 року включно. Крім того, зазначено, що вимоги кредиторів приймаються протягом 30 днів з дня опублікування в газеті «Голос України» оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку за адресою м. Київ, просп. Московський, 16. Вказане оголошення було надруковано 22 листопада 2014 року в газеті «Голос України» № 226.

11 грудня 2014 року позивач звернувся з кредиторською вимогою у формі заяви до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку ОСОБА_5, яку скерував на поштову адресу Фонду (01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 33б), що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого відповідачем було отримано заяву ОСОБА_2 15 грудня 2014 року, тобто у строк, відведений для прийому вимог кредиторів (до 22 грудня 2014 року).

18 грудня 2014 року рішеннями виконавчої дирекції Фонду № 149 та № 150 у зв'язку із виробничою необхідністю було відсторонено від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку ОСОБА_5 та призначено на цю посаду ОСОБА_6

16 лютого 2015 року на електронну адресу позивача надійшов лист від Фонду, згідно з яким заява ОСОБА_2 з кредиторськими вимогами від 11.12.2014 року була адресована Фонду, а тому її не було передано Банку.

Крім того, 16 лютого 2015 року після неодноразових звернень позивача до Фонду на його адресу надійшла відповідь № 213/-20-20 уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку ОСОБА_6, у якій було зазначено, що Банком не отримано заяви ОСОБА_2 з кредиторськими вимогами, а отже грошові вимоги позивача вважаються погашеними відповідно до положень ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Аналогічна відповідь надійшла на електронну адресу позивача 17 лютого 2015 року.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про звернення громадян» звернення вкладників до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виплати Фондом відшкодування в межах гарантованої суми розглядаються в порядку, встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся із заявою до Фонду не щодо виплати гарантованої суми, а щодо виплати відсотків за договором банківського вкладу з Банком № 332724, адресував її на ім'я уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку ОСОБА_5 та скерував на адресу Фонду, а не Банку (а.с. 7).

Пунктом 17 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

На підставі наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач був зобов'язаний надіслати звернення ОСОБА_2 за належністю та повідомити його про це. Оскільки зазначене не було зроблено, то позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Фонду щодо невиконання вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян» в частині ненадіслання звернення ОСОБА_2 від 11.12.2014 року за належністю та неповідомлення заявника про розгляд звернення обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що 09 грудня 2014 року Фондом через банк-агент ПАТ «Банк Київська Русь» ОСОБА_2 було виплачено 200000,00 грн., що ним не заперечується.

Приписами статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Статтею 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів уповноважена особа Фонду сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Уповноважена особа Фонду зобов'язана у 60-денний строк з дня його призначення надіслати повідомлення всім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити свої цінності протягом одного місяця з дня повідомлення. Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Такі цінності переходять у розпорядження Фонду для повернення законним власникам.

Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Виходячи з наведеного слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що повноваженнями приймати будь-які рішення щодо відхилення чи акцептування вимог кредиторів, складати реєстр акцептованих вимог кредиторів, визначати суми заборгованості кожному кредитору та відносити вимоги до певної черги погашення наділена лише уповноважена особа Фонду, однак будь-яких вимог до неї позивачем у рамках даної справи заявлено не було.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційні скарги ОСОБА_2 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року у справі № 813/2963/15 - без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2009 (дві тисячі дев'ять) грн. 70 коп. на рахунок за реквізитами: державний бюджет Галицького району м. Львова, код ЄДРПОУ 38007573, рахунок 31219206781004, банк одержувача ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, призначення платежу: судовий збір, код 34668371.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Ухвала у повному обсязі складена 28 січня 2016 року.