Ухвала суду № 55313242, 21.01.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 126/3211/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Хмель Р.В.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

21 січня 2016 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю., суддів: Мельник-Томенко Ж. М., Ватаманюка Р.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ДПС взводу супроводження роти ДПС УДАІ в Чернігівській області УМВС України в Чернігівській області, інспектора ДПС взводу супроводження роти ДПС УДАІ в Чернігівській області УМВС України в Чернігівській області прапорщика міліції Зеляка Сергія Віталійовича про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Бершадського районного суду Вінницької області з позовом до ДПС взводу супроводження роти ДПС УДАІ в Чернігівській області УМВС України в Чернігівській області, інспектора ДПС взводу супроводження роти ДПС УДАІ в Чернігівській області УМВС України в Чернігівській області прапорщика міліції Зеляка С. В про визнання незаконною та скасування постанови ПС 2 №418552 від 21.09.2015 року про накладення адміністративного стягнення у зв'язку зі скоєнням правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 06.11.2015 року позовну заяву повернуто позивачеві на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи наступне.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 01.10.2015 року позов ОСОБА_2 залишено без руху з наданням позивачеві строку для усунення недоліків до 27.10.2015 року (несплата судового збору).

05.11.2015 року позивач надав на адресу суду заяву про усунення недоліків, в якій просив у зв'язку з важким матеріальним становищем звільнити його від сплати судового збору на підставі статті 88 КАС України.

Проте, суд першої інстанції дійшов висновку про повернення позовної заяви, оскільки позивач не усунув недоліки, а стаття 88 КАС України передбачає також відстрочку чи розстрочку сплати судового збору. Крім того, суд не вважає поважними посилання позивача на те, що ним вчасно не було усунуто недоліки позовної заяви, тому що він змінив місце проживання і з вказаної ним у позові адреси йому тривалий час пересилали поштою ухвалу суду, оскільки про зміну адреси останній суд не повідомив.

Позивач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, оскаржив його до апеляційного суду.

Судова колегія вважає висновки суду першої інстанції помилковими, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи, позивач працює водієм в АТП, що є єдиним доходом, та відповідно до довідки про дохід №139 становить близько 1300 грн., отже у випадку відмови у задоволенні позовних вимог йому прийдеться сплати судовий збір у сумі 487,20 грн., що в такому випадку суттєво обмежує основне джерело його існування, що, на думку апеляційного суду, буде порушувати права та свободи позивача, закріплені Конституцією та іншими законами України.

Разом з тим, залишаючи позовну заяву позивача без руху з підстав не сплати судового збору, суд першої інстанції фактично може позбавити позивача права на судовий захист, що є грубим порушенням Основного закону.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Як свідчать матеріали справи, позивач цим правом скористався, водночас неможливість ним сплатити судовий збір у зазначених розмірах у зв'язку з поважними причинами, не може бути перешкодою у доступі до правосуддя.

Судом першої інстанції зазначено, що положеннями частини 1 статті 88 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Крім того, вказана норма КАС України продубльована в статті 8 Закону України "Про судовий збір", з якої вбачається, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Із системного аналізу наведених положень слідує, що процесуальний закон зобов'язує суд з'ясувати майновий стан сторони із метою зменшення тягаря несення судових витрат. Проте, судом першої інстанції було проігноровано клопотання позивача щодо звільнення від сплати судового збору, та не надано належної оцінки поданим до суду доказам його майнового стану.

Крім того, апеляційний суд вважає необґрунтованою позицію з приводу того, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, оскільки така позиція не враховує завдання та мету прийняття зазначених норм.

На думку колегії суддів, вказані норми прийняті законодавцем з метою захисту конституційного права особи на судовий захист передбаченого статтею 55 Конституції України у випадку неможливості нею при зверненні до суду сплати судовий збір у розмірах, встановлених законом, через її важкий майновий стан, та як наслідок призвести до порушення її права на судовий захист.

Всупереч зазначеному, суд першої інстанції не розглянув клопотання позивача через призму статті 55 Конституції України, статті 88 КАС України та статті 8 Закону України "Про судовий збір", не дав оцінки майновому стану позивача та не перевірив чи дійсно позивач має майнову можливість сплатити судовий збір у зазначеному розмірі, та чи наявні підстави для звільнення його від сплати судового збору.

У випадку відсутності у особи можливості сплатити судовий збір через відсутність у неї фінансової можливості та у зв'язку з важким матеріальним становищем, звільнення від сплати судового збору є не правом суду, а обов'язком - захистити право особи на судовий захист на виконання вимог Конституції України.

Не можна позбавити особу права на звернення до суду через неможливість сплати нею суму судового збору.

При вирішенні зазначеного клопотання, суд першої інстанції повинен був врахувати вимоги статті 6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод, з якої випливає обов'язок держави забезпечити особі реальну можливість доступу до захисту своїх прав в суді, зокрема, з можливістю звільнення останньої від сплати судового збору з врахуванням її майнового стану, у противному випадку, це можна розглядати як порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантований пунктом 1 статті 6 вказаної Конвенції.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом (частина 4 статті 6 КАС України).

При винесенні оскаржуваної ухвали, на думку колегії суддів, суд першої інстанції зобов'язаний був врахувати вищевказані норми процесуального та матеріального права та надати апелянту реальну можливість скористатись його правами на справедливий судовий захист.

Крім того, апеляційний суд критично ставиться до посилання суду першої інстанції на те, що позивач не повідомив суд про зміну адреси, оскільки про це ним було повідомлено в заяві, яка надійшла на адресу суду 05.11.2015 року за вх. №8617/2015 та надано довідку про дохід №139, що свідчить про зацікавленість, небайдужість та чисті наміри сторони у вирішенні спору.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено необґрунтований висновок щодо не усунення апелянтом недоліків позовної заяви.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2015 року скасувати. Справу направити до Бершадського районного суду Вінницької області для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюк Р.В.