Ухвала суду № 55312975, 14.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2015 рокусправа № 804/20474/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року

у справі № 804/20474/14

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності ФОП ОСОБА_1 за період жовтень - грудень 2011 року, січень - червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, квітень-червень, листопад, грудень 2013 року, січень-липень 2014 року, яке відбулося на підставі акту від 17.11.2014 №3413/173/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період жовтень-грудень 2011 року, січень - червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, квітень - червень, листопад, грудень 2013 року, січень - липень 2014 року», в тому числі дії з виключення з електронної бази даних Інформаційна система «Податковий блок» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ФОП ОСОБА_1 у податкових деклараціях за період жовтень-грудень 2011 року, січень - червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, квітень - червень, листопад, грудень 2013 року, січень - липень 2014 року;

- зобов'язати відповідача відновити показники податкової звітності ФОП ОСОБА_1 за період жовтень - грудень 2011 року, січень - червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, квітень - червень, листопад, грудень 2013 року, січень - липень 2014 року, в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних Інформаційна система «Податковий блок» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ФОП ОСОБА_1 задекларував у податкових деклараціях за період жовтень - грудень 2011 року, січень - червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, квітень - червень, листопад, грудень 2013 року, січень - липень 2014 року;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем незаконно проведено перевірку підприємця, за результатами якої податковий орган дійшов висновків, які не відповідають дійсності, та незаконно здійснив коригування податкових зобов'язань, що порушує права платника податків. На підставі акту перевірки від 17.11.2014 №3413/173/НОМЕР_1 податкові повідомлення-рішення не приймалися, отже відповідні зміни до бази показників податкових зобов'язань та податкового кредиту внесені податковим органом самостійно без повідомлення позивача, тобто без узгодження.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2014 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано відсутністю підстав вважати протиправними дії податкового органу щодо внесення коригувань до автоматизованих інформаційних систем, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено факту коригування показників підприємства, саме наявності відповідної інформації в обумовленому програмному продукті податкового органу, яка б створювала, змінювала та припиняла юридичні права та обов'язки платника податку, тобто породжувала правові наслідки. Отже, дані дії податкового органу, по суті, є лише збиранням податкової інформації, які не обумовлюють зміни майнового стану платника податків.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що відповідачем відмовлено позивачу у наданні інформації із електронної інформаційної бази «Податковий блок», у зв'язку з чим позивач самостійно, без сприяння на те суду, не міг надати докази, що підтверджують внесення відповідачем змін до електронної інформації бази «Податковий блок», тобто з метою захисту прав позивача суд першої інстанції не вжив усіх заходів встановлення факту вчинення чи не вчинення відповідачем оскаржуваних дій. Щодо суті спірних відносин, то згідно Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012 № 516, за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків на паперових (електронних) носіях, несуть відповідальність підрозділи, що приймають податкову звітність. Тобто, на думку позивача, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платників, які відображаються в електронній інформаційній базі органу державної податкової служби, формуються на підставі показників відображених таким платником податків у податкових деклараціях з ПДВ (з додатком № 5), і повинні їм відповідати. За таких обставин невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що декларовані позивачем у деклараціях з ПДВ за вищевказані періоди, показникам з електронної інформаційної бази даних відповідача, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій тощо.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову суду обґрунтованою та правомірною, посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 03.11.2015 № 21-99а15.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з вимогами частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин (ч.1 ст.6 КАС України).

З наведених вище норм законодавства випливає, що особа на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки особи у сфері публічно-правових відносин, створюючи певні негативні праві (юридичні) наслідки для такої особи.

Таким чином у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Згідно з вищевказаними нормами права задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період жовтень-грудень 2011 року, січень-червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, квітень-червень, листопад, грудень 2013 року, січень-липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 17.11.2014 № 3413/173/НОМЕР_1 (т.1, а. с.11-60).

Перевіркою встановлено неможливість реального здійснення платником податків ФОП ОСОБА_1 операцій по ланцюгу придбання з наступними контрагентами-постачальниками: ПП «ПОЛЮС» за листопад та грудень 2011 р., січень-квітень 2012 р.; ПП «АППЛІКАТ» (ТОВ СУРП «Вектор-М») за травень, червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2012 р. та січень 2013 р.; ТОВ «ВЗЛЕТ - ЕРА» (ПП ВАТЕР-ШПАГ») за липень 2013 р.; ТОВ «ЮМАС» за квітень-червень 2013 р., ТОВ «КЛИНКОР» за листопад та грудень 2013 р.; ТОВ «АЛЮР -ЛТД» за листопад 2013 р. та січень 2014 р.; ТОВ «ОСІРІС-ЮГ» за січень-березень 2014 р.; ТОВ «СКРІП ТРЕЙД» за березень 2014 р.; TOB «НІКС ТРЕЙДІНГ» за березень 2014 р.; ТОВ «ТРАНС ТЕХНО СЕРВІС ГРУП» за квітень та травень 2014 р.; ТОВ «ГРАНД ІШИМ» за червень та липень 2014 р., та не підтверджено реальність проведених господарських операцій в частині реалізації товару, попередньо придбаного у вищевказаних підприємств - постачальників в адресу контрагента - покупця ТОВ «ПРОМИСЛОВА ГРУПА «ДНІПРО» у жовтні, листопаді, грудні 2011 р.; у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, серпні, вересні, листопаді, грудні 2012 р.; у січні, лютому, квітні, травні, червні, листопаді, грудні 2013 р.; у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, лютому 2014 р.

Податкове повідомлення-рішення на підставі даного акту перевірки відповідачем не приймалось.

Як зазначає позивач, на підставі вказаного акту перевірки відповідачем здійснено коригування показників податкової звітності ФОП ОСОБА_1, в електронній базі даних Інформаційна система «Податковий блок», а саме: сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які позивач задекларував у податкових деклараціях за період жовтень-грудень 2011 року, січень-червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, квітень-червень, листопад, грудень 2013 року, січень-липень 2014 року.

Відповідач, не заперечуючи проти коригування показників податкової звітності позивача в АІС «Податковий блок», разом з тим зазначив, що відповідно до чинного податкового законодавства податкова інформація може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків.

Коригування показників податкової звітності позивача не було здійснено, про що надано зворотній бік облікової картки платника податків.

Стосовно правомірності оскаржуваних дій відповідача колегія суддів зазначає наступне.

У п.61.1 ст.61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (п.п.62.1.2 п.62.2 ст.62 ПК України).

Відповідно до ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами п.п.72.1.1 п.72.1 ст.72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У п.74.1 ст.74 ПК України зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п. 74.2 ст.74 ПК України).

Оскільки висновки, викладені в акті перевірки від 17.11.2014 № 3413/173/НОМЕР_1, є суб'єктивним оціночним судженням посадових осіб податкового органу щодо наявності з боку платника податків порушень податкового законодавства, що не виходить за межі прав податкового органу, такі висновки не порушують прав платника податків, оскільки безпосередньо не породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і не мають обов'язкового характеру.

В даному випадку внесення податковим органом до Інтегрованої системи інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акту, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Отже ця інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Така правова позиція сформульована Верховним Судом України в постановах від 09.12.2014 у справі № 21-511а14, від 03.11.2015 у справі № 21-99а15, які прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, виходячи з приписів ч.1 ст. 2442 КАС України враховується при винесенні рішення у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані ПК. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Крім того, обґрунтування позивачем позовних вимог тим, що наслідком оскаржених дій відповідача з коригування може бути погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій тощо, є таким, що не відповідають принципу права особи на судовий захист, оскільки з приписів ст.6 КАС України вбачається, що право на звернення до адміністративного суду з відповідним позовом виникає у особи у разі якщо така особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, тобто коли таке порушення вже мало місце у минулому, а не може мати місце у майбутньому.

З цього приводу апеляційний суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до діючої на даний час норми п.86.7 ст.86 ПК України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій податкового органу щодо коригування показників податкової звітності ФОП ОСОБА_1, яке відбулось на підставі акту від 17.11.2014 №3413/173/НОМЕР_1, та про зобов'язання відповідача відновити показники податкової звітності ФОП ОСОБА_1 за вищевказані періоди, в тому числі зобов'язання відобразити в електронній базі даних Інформаційна система «Податковий блок» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які позивач задекларував у податкових деклараціях за період жовтень-грудень 2011 року, січень-червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, квітень-червень, листопад, грудень 2013 року, січень-липень 2014 року.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені ст. 202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року у справі № 804/20474/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко