Постанова № 55312925, 18.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18 січня 2016 року 10 год. 10 хв. № 826/14109/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державних реєстраторів прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Набока Віталія Миколайовича та Сухового Пилипа Івановича, третя особа: управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням усунення виявлених недоліків, надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Набок Віталія Миколайовича (далі - відповідач-1) та державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Сухового Пилипа Івановича (далі - відповідач-2), третя особа: управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - третя особа, Управління), про:

- визнання протиправним та скасування рішення від 29 квітня 2015 року №21006164 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- визнання протиправним та скасування рішення від 29 квітня 2015 року №21006545 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- визнання протиправними та скасування рішення від 29 квітня 2015 року №21011889 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- визнання протиправним та скасування рішення від 05 травня 2015 року №21103012 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (далі - оскаржувані рішення);

- зобов'язання Управління вилучити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, яким є земельна ділянка, що розташована у селі Гнідин Бориспільського району Київської області (кадастровий номер НОМЕР_1) (далі - земельна ділянка);

- зобов'язання Управління вилучити запис з Державного реєстру іпотек шляхом припинення іпотеки нерухомого майна - земельної ділянки;

- зобов'язання Управління вилучити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, яким є житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок);

- зобов'язання Управління вилучити запис з Державного реєстру іпотек шляхом припинення іпотеки нерухомого майна - житлового будинку.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачами з порушенням вимог чинного законодавства та без врахування фактичних обставин справи.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У подальшому, до суду через канцелярію від представника позивача надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог, а саме про:

- визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень;

- зобов'язання відповідача-1 вилучити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна - земельної ділянки;

- зобов'язання відповідача-2 вилучити запис з Державного реєстру іпотек шляхом припинення іпотеки нерухомого майна - земельної ділянки;

- зобов'язання відповідача-2 вилучити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна - житлового будинку;

- зобов'язання відповідача-2 вилучити запис з Державного реєстру іпотек шляхом припинення іпотеки нерухомого майна - житлового будинку.

Вказану заяву судом, згідно з ч. 1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а відповідач-1 не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Відповідач-2 (його представник) та представник третьої особи у судові засідання не прибули, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач та третя особа повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2012 року між позивачем, як позичальником, та публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк"), як банком, укладено договір про іпотечний кредит №1554 (далі - договір №1554), за умовами якого банк зобов'язувався надати позивачу грошові кошти в сумі 953500,00 грн., а позивач зобов'язувався їх прийняти, належним чином використати та повернути банку, а також сплатити проценти за користування коштами.

Також, 03 серпня 2012 року між позивачем, як іпотекодавцем, та ПАТ "Ощадбанк", як іпотекодержателем, укладено іпотечний договір, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Романенко Н.Ф. (далі - приватний нотаріус Романенко Н.Ф.), зареєстрований в реєстрі за №562 (далі - Іпотечний договір), за умовами якого позивач з метою забезпечення належного виконання зобов'язання за договором №1554 передає в іпотеку, а ПАТ "Ощадбанк" приймає в іпотеку земельну ділянку та житловий будинок.

У зв'язку з посвідченням Іпотечного договору приватним нотаріусом Романенко Н.Ф. накладено заборони відчуження земельної ділянки та житлового будинку (зареєстровано в реєстрі за №563).

Судом встановлено, що з метою вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відповідних записів щодо земельної ділянки та житлового будинку, внесених на підставі Іпотечного договору, позивач звернувся до Управління з відповідними заявами реєстраційний номер 11178431 від 27 квітня 2015 року, реєстраційний номер 11183263 від 28 квітня 2015 року, реєстраційний номер 11186394 від 28 квітня 2015 року та реєстраційний номер 11183631 від 28 квітня 2015 року, за наслідками розгляду яких відповідачами прийняті оскаржувані рішення.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень з метою забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01 липня 2004 року (далі - Закон №1952-IV), відповідно до абз.1 ч.1 ст.2 якого, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 5, 7 ст. 3 Закону №1952-IV, державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Державна реєстрація речових прав, похідних від права власності, на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може здійснюватися нотаріусом незалежно від нотаріального посвідчення договору, на підставі якого виникає таке право.

Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місця розташування об'єкта нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1952-IV, у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно п. 71 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17 жовтня 2013 року, (далі - Порядок №868) державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводиться нотаріусом одночасно із зняттям ним заборони, накладеної під час посвідчення договору іпотеки.

Відповідно до п. 78 Порядку №868, державна реєстрація припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно у результаті зняття нотаріусом заборони проводиться нотаріусом, яким знято заборону.

Поряд з цим, згідно п. 5.1 гл. 15 р. 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 р. (далі - Порядок №296/5), нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки.

Суд також звертає увагу, що згідно п. 2.1 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №3502/5 від 12.12.2011 р., (далі - Порядок №3502/5) для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

У разі ліквідації державної нотаріальної контори, зупинення або припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса заява подається до органу державної реєстрації прав за місцем розташування нерухомого майна.

При цьому, відповідно до пп. 2.14.2 п. 2.14 Порядку №3502/5, державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав, зокрема, у разі внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або внесення змін до запису Державного реєстру прав.

Шляхом логічного аналізу зазначених вище норм, суд приходить до висновку, що державну реєстрацію припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно має право проводити той нотаріус, який дане обтяження зареєстрував, за виключенням випадків, передбачених чинним законодавством.

Суд також звертає увагу на те, що до заяв, за наслідками розгляду яких відповідачами прийняті оскаржувані рішення, позивачем були додані відповідні листи ПАТ "Ощадбанк" адресовані приватному нотаріусу київського міського нотаріального округу щодо вилучення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивач безпідставно звернувся до Управління з відповідними заявами реєстраційний номер 11178431 від 27 квітня 2015 року, реєстраційний номер 11183263 від 28 квітня 2015 року, реєстраційний номер 11186394 від 28 квітня 2015 року та реєстраційний номер 11183631 від 28 квітня 2015 року, у зв'язку з чим оскаржувані рішення прийняті відповідачами обґрунтовано та, як наслідок, відсутні підстави для їх скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до державних реєстраторів прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Набока Віталія Миколайовича та Сухового Пилипа Івановича, третя особа: управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1.

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин