Ухвала суду № 55312358, 26.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" січня 2016 р. м. Київ К/800/10974/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 8 грудня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу, зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області зарахувати періоди його роботи з 6 серпня 1982 року по 26 травня 1986 року та з 23 липня 1986 року по 18 липня 1994 року як трудовий стаж в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, зарахувавши 1 рік роботи за 1 рік шість місяців, та провести перерахунок його пенсії з урахуванням пільгового стажу.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він з 2009 року отримує пенсію за віком, яку нараховано без урахування пільгового обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 8 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року, позов задоволено. Визнано неправомірною відмову відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням пільгового обчислення стажу, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області зарахувати позивачу періоди роботи з 6 серпня 1982 року по 26 травня 1986 року та з 23 липня 1986 року по 18 липня 1994 року в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні (рік роботи за один рік шість місяців). Провести з 17 травня 2014 року перерахунок пенсії ОСОБА_4 з урахуванням пільгового обчислення стажу.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 працював: 1) в управлінні розвідувального буріння № 3 ВО «Сахалінбургазрозвідка» з 6 серпня 1982 року по 26 травня 1986 року (район Крайньої Півночі); 2) в Івано-Франківському управлінні бурових робіт вахтово-експедиційним методом у Західному Сибірі: з 23 липня 1986 року по 16 вересня 1986 року в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області); з 17 вересня 1986 року по 18 липня 1994 року в районі Крайньої Півночі (Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області).

У довідці Прикарпатського управління бурових робіт Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» від 26 вересня 2014 року № 10-1324 зазначено, що позивач з 23 липня 1986 року по 18 липня 1994 року працював вахтово-експедиційним методом в режимі 15 робочих днів на місяць в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, по 12 годин за добу, з урахуванням часу в дорозі, і з таким же періодом відпочинку за місцем постійного проживання з відпрацюванням місячної та річної норми робочого часу. Крім того вказано, що до заробітної плати ОСОБА_4 виплачувався районний коефіцієнт і північна надбавка, а також надавались додаткові відпустки.

З 2009 року позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області та отримує пенсію із зарахуванням спірного періоду роботи без врахування кратності.

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із зарахуванням періодів його роботи з 6 серпня 1982 року по 26 травня 1986 року та з 23 липня 1986 року по 18 липня 1994 року у кратному розмірі. Однак, управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області відмовило у проведенні такого перерахунку з посиланням на те, що позивач у вказані періоди працював у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі вахтово-експедиційним методом, та на відсутність письмових трудових договорів про роботу у вказаних районах.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на пільгове обчислення стажу роботи, набутого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за законодавством колишнього СРСР, а робота позивача в зазначені періоди підтверджується трудовою книжкою та довідками.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами абзаців 1 та 2 п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування пільг до осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплата надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплата різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених ст. 5 указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.

Абзацом 1 п. 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 грудня 1987 року № 794/33-82, встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Таким чином, пільги, передбачені ст. 5 указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

Отже, на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені ст. 1-4 указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а додаткові пільги, передбачені ст. 5 цього Указу, зокрема, зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року (справа № 21-3324а15) та від 2 грудня 2015 року (справа № 21-3950а15).

Одночасно слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Тимчасової угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року (далі - Тимчасова угода) громадяни сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам сторін, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі.

Згідно ст. 3 Тимчасової угоди при призначенні пенсії відповідно до ст. 1 цієї угоди на території України компетентні органи Російської Федерації відшкодовують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюється спеціальною угодою між компетентними органами сторін. Відшкодування витрат у відповідності із п. 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).

Таким чином, вказана Тимчасова угода надає громадянам сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у ст. 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Водночас, ні в зазначеній Тимчасовій угоді, ні в угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу й в Законах України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Проте, суди першої та апеляційної інстанцій вищенаведеного не врахували та дійшли помилкового висновку про зарахування у кратному розмірі (рік роботи за один рік шість місяців) періоду роботи позивача з 23 липня 1986 року по 18 липня 1994 року вахтово-експедиційним методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Крім того, не можна безспірно погодитися і з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про зарахування у кратному розмірі (рік роботи за один рік шість місяців) періоду роботи позивача з 6 серпня 1982 року по 26 травня 1986 року в районах Крайньої Півночі, оскільки дійшовши висновку про необхідність такого зарахування, суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог ст. 159 КАС України не з'ясували чи працював позивач у зазначений період в районах Крайньої Півночі на постійній основі, чи це була робота вахтово-експедиційним методом, а матеріали справи таких відомостей не містять.

З'ясування вказаних обставин має істотне значення для вирішення спору.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч. 2 ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанцій в силу положень ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню на підставі ч. 2 ст. 227 КАС України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 8 грудня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Тракало

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк