Ухвала суду № 55312313, 26.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 року м. Київ К/800/31067/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року по справі № 817/401/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський регіональний ринок сільськогосподарської продукції «Шелен» до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський регіональний ринок сільськогосподарської продукції «Шелен» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0009981500 від 04.11.2014 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у даній справі позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.11.2014 року № 0009981500 в частині відмови у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 1190136 грн. 48 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у жовтні 2014 року посадовими особами податкової служби проведено позапланову документальну виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку по декларації за серпень 2014 року.

За наслідками проведення такої перевірки ДПІ у Рівненському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009981500 від 04.11.2014 року, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1202083 грн. 00 коп. за серпень 2014 року.

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки через відсутність права на отримання бюджетного відшкодування позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування та занижено значення рядка 24 в декларації за серпень 2014 року на 1202083 грн. 00 коп.

Підставою для такого твердження про порушення позивачем норм чинного податкового законодавства слугувала правова позиція відповідача, згідно якої віднесення до основних фондів об'єкту незавершеного будівництва до моменту фактичного його прийняття в експлуатацію є безпідставним, а тому, на думку ДПІ у Рівненському районі, виключна умова п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, яка надає можливість платникові податку реалізувати власне право на бюджетне відшкодування податкового кредиту, сформованого внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, не поширюється на операції позивача з будівництва власних основних засобів, оскільки позивачем на момент перевірки не введено в експлуатацію відповідні об'єкти незавершеного будівництва. Таким чином, позивач має бути позбавлений права на бюджетне відшкодування за наслідками спорудження (будівництва) основних засобів, які не здані (введені) в експлуатацію, не зважаючи на процес його спорудження (будівництва) самостійно позивачем.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Встановлено, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у спірних періодах є операції позивача з придбання товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) та проведення проектних та будівельно-монтажних робіт при будівництві Рівненського оптового ринку сільськогосподарської продукції «Шелен» підрядниками при відсутності обсягів реалізації товарів.

За результатами здійснення вище обумовлених операцій, в ході яких сформовано податковий кредит, позивачем зареєстровано об'єкт незавершеного будівництва Рівненського оптового ринку сільськогосподарської продукції «Шелен» за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, Шпанівська сільська рада, Комплекс будівель і споруд за № 3, відсоток готовності першої черги ринку складає 14 %.

Разом із тим, як вбачається матеріалів справи, податковим органом підтверджено, що заявлена позивачем у декларації з ПДВ за серпень 2014 року сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відображеного у рядку 23.1 декларації, в розмірі 1202083 грн. 00 коп. є сукупністю від'ємних значень різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, сформованих позивачем у попередніх звітних періодах. Водночас, податковим органом вказано, що відомості розрахунку суми бюджетного відшкодування (Додаток №3) до декларації за серпень 2014 року є повністю підтвердженими, а сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 1202083 грн. 00 коп., є фактично оплаченою, в т.ч. 1190136 грн. 00 коп. за основними фондами, які обліковуються на підприємстві позивача.

З матеріалів справи також вбачається, що понесені позивачем витрати на придбання робіт (послуг), та товарно-матеріальних цінностей, по яких ПДВ включено до складу податкового кредиту, в повному розмірі підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема: податковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт, товарів, актами приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, видатковими накладними. При цьому, відповідач, вказуючи на завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2014 року, не ставить під сумнів наявність реальності здійснення господарської операції, не заперечує відповідач і правомірність видачі та правильність оформлення податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ, та які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також не посилається на порушення позивачем порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ. Копії податкових, видаткових накладних, актів прийому-передачі послуг та договорів містяться в матеріалах справи.

Єдиною підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування податкового кредиту, сформованого за наслідками вчинення операцій по спорудженню (будівництву) основних засобів, є не здача (не введення) на час перевірки таких засобів в експлуатацію.

Надаючи правову оцінку наведеним правовідносинам, колегія суддів погоджується з наступним.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум такого відшкодування за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, що визначені у розділі V цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, визначений у пункті 200.5 зазначеної статті. Зокрема, це особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

За змістом цієї норми особи, які хоча і мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо податковий кредит, тобто сума, на яку платник ПДВ може зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, нарахована внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Статтею 198 ПК України встановлено підстави для віднесення сум податку до податкового кредиту, визначено дату виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, а також суми сплаченого (нарахованого) податку, які відносяться до такого кредиту, та суми, що не входять до його складу.

Згідно з пунктом 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Визначення поняття «капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи» міститься в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів відображається за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а за кредитом цього рахунку - їх зменшення (ведення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Водночас, рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відповідно до пункту 200.5 статті 200 ПК України платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби». Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», це підприємство може претендувати на отримання бюджетного відшкодування.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області відхилити.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року по справі № 817/401/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Сірош М.В. підпис Юрченко В.П.