Ухвала суду № 55312251, 19.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

19.01.2016 № К/800/22619/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 у справі №804/241/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РІКОМБ»доДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКОМБ» про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2014 №0008022204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 47511,00 грн. та на 11877,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015, скасована постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2015, та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Рікомб» за січень 2014 року, за результатами якої складено акт №129/22-04/33806578 від 21.03.2014 про порушення позивачем вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України у зв'язку з неправомірним завищенням залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму 264930,00 грн. та заниженням податку на додану вартість на суму 47511,00 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що, оскільки на підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рікомб» з питань правильності нарахування залишку від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року №2847/15-1/33806578 від 26.12.2013 про порушення позивачем п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, завищення залишку від'ємного значення податкової декларації з ПДВ за жовтень 2013 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму 312441,00 грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 15837,00 грн., були прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.01.2014 форми «В4» №0000011501 про зменшення суми від'ємного значення (ряд.24 декларації) на суму 312441,00 грн. та форми «Р» №0000021501 про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 15837,00 грн., які, в свою чергу, в судовому порядку не оскаржувалися та є узгодженими, тому позивач неправомірно врахував у декларації за січень 2014 року суму рядку 24 з декларації 2013 року

На підставі акту перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0008022204 від 24.10.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59388,75 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що станом на момент проведення камеральної перевірки (21.03.2014) податкове повідомлення-рішення №0000011501 від 15.01.2014 було оскаржене позивачем до ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Між тим, суд першої інстанції встановив, що рішення ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 28.03.2014 за №1844/10/04-36-10-08-09, яким скаргу платника ТОВ «Рікомб» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000011501 від 15.01.2014 - без змін, було направлено позивачу 28.03.2014 на його адресу: вул.Запорізьке шосе, 27, м.Дніпропетровськ, 49000 рекомендованим листом з повідомленням, який було повернуто на адресу податкової інспекції у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

В подальшому податкові повідомлення-рішення від 15.01.2014 №0000011501 та №0000021501 в судовому порядку не оскаржувались.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0008022204 від 24.10.2014 податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000011501 від 15.01.2014 не оскаржувалося в судовому порядку позивачем, визначене податкове зобов'язання було узгодженим, тому відповідачем обґрунтовано збільшено позивачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59388,75 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, з чим погоджується судова колегія касаційної інстанції, враховуючи наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що єдиною підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення та для висновків про порушення позивачем вимог абз. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 №678, став висновок відповідача про те, що позивачем у податковій звітності за січень 2014 року відображено від'ємне значення суми податку на додану вартість без урахування результатів попередньої документальної перевірки, за результатом якої прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Також апеляційним судом встановлено, що на час проведення камеральної перевірки (21.03.2014), за результатами якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, процедура оскарження податкового повідомлення-рішення від 15.01.2014 №0000011501 не була закінчена, що прямо зазначено в акті перевірки. При цьому, в період апеляційного розгляду даної справи, справа за позовом ТОВ «Рікомб» щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 15.01.2014 №0000011501 ще перебувала у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Відповідно до приписів п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Згідно із п.56.15 ст.56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Відповідно до пп.56.17.5 п.56.17 ст.56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Згідно із абзацом 3 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, права та обов'язки як платника податків щодо сплати податкового зобов'язання, так і податкового органу щодо примусового стягнення виникають лише після набрання законної сили судовим рішенням.

Податковий кодекс України не містить будь-яких обмежень щодо строків відображення від'ємного значення та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, разом з тим встановлює 1095 денний строк для заявлення суми податку на додану вартість до відшкодування з моменту виникнення такого права.

Чинне, на час виникнення спірних правовідносин, податкове законодавство не містить заборону на декларування від'ємного значення та включення в повному обсязі такого від'ємного значення до податкового кредиту в наступному податковому періоді, особливо з підстав неврахування висновків податкового органу, які не набули статусу обов'язкових до закінчення процедури оскарження рішення контролюючого органу.

Окрім того, судова колегія касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів про те, що в рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ сума збільшення або зменшення від'ємного значення відображається лише у випадку, якщо податкове повідомлення-рішення є узгодженим.

Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, що на час подання позивачем податкової звітності з ПДВ за січень 2014 року (10.02.2014) та на час проведення камеральної перевірки (станом на 21.03.2014), процедура оскарження податкового повідомлення-рішення від 15.01.2014 №0000011501, яким ТОВ «Рікомб» зменшено суму від'ємного значення ПДВ не була завершена, відповідно, були відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош