Ухвала суду № 55312079, 21.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2016 року м. Київ К/800/32480/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши в прядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Сумської митниці Державної фіскальної служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року справі №818/116/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Перший дім" до Сумської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю „Перший дім" звернулося в суд з позовом до Сумської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №805120800/2014/00054; визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС від 09.12.2014 р. № 805130000/2013/000032/1 про коригування митної вартості товарів; визнати заявлену декларантом митну вартість товару щодо товарів, які імпортуються у відповідності з наданими декларантом документами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Сумською митницею неправомірно прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості, оскільки ТОВ „Перший дім" підтвердило митну вартість ввезеного товару належними документами.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року, позов задоволений частково. Визнане протиправним та скасоване рішення Сумської митниці ДФС від 09.12.2014 р. № 805130000/2013/000032/1 про коригування митної вартості товарів. Скасована картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів №805120800/2014/00054. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Сумська митниця Державної фіскальної служби звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та відмовити в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.12.2014 року декларантом TOB „Перший дім" була подана до митного оформлення електронна митна декларація №805120000/2014/019561 в режимі імпорту на товар „рулонний матеріал LOGIROOF V-RP (полімерний покрівельний та гідроізоляційний на основі полімера полівінілхлорида, використовується для облаштування покрівлі), та мембрана профільована PLANTER STANDARD (одношарове полотно виготовлене з поліетилену високої щільності з відформованими шипами висотою 8мм...)". Митна вартість декларантом визначена за першим методом.

При подачі ЕМД №805120000/2014/019561 від 8 грудня 2014 року були надані в електронному вигляді наступні документи:А №001123 від 03.12.2014р.; зовнішньоекономічний контракт №28716/14 від 20.06.2014 р.; рахунок-фактура (інвойс) №12030348/621 від 03.12.2014 р.; рахунок на оплату № 322266 від 02.12.2014 р.; банківські платіжні документи: платіжне доручення №438 від 19.11.2014 р., №440 від 20.11.2014 р., № 441 від 20.11.2014 р.; супровідний лист про перезалік №2014/12/02 від 02.12.2014 р.; специфікація №ТН0001798535 от 02.12.2014 р. до контракту № 28716/14 від 20.06.2014 р.; договір-заявка № К-ПД-00871 від 02.12.2014 р. про перевезення вантажу автомобільним транспортом; міжнародна товарно-транспортна накладна А№001123 від 03.12.2014 р..

За результатами перевірки електронної митної декларації спрацювала система Автоматизована система аналізу та управління ризиками ДМСУ (АСАУР), а саме ризик 106-2 „Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів". Проаналізувавши поданий декларантом Позивача до митного оформлення пакет документів та виявивши порушення декларантом вимог митного законодавства, за твердженням митного органу декларантом не були подані всі документи на підтвердження числового значення складових митної вартості товарів, посадовою особою Сумської митниці ДФС було направлено електронне повідомлення декларанту з вимогою надати відповідно до ст.53 МКУдодаткові документи, що містять відомості про вартість оцінюваних товарів.

В якості додаткових документів на підтвердження заявленою митної вартості декларантом було надано: калькуляцію на одиницю продукції РLANTER standart (мембрана профільована) від 08.12.2014 р.; калькуляцію на одиницю продукції ПВХ Loqicroof V-rp (мембрана сіра) від 08.12.2014 р.; сертифікат про походження товару RUUA 4062005592; довідка №880 про транспортні витрати від 03.12.2014 р.; акт №75/18-023/004120-1 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України; відомість про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів № ВМД 6323 805120000/2014/; пакувальний лист № 471258 від 03.12.2014 р.; лист TOB „Перший дім" № 2014/14/02 від 02.12.2014р.; рахунок на оплату №322266 від 02.12.2014р..

За результатами аналізу наданих документів та враховуючи цінову інформацію з бази митного поста та ЄАІС ДМСУ, відповідачем прийшов до висновку, що надані документи не є вичерпними згідно з переліком ст.53 Митного Кодексу України, не підтверджують ціну товарів, заявлених до МД №805120000/2014/019561, платіжні доручення мають розбіжності згідно рахунку про сплату. Посилаючись на те, що надані декларантом документи мають розбіжності, а запитані додаткові документи надані не в повному обсязі, Сумською митницею 9 грудня 2014 року прийняте рішення №805120000/2014/000056/2 про коригування митної вартості товарів за другорядним методом, а саме, 2а - за ціною щодо ідентичних товарів. Видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №805120800/2014/00054).

Не погодившись з прийнятими рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги виходили з тих обставин, що всупереч ст.ст.53, 54 Митного кодексу України, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Факт неподання декларантом всіх витребуваних додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару. Суди попередніх інстанцій прийшли до висновків, що позивачем було надано достатньо документів, які підтверджували заявлену митну вартість імпортованого товару за основним методом, а тому оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч.1 ст.52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч.2 ст.52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товару визначено у ст. 53 МК України.

Згідно із ч.2 ст.53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. При цьому імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Виходячи з вимог наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, наведені приписи зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей та зазначення документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця зобов'язана вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 МК України передбачений обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору", зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зі змісту оскаржуваного рішення, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митний орган посилався на наявність у ЄАС інформації про іншу митну вартість аналогічних товарів.

Однак, виходячи з приписів ст. 53 Митного кодексу України такі доводи не можуть бути обґрунтованими,

Разом з тим, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Однак, всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Тому сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Виходячи з наведеного колегія судів вважає обґрунтованим висновки судів першої та апеляційної інстанції, що митницею витребувані додаткові документи за відсутності наведення нею обґрунтованих сумнівів у правильності визначенні митної вартості товару, всупереч підтверджених всіх складових митної вартості товару під час подання МД для митного оформлення. Заперечення митного органу щодо розбіжності документів, викладені після винесення рішення, а не в самому рішенні про визначення митної вартості товару не можуть прийняті до уваги.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган послався на наявність сумніву в правильному визначенні заявленої митної вартості та на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів, при цьому відповідачем був застосований другорядний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

При цьому, митний орган не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Посилання відповідача на відомості спеціалізованої бази даних ЄАІС ДМСУ щодо іншої вартості подібних товарів є не достатніми підставами для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти. Крім того, посилаючись в оскаржуваному рішенні на МД №805120000/2014/016605 та №805120000/2014/014411 відповідач не зазначив дату їх оформлення, що унеможливлює визначення календарного періоду, за який було здійснено митне оформлення подібних товарів.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій, що у відповідача були в наявності документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною угоди, недоведеності митним органом обґрунтованого сумніву щодо заявленої митної вартості товару та необхідності надання декларантом додаткових документів, а також необґрунтованості визначення митної вартості за другорядним методом, відповідач при прийнятті оскаржуваних рішення про визначення митної вартості товару та картки відмови допустив порушення діючого митного законодавства.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби взалишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: