Постанова № 55311019, 27.01.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2016 р.Справа № 923/1559/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Жекова В.І.,

суддів Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.

(Склад колегії суду визначено згідно з протоколом про автоматичний розподіл справи між суддями від 03.12.2015р.)

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю представників сторін 27.01.2016 р.:

Від Прокуратури ОСОБА_1

Від Міністерства аграрної політики та продовольства України- не зявився

Від Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд-ОСОБА_2

Від ТОВ Торговий дім Зоря Плюс-ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Зоря Плюс

на рішення Господарського суду Херсонської області

від 10.11.2015 р.

по справі № 923/1559/15

за позовом Прокурора Чаплинського району Херсонської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд

до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Зоря Плюс

про стягнення коштів в рахунок простроченого зобовязання в сумі 282 047, 26 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2015р., яка надіслана учасникам процесу 07.12.2015р., розгляд апеляційної скарги призначено на 21.12.2015 р.

Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Розгляд справи за правилами ст. 77 ГПК України відкладався.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулось 27.01.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

02.09.2015р. Прокурор Чаплинського району Херсонської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України; Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом «Зоря-Плюс», в якому просив стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом «ОСОБА_5» на користь ПАТ «Аграрного фонду» кошти в рахунок простроченого зобовязання (неустойку) в сумі 282 047, 26 грн., з яких: штраф у розмірі 50% від попередньої оплати 233 380, 00 грн. та проценти в розмірі 24% річних за кожен день користування коштами 48 667, 26 грн.; судовий збір покласти на відповідача.

В обґрунтування позову, прокурор посилається на те, що прокуратурою Чаплинського району в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» опрацьовано інформацію щодо стану виконання договорів поставки зерна врожаю 2014 року, укладених ПАТ «Аграрний фонд» з субєктами господарювання Чаплинського району Херсонської області та було встановлено, що 09.04.2014р. між ПАТ «Аграрний фонд» та ТОВ «Торговий Дом «ОСОБА_5» було укладено біржовий договір поставки зерна врожаю 2014 року №618 Ф на закупівлю зерна, за умовами якого постачальник передає покупцю у власність товар: пшениця мяка 4 класу в кількості 400 000 тонн, що відповідає ДСТУ: 3768:2010.

Обґрунтовуючи позов, прокурор зазначає, що ТОВ «ТД «Зоря-Плюс» у визначений термін в договорі, а саме пунктів 1.2.-1.3 не здійснило поставку товару, а саме зерна.

На думку Прокурора Чаплинського району Херсонської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України; Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд ці обставини і стали підставою для звернення до Господарського суду Херсонської області з позовом стягнення коштів в рахунок простроченого зобовязання в сумі 282 047, 26 грн. з ТОВ «ТД «Зоря Плюс».

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.11.2015р. по справі №923/1559/15 (суддя Литвинова В.В.) позов задоволено повністю, яким стягнуто з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зоря Плюс" на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" суму штрафу у розмірі 233 380,00 грн. та суму 24% річних у розмірі 48 667,26 грн. та стягнуто з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зоря Плюс" в доход спеціального фонду Державного бюджету на р/р № 31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області МФО 852010 код ЄДРПОУ 37959779 одержувач УДКСУ у місті Херсоні, призначення платежу - судовий збір, код 03500045 5640,95 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів у розмірі 24% річних та штрафу за порушення п.1.2. договору є обґрунтованими, оскільки матеріалами справи доведено, що сторони, укладаючи біржовий договір вільно виявили своє бажання і домовились укласти угоду в певній формі (у т.ч. п.7.5 договору), узгодили його умови та підписали договір.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Зоря Плюс» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 10.11.2015р. по справі №923/1559/15 та в задоволенні позовних вимог відмовити; судові витрати покласти на позивача.

Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт посилається на те, що судом першої інстанції в повному обсязі не були дослідженні всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для розгляду справи по суті.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що за одне й те саме порушення застосовано цивільно-правова відповідальність.

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції невірно застосував штраф, оскільки штраф може бути застосовано виключно в разі прострочення поставки товару, а у звязку з тим, що кошти було повернуто до закінчення терміну поставки товару, то на думку апелянта ця обставина виключає право позивача застосовувати до відповідача штраф в розмірі 50%.

Представник прокуратури та ПАТ „Аграрний фонд вважають, що судове рішення прийнято відповідно до обставин справи, вимог чинного законодавства та просять його залишити без змін.

Представник ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Зоря Плюс» підтримує апеляційну скаргу та просить судове рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 09.04.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зоря Плюс" був укладений біржовий договір поставки зерна врожаю 2014 року № 618Ф (т.1, а.с. 13-18).

За умовами вищезазначеного договору, відповідно до пунктів 1.1., 1.1.1. визначено, що в порядку та на умовах договору постачальник передає покупцю у власність товар: ячмінь 3 класу в кількості 400,000 т., що відповідає показникам якості товару згідно ДСТУ 3769:98., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Положеннями п.п.1.2.-1.3. договору встановлено, що поставка товару має бути проведена до 01.10.2014р. включно. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта (ів) передавання - приймання на всю кількість товару на базисі поставки відповідно до умов договору.

Пунктом 1.4. вищевказаного договору встановлено базис поставки - Франко-склад ДПЗКУ, ПАТ (філія Братолюбівський елеватор, 74640, вул. Робоча, буд. 1, с. Костянтинівка Горностаївського району Херсонської області).

Відповідно до положень пунктів 3.1., 4.1. договору встановлено, що сума попередньої оплати за цим договором складає 70 відсотків вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 466760,00 грн. у тому числі ПДВ 77793,33 грн. Попередня оплата здійснюється покупцем згідно з підпунктом 4.1. договору, відповідно до якого покупець протягом п'яти робочих днів з дня надходження на його адресу документів, визначених підпунктом 2.5. договору, перераховує на поточний рахунок постачальника першу частину попередньої оплати, яка дорівнює 50% вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 333400,00 грн. у тому числі ПДВ 55566,67 грн.

Пунктом 7.1. вказаного договору визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та/або законодавством України.

Положеннями пункту 7.2. договору визначено, що за порушенням строків виконання постачальником зобовязання з поставки товару з нього стягується: пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого обсягу товару, розрахованого від ціни фіксингу, що діяла на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах на останній день поставки (підпункт 1.2. цього договору) за кожний день прострочення; за прострочення понад пятнадцяти днів додатково стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості недопоставленого обсягу товару розрахованого від ціни фіксингу, що діяла на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах на останній день поставки (пункт 1.2. цього договору).

Пунктом 7.3. вищевказаного договору визначено, що за порушення умов договору щодо якості товару з постачальника стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного товару.

Відповідно до положень пункту 9.5. вищевказаного договору визначено, що строк дії договору визначено з дня набуття чинності у відповідності до п.9.2. договору-до повного виконання сторонами зобовязань за цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені умови договору ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зоря Плюс" не виконало та не здійснило поставку товару у визначений термін в договорі, а саме пунктів 1.2.-1.3.

З наявного в матеріалах листа від 13 жовтня 2014 року, № 2536 вбачається, що ПАТ "Аграрний фонд" звернулось до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зоря Плюс" з вимогою повернути суму попередньої оплати та сплатити проценти у розмірі 24% річних і штраф у розмірі 50% від суми попередньої оплати (т.1, а.с.36).

Відповідно до листа від 29.09.2014р. №2 відповідач ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зоря Плюс" просив ПАТ «Аграрний фонд» відтермінувати виплату штрафу до отримання висновків Торгово-Промислової палати щодо форс-мажорних обставин та гарантував сплатити штраф до 01.09.2015р. (т.1, а.с. 49).

Надалі, з матеріалів справи вбачається, що 08.07.2015 р. позивач ПАТ «Аграрний фонд» повторно звернувся до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зоря Плюс" з вимогою № 02/1438 про сплату штрафу і 24% річних, на загальну суму 282047,26 грн. (т.1, а.с. 106). Дана вимога залишена відповідачем ТОВ «ТД «Зоря Плюс» без відповіді та виконання.

Дослідивши матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Так, приписами статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти; 5). цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; 6) у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування; 7) у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду; 8) у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до приписів статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно із приписами статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що на момент подання позовної заяви строк виконання зобов'язання відповідачем ТОВ «Зоря Плюс» - сплата процентів у розмірі 24% річних та штрафу у розмірі 50% від суми попередньої оплати настав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За змістом положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Системний аналіз зазначених норм приводить до висновку, що відповідач, повернувши попередню оплату без вимоги покупця за спірним договором, вчинив односторонню відмову від виконання зобов'язання, що є прямим порушенням зобов'язального права (ст. 525 ЦК України) та підставою для застосування господарських санкцій.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Приписами статті 712 ЦК Кодексу передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу положень статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Принцип свободи договору є одним із загальних принципів цивільного законодавства. Водночас, укладаючи договір і визнаючи його умови, сторони мають враховувати чинне законодавство, звичаї ділового обороту, а також вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до приписів ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Згідно з пунктами 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції. (ст.216 ГК України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. (ст.230 ГК України).

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р., №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» (із змінами та доповненнями) розяснено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобовязання, повязаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання обґрунтованим розрахунку суми 24% річних (за період з 30.04.2014р. по 28.09.2014р. включно) та суми 50% штрафу, який був наведений позивачем.

Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача ТОВ «Зоря Плюс» процентів у розмірі 24% річних та штрафу за порушення п.1.2. договору, оскільки матеріалами справи доведено, що сторони, укладаючи біржовий договір вільно виявили своє бажання і домовились укласти угоду в певній формі (у т.ч. п.7.5 договору), узгодили його умови та підписали договір.

Отже, твердження апелянта щодо того, що судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що за одне й те саме порушення застосовано цивільно-правова відповідальність колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки пунктом 7.1. вказаного договору передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та/або законодавством України.

Крім того, пунктом 7.2. договору визначено, що за порушенням строків виконання постачальником зобовязання з поставки товару з нього стягується: пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого обсягу товару, розрахованого від ціни фіксингу за кожний день прострочення та за прострочення понад пятнадцяти днів додатково стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості недопоставленого обсягу товару розрахованого від ціни фіксингу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що за невиконання умов біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року № 618Ф винна сторона несе відповідальність у вигляді стягнення штрафних санкцій.

Що стосується тверджень апелянта щодо того, що суд першої інстанції невірно застосував штраф, оскільки штраф може бути застосовано виключно в разі прострочення поставки товару, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги також не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач ТОВ «Торговий дім «Зоря Плюс» визнає порушення умов біржового договору №618Ф щодо поставки товару, що підтверджується листом від 29.09.2014р. №2, яким відповідач ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зоря Плюс" просив ПАТ «Аграрний фонд» відтермінувати виплату штрафу до отримання висновків Торгово-Промислової палати щодо форс-мажорних обставин та гарантував сплатити штраф до 01.09.2015р. Крім того, відповідач у справі пояснив, що його підприємство не має доказів настання форс-мажорних обставин, що стали б обґрунтованою підставою несвоєчасного виконання зобовязань за договором, біржовий договір є дійсним та не є розірваним на час розгляду справи.

Таким чином, твердження апелянта щодо того, що судом першої інстанції в повному обсязі не були дослідженні всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для розгляду справи по суті, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в повному обсязі були дослідженні всі фактичні обставини справи та цілком обґрунтовано було прийнято рішення щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Отже, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 77, 85, 99, 101-105 ГПК України,

колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 10.11.2015 р. у справі № 923/1559/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 28.01.2016р.

Головуючий суддя: Жеков В. І.

Судді: Аленін О.Ю.

ОСОБА_6