Рішення № 55310707, 21.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2016Справа №910/30955/15

За позовомКомунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. КиєвадоТовариства з обмеженою відповідальністю «Торус-Плюс»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороніпозивачаДепартаменту комунальної власності м. Києвапростягнення 144 788,26 грн.Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача:Білань С.В. (дов. №8 від 06.01.2016 р.);від відповідача:не з'явився;від третьої особи:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торус-Плюс» про стягнення 144 788,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Торус-Плюс» умов Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №1147 від 16.05.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2015 р. порушено провадження у справі №910/30955/15, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва, розгляд справи призначено на 24.12.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2015 р. у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 10.12.2015 р., а також необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 21.01.2016 р.

04.01.2016 р. представником третьої особи через загальний відділ суду було подано письмові пояснення по справі згідно із змістом яких позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, третя особа згідно із поданими поясненнями просить суд, розгляд справи здійснювати за відсутності представника Департаменту комунальної власності м. Києва.

Представник позивача в судове засідання 21.01.2016 р. з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 21.01.2016 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 21.01.2016 р. не з'явився, вимоги ухвал суду виконав, у своїх письмових поясненнях просить розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Стосовно неявки представника відповідача, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п. 11 листа Вищого господарського суду України №01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч. 4 ст. 89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 04050, м. Київ, провулок Герцена, 6. Інших адрес вказаного учасника судового процесу матеріали справи не містять.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 24.12.2015 р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, конверт з вказаною вище ухвалою було повернуто на адресу суду з відміткою «За закінченням встановленого строку зберігання».

У відповідності до п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торус-Плюс», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м. Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

З приводу неявки відповідача в судові засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У пункті 3 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №11 від 17.10.2014 р. «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010 р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005 р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004 р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 24.12.2015 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду спору так і не скористався правами, що передбачені господарським процесуальним законодавством, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача та третьої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 21.01.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом 16.05.2013 р. між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торус-Плюс» (орендар) було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №1147 (надалі - Договір), на підставі якого орендодавцем на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 14.03.2013 р. №144 передано в оренду орендарю нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, узвіз Герцена, 6 корпус 4 (виробничий), для здійснення виробничої діяльності непродовольчих товарів.

Відповідно до пп. 2.1, 2.2, 2.4 Договору об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 574,00 кв.м.; вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 30.09.2012 р. становить 2 002 000,00 грн.; об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва.

Відповідно до п. 3.1 Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує балансоутримувачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 р. №34/6250, та на дату підписання договору згідно із розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, за перший місяць оренди становить без ПДВ: 20,35 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 11 678,33 грн.

В пункті 3.2 Договору сторони визначили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Пунктом 4.2 Договору визначено обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі вносити орендні платежі.

Згідно з п. 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до п. 9.1 Договору цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 16.05.2013 р. до 14.05.2016 р.

На виконання умов Договору 16.06.2013 р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди площею 574,00 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, узвіз Герцена, 6 корпус 4 (виробничий), поверх перший.

В той же час, відповідач свої зобов'язання з оплати орендованого приміщення належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 100 787,27 грн. за період з січня по травень 2015 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по внесенню орендної плати за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 100 787,27 грн. за період з січня по травень 2015 р., пені у розмірі 27 568,07 грн., інфляційних втрат у розмірі 14 652,35 грн. та 3% річних у розмірі 1 780,57 грн., які нараховані на суму заборгованості.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі об'єкта оренди від 16.05.2013 р., актами надання послуг №55 від 30.01.2015 р., №204 від 27.02.2015 р., №439 від 30.04.2015 р. та №558 від 29.05.2015 р.) підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент вирішення спору заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 100 787,27 грн., яка виникла за період з січня по травень 2015 р.

Частинами 1 та 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.6 Договору оренди строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

Пунктом 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Проте, відповідач взятого на себе грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів належним чином не виконав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у розмірі 100 787,27 грн. за період з січня по травень 2015 р. на підставі Договору та настання строку виконання такого зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торус-Плюс» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торус-Плюс» заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 100 787,27 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Крім того, позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 27 568,07 грн. за період з 21.02.2015 р. по 30.10.2015 р., 3% річних у розмірі 1 780,57 грн. за період з 21.02.2015 р. по 26.11.2015 р. та інфляційні втрати у розмірі 14 652,35 грн. за період з лютого 2015 р. по листопад 2015 р.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодекс України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Пунктом 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він виконаний арифметично невірно, а також без врахування положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення17 710,42 грн.21.02.2015 - 03.03.20151119.5000%0.107%208,16 грн.17 710,42 грн.04.03.2015 - 21.08.201517130.0000%0.164%4 978,33 грн.18 259,44 грн.21.03.2015 - 27.08.201516030.0000%0.164%4 802,48 грн.18 259,44 грн.28.08.2015 - 21.09.20152527.0000%0.148%675,35 грн.19 227,19 грн.21.04.2015 - 27.08.201512930.0000%0.164%4 077,22 грн.19 227,19 грн.28.08.2015 - 24.09.20152827.0000%0.148%796,48 грн.19 227,19 грн.25.09.2015 - 21.10.20152722.0000%0.121%625,81 грн.21 303,84 грн.21.05.2015 - 27.08.20159930.0000%0.164%3 466,98 грн.21 303,84 грн.28.08.2015 - 24.09.20152827.0000%0.148%882,50 грн.21 303,84 грн.25.09.2015 - 29.10.20153522.0000%0.121%898,85 грн.21 303,84 грн.30.10.2015 - 21.11.20152322.0000%0.121%590,67 грн.24 286,38 грн.23.06.2015 - 27.08.20156630.0000%0.164%2 634,91 грн.24 286,38 грн.28.08.2015 - 24.09.20152827.0000%0.148%1 006,05 грн.24 286,38 грн.25.09.2015 - 29.10.20153522.0000%0.121%1 024,69 грн.24 286,38 грн.30.10.2015 - 17.12.20154922.0000%0.121%1 434,56 грн.24 286,38 грн.18.12.2015 - 21.12.2015422.0000%0.121%117,11 грн. 28 220,15 грн.

Таким чином, за перерахунком суду розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 28 220,15 грн. Тобто, в розмірі більшому ніж заявлено позивачем (27 568,07 грн.).

Однак, враховуючи наявність в матеріалах справи клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, викладеного в п. 5 прохальної частини позовної заяви, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд виходить за межі позовних вимог та задовольняє пеню у розмірі 28 220,15 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 р.; цього листа вміщено в газеті «Бизнес» №39 від 29.09.97 р., а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга».

Зокрема, рекомендації Верховного Суду України, викладені в листі №62-97р від 03.04.1997 р. щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачають, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з лютого 2015 р. по листопад 2015 р., суд дійшов висновку, що він виконаний арифметично невірно, а також без врахування положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу21.02.2015 - 30.11.201517 710,42 грн.1.3115 506,14 грн.21.03.2015 - 30.11.201518 259,44 грн.1.1833 343,69 грн.21.04.2015 - 30.11.201519 227,19 грн.1.038727,28 грн.21.05.2015 - 30.11.201521 303,84 грн.1.015329,89 грн.23.06.2015 - 30.11.201524 286,38 грн.1.011277,82 грн. 10 184,82 грн.

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат за період з лютого 2015 р. по листопад 2015 р., яка підлягає стягненню з відповідача становить 10 184,82 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 4 467,53 грн. позивачу належить відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 21.02.2015 р. по 26.11.2015 р., суд дійшов висновку, що він виконаний без врахування положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів17 710,42 грн.21.02.2015 - 26.11.20152793%406,13 грн.18 259,44 грн.21.03.2015 - 26.11.20152513%376,69 грн.19 227,19 грн.21.04.2015 - 26.11.20152203%347,67 грн.21 303,84 грн.21.05.2015 - 26.11.20151903%332,69 грн.24 286,38 грн.23.06.2015 - 26.11.20151573%313,39 грн. 1 776,57 грн.

Таким чином, загальна сума 3% річних за період з 21.02.2015 р. по 26.11.2015 р., яка підлягає стягненню з відповідача становить 1 776,57 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 4,00 грн. позивачу належить відмовити.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 140 968,81 грн., з них: основного боргу - 100 787,27 грн., пені - 28 220,15 грн., 3% річних - 1 776,57 грн. та інфляційних втрат - 10 184,82 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торус-Плюс» (04050, м. Київ, провулок Герцена, 6; ідентифікаційний код 32671890) на користь Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва (03113, м. Київ, пр-т. Перемоги, 82А; ідентифікаційний код 31753249) основну заборгованість у розмірі 100 787 (сто тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 27 коп., пеню у розмірі 28 220 (двадцять вісім тисяч двісті двадцять) грн. 15 коп., 3% річних у розмірі 1 776 (одна тисяча сімсот сімдесят шість) грн. 57 коп., інфляційні втрати у розмірі 10 184 (десять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 82 коп. та судовий збір у розмірі 2 114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 53 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 26.01.2016 р.

Суддя В.О. Демидов