Рішення № 55310414, 27.01.2016, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/9/16

Справа № 470/1152/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Міщенка Г.В.,

при секретарі Шелестюк І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку удаваним,

В С Т А Н О В И В:

26 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу належного йому житлового будинку удаваним.

В позовній заяві вказав, що відповідачці ОСОБА_3, яка приходиться йому двоюрідною сестрою, належав на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 Вирішуючи питання про забезпечення його житлом, мати та сестра домовились, що остання подарує йому цей будинок, але оформили ці відносини договором купівлі-продажу спірного будинку від 16.02.2011 року, так як дарування коштувало дорожче і такої суми в нього не було. Грошові кошти в розмірі 40675 грн., як зазначено в договорі, він сестрі не сплачував, оскільки дійсна їх воля була направлена на укладення договору дарування, який вони насправді вчинили.

Посилаючись на викладені обставини та на ст.235 ЦК України, позивач просив визнати договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 посвідчений 16.02.2011 року приватним нотаріусом Березнегуватського районного нотаріального округу Миколаївської області Бондар Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 230, удаваним, оскільки вчинений для приховування договору дарування і відповідно відносини між сторонами такими, що регулюються правилами щодо договору дарування, який він ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 насправді вчинили.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу удаваним підтримав у повному обсязі, а його представник за договором ОСОБА_5 вважав, що є всі підстави для задоволення позову.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнала, посилаючись на те, що фактично між ними був укладений договір дарування житлового будинку.

А відповідачка ОСОБА_2 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що перебуваючи в шлюбі з позивачем, останній уклав з відповідачкою договір купівлі-продажу спірного житлового будинку, який тепер не бажає ділити, та просила відмовити в позові за відсутності доказів вчинення удаваного правочину та пропуску строків позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення сторін та представника позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні в ній докази, доходить такого.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець ) передає або зобов'язується передати майно ( товар ) у власність другій стороні ( покупцеві ), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно ( товар ) і сплатити за нього певну грошову суму, що визначено ст.655 ЦК України.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку ( квартири ) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Судом встановлено, що 16.02.2011 року сторони уклали договір купівлі-продажу житлового будинку, згідно умов якого ОСОБА_3 - передала, а ОСОБА_1 - прийняв у власність житловий будинок по АДРЕСА_1 зі сплатою за нього 40675 грн., підтвердивши факт повного розрахунку за проданий будинок в п.2.1 договору ( а. с. 3 ).

Вказаний договір того ж дня посвідчений приватним нотаріусом Березнегуватського районного нотаріального округу Миколаївської області Бондар Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 230.

В п.4.1 договору вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами їм роз'яснено нотаріусом і сторони підтвердили, що цей договір не носить характеру мнимого та удаваного правочину. Крім цього, зі змісту п.4.3 договору слідує, що дружина покупця - ОСОБА_2 надала заяву про згоду на купівлю та укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, яка засвідчена нотаріусом за реєстровим № 229.

Таким чином, договір купівлі-продажу спірного житлового будинку, укладений між сторонамим належній формі, нотаріально посвідчений та державно зареєстрований, відповідає вимогам зазначеного вище законодавства.

У відповідності до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Проте, відповідно до ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.218 ЦК України заперечення однієї із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин доводиться письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свіченнях свідків.

За такого доказів укладення удаваної угоди купівлі-продажу житлового будинку, вчиненого між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 для приховування іншого договору дарування спірного будинку, сторони суду не надали і матеріали цивільної справи не містять такого, а тому в задоволенні позову з цих підстав слід відмовити.

Відповідно до роз'яснень у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Виходячи з цього, вимоги ст.267 ЦК України про застосування наслідків спливу позовної давності до пред'явленого позову, як про це просила відповідачка ОСОБА_2, судом не застосовуються.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку удаваним - в і д м о в и т и.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Г. В. Міщенко