Ухвала суду № 55310208, 26.01.2016, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 1109/5764/12

Номер провадження 4-с/404/8/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Муравйової С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на дії державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції,-

В С Т А Н О В И В:

До Кіровського районного суду м. Кіровограда надійшла скарга Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (вх. № 41228 від 15.12.2015 року) про скасування постанови державного виконавця Бутенко Дарї Василівни Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 12.11.2015 року про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу № 1109/5764/2012 від 01.02.2013 року, та повернення виконавчого листа у Кіровський відділ державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції для подальшого виконання.

В обґрунтування скарги зазначено, що на виконанні у Кіровському відділі державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції знаходився виконавчий лист № 1109/5764/2012, виданий 01.02.2013 року Кіровським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» кредитної заборгованості в розмірі 9291,00 дол. США, що в перерахунку до офіційного курсу НБЦ гривні до іноземної валюти становить 74251,57 грн. згідно договору № 02-101142107-Ф від 17.12.2007 року, штраф за нездійснення перестрахування заставного майна в розмірі 3557,50 грн. та судовий збір в розмірі 389,05 грн. В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем здійснено опис заставного майна, а саме: автомобіля, який належав на праві власності боржнику, ринкову вартість якого визначено в 90235,00 грн. без ПДВ. Автомобіль продано на електронних торгах 02.04.2015 року за ціною 117305,50 грн. Згідно розрахунку державного виконавця банку погашено кредитну заборгованість в гривневому еквіваленті, хоча згідно рішення суду стягненню підлягає 9291,00 дол. США, що за офіційним курсом на день проведення розрахунку становить 218434,52 грн. Державним виконавцем 12.11.2015 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у звязку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом. Проте з таким твердженням державного виконавця заявник не погоджується, оскільки зазначений в резолютивній частині рішення гривневий еквівалент доларів США не змінює суті рішення в частині стягнення заборгованості в іноземній валюті, а відображає лише величину заборгованості з урахуванням офіційного курсу гривні до долару США, що в свою чергу зазначено в мотивувальній частині рішення.

Враховуючи вимоги статті 386 Цивільного процесуального кодексу України, скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» в судове засідання не зявився, подав до суду заяву (вх. № 2154 від 25.01.2016 року) про розгляд скарги без його участі та підтримання скарги (а.с. 35).

В судовому засіданні представник Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції проти задоволення скарги заперечила та пояснила, що постанова про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу № 1109/5764/2012 від 01.02.2013 року державним виконавцем винесена із дотриманням норм чинного законодавства, вважає скаргу подану стягувачем на дії державного виконавця необґрунтованою. Також представником Відділу надано до суду письмові заперечення (а.с. 38-42), в обґрунтування яких зазначено, що згідно виконавчого листа Кіровського районного суду м. Кіровограда № 1109/5764/2012 від 01.02.2013 року стягненню підлягає 74251,57 грн. статтею 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 1 та ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України). Зазначає, що постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року в пункті 13 розяснено, що резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК. У ній, зокрема, має бути зазначено розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні. Інакше державному виконавцю для визначення суми стягнення необхідно зробити розрахунок за курсом на день (або й на кілька днів) платежу. Водночас Законом України «Про виконавче провадження» на державного виконавця такого обовязку не покладено, як і не визначено порядку виконання рішення судів, що передбачають проведення розрахунку сум, які підлягають стягненню. Якщо після ухвалення судового рішення вартість валюти боргу до гривні зростатиме, державний виконавець вважає, що кредитор повинен вимагати відшкодування збитків, завданих простроченням сплати боргу, зокрема й у вигляді збитків від знецінення валюти платежу в період прострочення, за яке відповідальними є боржник, а не оскаржувати дії державного виконавця. Ці збитки мають визначатися як різниця між сумою в гривнях за курсом на день ухвалення рішення і сумою в гривнях за курсом на момент фактичного платежу. В такій правовій позиції державний виконавець посилається на розяснення надані Пленумом Верховного Суду України в абзаці 5 пункту 9 постанови від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши доводи скаржника, викладені в скарзі, заслухавши заперечення державного виконавця, суд встановив таке.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.08.2012 року позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення кредитної заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» кредитну заборгованість в розмірі 9291,00 дол. США, що в перерахунку до офіційного курсу НБУ гривні до іноземної валюти становить 74251,57 грн. згідно кредитного договору № 02-101142107-Ф від 17.12.2007 року (а.с. 5-6).

З огляду на викладене, загальна сума до стягнення із відповідачів за вказаним рішенням у гривневому еквіваленті становить 74251,57 грн.

На виконання рішення суду від 16.08.2012 року видано виконавчий лист № 1109/5764/2012 від 01.02.2013 року (а.с. 4, 43-44).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.

Згідно статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17, пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті. Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Стаття 25 вищевказаного Закону, зобовязує державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк предявлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Постановою державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 15.03.2013 року відкрито виконавче провадження № 36898672 з виконання виконавчого листа № 1109/5764/2012, виданого 01.02.2013 року Кіровським районним судом м. Кіровограда. Боржнику надано строк добровільно виконати рішення суду до 22.03.2013 року. Також, даною постановою накладено арешт на все майно, що належить боржнику, ОСОБА_1 (а.с. 45-46).

Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» зокрема визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

На виконання виконавчого листа № 1109/5764/2012 описано та реалізовано автомобіль CHEVROLET Aveo SF69Y, 2007 року випуск, державний номерний знак НОМЕР_1, кошти від його реалізації в сумі 111440,22 грн. 06.04.2015 року надійшли на депозитний рахунок Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції.

В розрахунку виплат коштів з депозитного рахунку, що надійшли 06.04.2015 року від ОСОБА_1 (ОСОБА_3В.) згідно статті 43 Закону України «Про виконавче провадження» в сумі 111440,22 грн. зазначено, що на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» за виконавчим листом № 1109/5764/2012 від 01.02.2013 року, виданим Кіровським районним судом м. Кіровограда підлягає перерахуванню сума боргу в розмірі 74251,57 грн. (основний борг) та 3946,55 грн. (штраф та судовий збір) (а.с. 47).

З огляду на викладене, постановою про закінчення виконавчого провадження від 12.11.2015 року, державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, виконавче провадження № 36898672 з примусового виконання виконавчого листа № 1109/5764/2012, виданого 01.02.2013 року Кіровським районним судом м. Кіровограда закінчено на підставі пункту 8 частини 1 статті 49, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», в звязку з повним фактичним виконанням згідно платіжного доручення № 265 від 10.04.2015 року (а.с. 57). Вказану постанову направлено на адресу стягувача та боржника 13.11.2015 року, про що свідчить супровідний лист (а.с. 56).

В обґрунтування скарги Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» посилається на порушення державним виконавцем під час виконання рішення суду від 16.08.2012 року частини 3 статті 53 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

Водночас слід зазначити, що статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня (частина 1 статті 192 Цивільного кодексу України).

За частиною 2 статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 Цивільного кодексу України, Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93, Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим части на 2 статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно частини 3 статті 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частини 2 статті 192 Цивільного кодексу України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Відтак, у національній валюті України підлягають стягненню і інші складові грошового зобов'язання, передбачені, зокрема, у статті 611 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України на засіданні Судової палати у цивільних справах 02.07.2014 року під час розгляду справи № 6-79цс14.

У відповідності до частини 2 статті 14 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно частини 2 статті 387 Цивільного процесуального кодексу України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

За пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З огляду на викладене, аналізуючи вищевказані норми, зважаючи на те, що загальна сума стягнення з боржників за виконавчим листом № 1109/5764/2012 від 01.02.2013 року в гривневому еквіваленті становить 74251,57 грн., а оспорюваною постановою закінчено виконавче провадження після перерахування вищевказаної суми на розрахунковий рахунок скаржника, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції під час винесення постанови від 12.11.2015 року про закінчення виконавчого провадження № 36898672 відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому правові підстави для задоволення скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» відсутні.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 208-210, 383-387 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на дії державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області протягом пяти днів з дня отримання її копії, шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Л. Д. Кулінка