Ухвала суду № 55306155, 27.01.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №589/4873/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/106/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Гагіна М. В. , Ільченко О. Ю.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 листопада 2015 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3,

про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 листопада 2015 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № НОМЕР_1 від 06 серпня 2013 року, яка складається з: тіло кредиту 24103,12 грн., заборгованість за процентами 0,89 грн., заборгованість за комісіями 4542,08 грн., а всього на загальну суму 28646,09 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судові витрати в сумі 1218 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права фактично просить змінити оскаржуване рішення в частині стягнення суми заборгованості.

Всі доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції помилково зазначив, що відповідачкою сплачено тільки обовязкові платежі по процентам за користування кредитом, а тому заборгованість за кредитом залишається незмінною.

Так, згідно графіка погашення сума процентів, яку вона повинна була сплатити на 21 серпня 2015 року становить 4,06 грн. Також доводить, що до 07 вересня 2015 року вона повинна була сплатити 33936 грн. (тіло кредиту, проценти та комісія). Тому, якщо від даної суми 33936 грн. відняти сплачені нею кошти в сумі 10870,28 грн., то загальна сума заборгованості становить 23065,72 грн., що на 5580,37 грн. менше, ніж стягнута сума 28646,09 грн. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не предявляло їй письмову вимогу про повернення боргу.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом першої інстанції по суті встановлено, що 06 серпня 2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №2005071827, відповідно до якого відповідачці було надано кредит у сумі 29916 грн. строком до 06 серпня 2016 року, який вона повинна була повертати щомісячно, відповідно графіку, по 1414 грн.

Відповідачка належним чином умови договору не виконувала та станом на 22 грудня 2014 року має заборгованість за кредитом в розмірі 28646,09 грн., яка складається з: - заборгованості по тілу кредиту 24103,12 грн., заборгованості по процентам 0,89 грн., заборгованості по комісії 4542,08 грн.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 1.3. договору факторингу № 22/12/14/1-1 від 22 грудня 2014 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» (далі Клієнт) та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (далі Фактор), клієнт передає, а Фактор приймає право грошової вимоги, що належить Клієнту, і стає кредитором за Кредитними договорами, укладеними між Клієнтом і Боржниками, в розмірі Портфеля Заборгованості.

Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату відповідно до умов цього договору.

За цим договором Фактор одержує право (замість Клієнта) вимагати від Боржників належного виконання всіх зобовязань за Кредитними договорами.

Відповідно до вищезазначеного договору, Портфель Заборгованості сукупність невиконаних грошових зобовязань Боржників перед Клієнтом, які складаються із заборгованості Боржників за тілом (основною сумою) кредиту, за неоплаченими відсотками за користування кредитом, за неоплаченою комісією. Розмір Портфеля Заборгованості розраховується станом на день підписання Сторонами цього договору.

Пунктами 6.2.1.- 6.3. вищезазначеного договору передбачено, що за цим договором Клієнт передає, а Фактор приймає Право Вимоги в розмірі Портфеля Заборгованості.

Для підтвердження дійсності Права Вимоги, що відступається, Клієнт надає Фактору Документацію в порядку, передбаченому цим договором.

Право Вимоги переходить до Фактора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого Фактор стає Новим Кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання Фактором та Клієнтом умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення Права Вимоги. Додаткового оформлення відступлення Права Вимоги у цих випадках не вимагається.

Відступлення Права Вимоги за цим договором здійснюється без згоди Боржників.

З моменту переходу до Фактора Права Вимоги, відповідно до умов п. 6.2.3 цього договору, всі гарантії, надані Боржниками щодо заборгованості, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з Правом Вимоги Фактору переходять всі інші повязані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, предявлення претензій Боржникам щодо заборгованості, право на звернення до суду за місцем, визначеним чинним законодавством, право на всі суми, які Фактор одержить від Боржників на виконання його вимог, та інші.

З витягу з додатку №1 до договору факторингу № 22/12/14 від 22 грудня 2014 року вбачається, що загальна сума заборгованості ОСОБА_3 за вищезгаданим кредитним договором перед Банком, а отже після підписання договору факторингу лише перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна», становить 28646,09 грн.

Такий же розмір заборгованості залишився станом на 21 серпня 2015 року, і на 06 жовтня 2015 року (день звернення з даним позовом до суду).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Так, згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, тому підстав для їх переоцінки колегія суддів не вбачає. Названі обставини доведено ТОВ «ОТП Факторинг Україна», тоді як ОСОБА_3 на порушення положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не надала належних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Висновки суду по суті спору відповідають встановленим фактам. Суд дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які послався в рішенні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з наступних підстав.

Так, відповідно до графіку платежів по кредитному договору від 06 серпня 2013 року, який є складовою частиною кредитного договору, підписаного ОСОБА_3, вона повинна була сплачувати загальну суму платежу за розрахунковий період по 1414 грн. кожного місяця (всього за 36 місяців повинна була сплатити - 50921,55 грн.), а з цієї суми проценти за користування кредитом на загальну суму 4,59 грн., погашення основної суми кредиту (щомісячний платіж) - 830 грн., а всього 29916 грн. та комісію у розмірі 583,36 на загальну суму 21000,96 грн.

Згідно розрахунків ОСОБА_3, вона доводить, що до 07 вересня 2015 року сплатила заборгованість у сумі 10870,28 грн., а повинна була сплатити - 33936 грн., тому якщо від суми 33936 грн. відняти 10870,28 грн., то загальна сума заборгованості становить 23065,72 грн., що на 5580,37 грн. менше, ніж стягнута сума судом. Зазначені розрахунки проводилися на підставі поданих відповідачкою копій квитанцій (а.с. 35-39).

Проте, зазначений розрахунок не відповідає положенням ст.534 ЦК України, п. 1.4.14 даного кредитного договору, а також детальному розрахунку заборгованості наданого позивачем (а.с.94).

Так, із зазначеного розрахунку (а.с. 94) вбачається, що платіжний період визначено в ньому 17 місяців, починаючи з 07 серпня 2013 року по 22 грудня 2014 року. У цей період відповідачка в порушення вищезгаданого графіка, здійснила лише 13 платежів на загальну суму 10834 грн. (Банком їй за цей період зараховано 10906,82 грн.), що також підтверджується поданими нею копіями квитанцій (а.с.35-39). Останній платіж здійснено відповідачкою 08 вересня 2014 року на суму 100 грн. Із сплачених відповідачкою грошових сум, кредитор відповідно до закону та умов кредитного договору зарахував на погашення боргу по процентам 2,64 грн. (колонка 7), прострочений борг 0,89 грн. (колонка 8), на погашення боргу по комісіям зараховано 5094,32 грн. (колонка 11), прострочений борг 4542,08 (колонка 12), і на погашення боргу по кредиту зараховано 5812,80 грн. (колонка 4), неповернутою залишилась сума цього боргу 24103,12 грн. (колонка 5).

Отже, саме цим розрахунком та іншими письмовими доказами (а.с. 4, 24), які є належними, допустимими та достовірними, підтверджений розмір заборгованості, який правильно визначив суд першої інстанції.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, згідно до п.1.4.14. кредитного договору при надходженні до Банка коштів для виконання зобовязань Позичальника, Банк направляє такі кошти на погашення зобовязань в наступній черговості:

1) прострочені проценти за користування Кредитом (якщо прострочена заборгованість матиме місце, та з урахуванням хронології виникнення прострочень);

2) прострочена комісія (якщо прострочена заборгованість матиме місце, та з урахуванням хронології виникнення прострочень);

3) штрафи;

4) прострочена до повернення сума Кредиту (якщо прострочена заборгованість матиме місце, та з урахуванням хронології виникнення прострочень);

5) нараховані проценти на прострочену заборгованість (з урахуванням хронології виникнення прострочень);

6) строкові проценти за користування Кредитом;

7) строкові комісії;

8) сума основного боргу за Кредитом;

9) будь-які інші платежі, що передбачені Договором.

Пунктом 1.5.1 кредитного договору передбачено, що за порушення Позичальником строків або суми сплати Щомісячного платежу, з дня, наступного за датою платежу, визначеною Графіком платежів, Позичальник сплачує штраф: за кожен штраф порушення 25 грн.

Згідно з п. 1.5.3 кредитного договору, у разі виникнення простроченої заборгованості, на весь період такої заборгованості, до моменту її повного погашення, Позичальнику встановлюється процентна ставка, яка дорівнює процентній ставці на суму основного боргу згідно п.1.1.

Пунктом 1.5.4 кредитного договору передбачено, що в разі порушення Позичальником строків або суми сплати будь-якого з Щомісячних платежів, Банк має право вимагати від Позичальника дострокового виконання зобовязань за Кредитним договором.

За встановлених обставин, колегія суддів також вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.ст. 515, 516, 517, 518, 1077, 1078, 1082 ЦК України, відповідно до яких не повідомлення новим кредитором (фактором) боржника про заміну кредитора та про відступлення новому кредитору (фактору) права грошової вимоги, за умови розгляду справи судом, не звільняє боржника від виконання зобовязань по поверненню грошового боргу новому кредитору (фактору).

Відповідно до ст.ст. 217, 373 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення та який видав виконавчий лист, тобто Шосткинський міськрайонний суд, може надати відстрочку або розстрочку його виконання. Апеляційний суд, за вищевказаних обставин, таких повноважень не має.

Інші доводи апеляційної скарги не мають юридичного значення, а тому не впливають на висновки суду по суті спору.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -