Рішення № 55306013, 28.01.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/121/15-ц Провадження № 22-ц/795/209/2016 Головуючий у I інстанції: Деркач О. Г.Категорія: цивільна Доповідач: Кузюра Л. В.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

28 січня 2016 року м. Чернігів

апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого судді Кузюри Л.В.,

Суддів: Мамонової О.Є., Харечко Л.К.

При секретарі: Шкарупі Ю.В.

За участю: ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 березня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи ОСОБА_4, про стягнення неустойки та комунальних платежів, моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування нежитловим приміщенням за період з 01.05.2014 по 01.01.2015 року в сумі 101 800 грн., вартості комунальних послуг за період з травня 2014 року по січень 2015 року в сумі 4 365 грн. 87 коп., відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000 грн., а також понесених судових витрат.

В обґрунтування своїх позовних вимог, ОСОБА_1 посилалась на те, що 1 жовтня 2010 року між нею та фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди 7/9 частин нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності, за умовами якого вона передала відповідачу вказане приміщення в оренду на строк до 01 жовтня 2013 року. Стверджувала, що після закінчення строку дії договору відповідач не звільнив указане приміщення та продовжує його займати не сплачуючи орендну плату та житлово-комунальні послуги. У зв"язку з такими неправомірними діями відповідача їй було завдано збитки у вигляді неустойки в сумі 101 800 грн., вартості комунальних послуг в сумі 4 820 грн. 99 коп. та моральних страждань, які були оцінені нею у 20000 грн.

Зазначала, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 3 липня 2014 року відповідача було зобов`язано звільнити частину приміщення, належного їй на праві власності (7/9), стягнуто на її користь неустойку, передбачену умовами договору оренди, за період з жовтня 2013 року по травень 2014 року у розмірі 58 000 грн., вартість комунальних платежів за період з жовтня 2013 року по травень 2014 року у сумі 7 176 грн. 24 коп.. Зважаючи на те, що приміщення , належне їй на праві власності відповідачем не звільнено, просила задовольнити її позовні вимоги.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 березня 2015 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 15 травня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за період з 01.05.2014 по 01.01.2015 року в сумі 101 800 грн., вартість комунальних платежів за період з травня 2014 року по грудень 2014 року включно в сумі 4 365 грн. 87 коп., судовий збір в сумі 1 013 грн., на користь держави - 49 грн. 16 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було скасовано ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 15 травня 2015 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення неустойки за весь час прострочення та комунальних платежів, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на пропущення позивачкою строку позовної давності та невірне застосування судом першої інстанції положень ЦК України, якими врегульовано спірні правовідносини.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 1 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди 7/9 частин нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, за умовами якого остання передала відповідачу вказане приміщення в оренду на строк до 01 жовтня 2013 року (а.с. 7, 8).

Положеннями п. 9.1 зазначеного договору було передбачено, що строк дії договору може бути продовжено за взаємною згодою сторін на визначений ними термін, проте такої згоди сторонами досягнуто не було.

За змістом п. 7.2 договору якщо орендар не виконує обов"язку щодо звільнення предмету договору по закінченню строку оренди, орендодавець вправі вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування предметом договору за час прострочення.

Починаючи з 02 жовтня 2013 року позивач знала про порушення відповідачем її права на належне нежитлове приміщення, а відтак - і про виникнення у неї права на стягнення неустойки згідно до п. 7.2 договору оренди, розмір якої обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, виходячи з положень ч. 2 ст.258 ЦК України.

Зважаючи на те, що з вимогою про стягнення неустойки за період з 01.05.2014 по 01.01.2015 року в сумі 101 800 грн. позивач звернулась лише у січні 2015 року, вона пропустила строк позовної давності, встановлений ч.2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки, а ОСОБА_2 в засіданні суду першої інстанції наполягав на застосуванні позовної давності, зазначені позовні вимоги на підставі ч.4 ст. 267 ЦК України задоволенню не підлягають, як такі, що пред'явлені поза межами строку позовної давності.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості комунальних послуг за період з травня 2014 року по січень 2015 року в сумі 4 365 грн. 87 коп. на підставі п. 4.2 договору оренди також не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до зазначеного пункту договору оренди такі витрати мали здійснюватись відповідачем лише під час дії договору оренди. Стягнення вказаних витрат з відповідача поза межами строку дії договору оренди на тій правовій підставі, що їх здійснення було передбачено договором оренди, не ґрунтується на положеннях договору. З інших правових підстав позовних вимог до відповідача позивачем не заявлялось.

Оскільки судом першої інстанції під час розгляду даної справи наведене вище враховано не було, фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи не встановлено, невірно було застосовано норми матеріального права, всупереч приписам ст. 212-214 ЦПК України, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 березня 2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та розподілу судових витрат, підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки та комунальних платежів.

Керуючись ст. 251, 258, 261, 266, 549 ЦК України, ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 березня 2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та розподілу судових витрат скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки та комунальних платежів відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: