Ухвала суду № 55304734, 25.01.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/2296/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/84/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Гагіна М. В. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 листопада 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі структурного підрозділу Роменського відділення Сумської обласної філії

про визнання недійсним третейського застереження за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 листопада 2015 року позов задоволено.

Визнано недійсною третейську угоду, що вказана в пункті 6.2 Договору кредиту № 758/2-321 від 10 травня 2007 року, укладеного між ОСОБА_4 банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_3.

Визнано незаконними дії відповідача ОСОБА_4 банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (ПАТ «Укрсоцбанк») по зміні в односторонньому порядку умов Договору кредиту № 758/2-321, укладеного 10 травня 2007 року між ОСОБА_4 банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_3, та застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину щодо одностороннього підвищення ПАТ «Укрсоцбанк» розміру процентної ставки за кредитним договором з 12,5% до 15% річних.

Зобов'язано відповідача ОСОБА_4 банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (ПАТ «Укрсоцбанк») провести перерахунок процентів за процентною ставкою 12,5% річних відповідно до редакції договору кредиту № 758/2-321, що діяла на час його укладення, з 20 жовтня 2008 року.

Зобовязано відповідача ОСОБА_4 банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (ПАТ «Укрсоцбанк») провести перерахунок коштів, сплачених ОСОБА_3 за договором кредиту № 758/2-321 від 10 травня 2007 року, зарахувавши отриману банком різницю по процентам від одностороннього збільшення процентної ставки, в рахунок сплати основної суми кредиту.

Стягнуто з ПАТ «Укрсоцбанк» в особі структурного підрозділу Роменського відділення Сумської обласної філії на користь держави судові витрати в сумі 1948,80 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» (далі - Банк), фактично посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

ОСОБА_5 доводить, що ОСОБА_3 про підвищення процентної ставки за користування кредитом, дізнався ще у жовтні 2008 року, при цьому належним чином сплачував кредит до березня 2015 року в розмірі підвищеної процентної ставки.

Під час укладення кредитного договору ОСОБА_3 не надав жодної пропозиції щодо виключення зі змісту кредитного договору третейського застереження, а тому висловив свою згоду на розгляд судових справ у третейському суді.

Про наявність третейського застереження ОСОБА_3 дізнався з дати підписання кредитного договору (з 10 травня 2007 року). Про підвищення процентної ставки за кредитом він дізнався з жовтня 2008 року, а тому відповідно до ст. 256 ЦК України строк за позовними вимогами був пропущений на декілька років, і тому відповідач просив суд застосувати правило пропуску позовної давності, як підстави для відмови у задоволенні позову, проте суд першої інстанції цей строк не застосував.

ОСОБА_3 не надав розрахунок щомісячних платежів, які він повинен був сплачувати, виходячи з процентної ставки, на якій він наполягає.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги, а позивач ОСОБА_3 заперечував проти них, вважав рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції по суті встановлено, що 10 травня 2007 року між ОСОБА_3 та Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (на даний момент ПАТ «Укрсоцбанк») в особі начальника Роменського відділення Сумської обласної філії ОСОБА_7 було укладений договір кредиту №758/2 - 321 згідно якого Банк надав ОСОБА_8 у тимчасове користування на споживчі цілі та на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платоспроможності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 30000 доларів США зі сплатою 12,5 процентів річних (п.1.1) на строк до 09 травня 2022 року (а.с. 8-10).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору №758/2 321 від 10 травня 2007 року, кредит було надано під 12,5 % річних.

На адресу ОСОБА_3 було надіслано листа (без зазначення дати) від начальника Роменського відділення Сумської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк», яким повідомлялося про підвищення з 20 жовтня 2008 року розміру процентної ставки за вищевказаним договором кредиту з 12,5 % до 15% (а.с. 11).

27 жовтня 2008 року листом на адресу начальника Роменського відділення Сумської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 повідомив про свою незгоду з підвищенням розміру процентної ставки з 12,5 % до 15% (а.с. 12).

У відповідь на вказаний лист керуючий Сумської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» повідомив про те, що Кредитор діє згідно умов договору (п.2.6, п.2.6.1) та відповідно чинного законодавства України (а.с. 13).

Додаткову угоду, як це передбачено п.2.6.1 договору кредиту, сторони не укладали.

Отже, коли сторони кредитного договору не досягли згоди в письмовій формі щодо нового розміру процентної ставки, то умова кредитного договору, що передбачає такий розмір, є нікчемною.

За таких обставин, є незаконними дії відповідача по зміні в односторонньому порядку умов Договору кредиту №758/2321 від 10 травня 2007 року із застосуванням наслідків недійсності нікчемного правочину щодо одностороннього підвищення ПАТ «Укрсоцбанк» розміру процентної ставки за кредитним договором з 12,5% до 15% річних та є підстави для зобовязання відповідача провести перерахунок процентів за процентною ставкою 12,5% річних відповідно до редакції договору кредиту №758/2321, що діяла на час його укладення, з 20 жовтня 2008 року та зобовязання відповідача провести перерахунок коштів, сплачених ОСОБА_3 за договором кредиту №758/2321 від 10 травня 2007 року, зарахувавши отриману ОСОБА_5 різницю по процентам від одностороннього збільшення процентної ставки, в рахунок сплати основної суми кредиту.

Судом також встановлено, що третейська угода (у вигляді третейського застереження у договорі), що вказана в пункті 6.2 договору кредиту від 10 травня 2007 року, укладеному між сторонами, підлягає визнанню недійсною, оскільки суперечить цивільному законодавству та перешкоджає позивачеві звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Так, згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, тому підстав для їх переоцінки колегія суддів не вбачає. Названі обставини доведено ОСОБА_3, тоді як Банк на порушення положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не надав належних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Висновки суду по суті спору відповідають встановленим фактам. Суд дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які послався в рішенні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому до уваги не приймаються з наступних підстав.

Так, згідно п.п.1.1 1.1.2. договору кредиту від 10 травня 2007 року № 758/2-321 укладеного між ОСОБА_4 банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3, кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 30000 доларів США зі сплатою 12,5 процентів річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості:

щомісяця до 10числа, починаючи з червня 2007 року, рівними частинами по 166,00 доларів США;

в останній місяць до 09 травня 2022 року 286,00 доларів США з кінцевим терміном повернення заборгованості до 09 травня 2012 року на умовах визначених цим договором.

Відповідно до умов цього договору (п.п. 2.6.1., 2.6.2.), про намір змінити розмір процентів Кредитор зобовязаний повідомити Позичальника не пізніше, ніж за десять робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладання відповідну додаткову угоду.

У разі, якщо Позичальник погодиться зі зміненим розміром процентів, він зобовязаний протягом строку, зазначеного в п. 2.6.1. цього договору, підписати надану Кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього договору та повернути її Кредитору.

Відповідно до п.7.1 згаданого договору усі додатки, зміни та/або доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін, з обовязковим посиланням сторін на цей договір.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, і протилежного ОСОБА_5 не доведено, Банк не надавав позивачу відповідну додаткову угоду до договору кредиту, отже сторони цього договору не внесли в установленому ним порядку зміни щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом з 12,5% до 15% річних.

За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до діючої у жовтні 2008 року редакції ЗУ «Про захист прав споживачів», Банк мав право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки в будь-якому випадку сторони мали керуватися вищезгаданими умовами договору кредиту, а лише потім, за умови не врегулювання відповідних умов договору (правовідносин),- цивільним законодавством, з урахуванням вищезгаданих норм ЦК України та положень ч.2 ст.4 ЦК України.

Позивач ОСОБА_3 звертався до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання незаконним підвищення процентної ставки за вищезгаданим договором кредиту. Ухвалою Роменського міськрайонного суду від 24 січня 2011 року зазначену позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду (а.с.14).

ОСОБА_3 також звертався з позовом до ОСОБА_5 про визнання незаконними дії відповідача по зміні в односторонньому порядку умов договору кредиту, зобовязання проведення перерахунку нарахованих та сплачених процентів за кредитним договором, що вбачається з копії ухвали голови Третейського суду при УАБ від 22 липня 2015 року (а.с.21-а). Зазначений спір третейський суд по суті не вирішував.

З довідки, виданої ОСОБА_5 на імя ОСОБА_3 щодо виконання ним зобовязань за вищезгаданим договором кредиту, неможливо зробити однозначний висновок з приводу того, коли ОСОБА_3 довідався або міг довідатися про підвищення розміру процентної ставки за згаданим договором (а.с.114).

ОСОБА_5 не надав суду письмових доказів, які б відображали детальні розрахунки складені ОСОБА_5 щодо грошового розміру процентів за користування кредитом, які мав сплачувати ОСОБА_3 щомісячно, щорічно в інші періоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами щодо визнання недійсними третейської угоди та з приводу вимог повязаних із зміною процентної ставки та інших, повязаних з цією вимогою позовних вимог з пропущенням трирічного строку позовної давності, висновків суду не спростовують, оскільки не ґрунтуються на нормах законів, які регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів також враховує, що позивач звернувшись до суду, як на одну із підстав своїх вимог посилався на те, що на момент підписання договору кредиту, в особи, яка від імені ОСОБА_5 підписала цей договір, були відсутні повноваження на підписання третейської угоди (третейського застереження), а тому ця особа, діючи від імені юридичної особи, вчинила даний правочин з перевищенням повноважень, що протирічить положенням ст.ст. 92, 203 ЦК України.

Відповідачем, в порушення ст.ст. 10, 60 ЦПК України, зазначені доводи не спростовані, відповідна довіреність щодо згаданих повноважень представника ОСОБА_5 в судові засідання не подана.

У постанові Верховного Суду України від 30 травня 2011 року № 6-13цс11, викладено правову позицію, суть якої зводиться до того, що на вчинення третейського застереження (третейської угоди) у представника сторони мають бути відповідні повноваження, без таких повноважень у представника відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Інші доводи апеляційної скарги не мають юридичного значення, а тому не впливають на висновки суду по суті спору.

Ураховуючи викладене, колегія суддів також вважає, що відсутні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.291, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -