Рішення № 55303708, 25.01.2016, Кодимський районний суд Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області

____________________ Справа № 503/1994/15-ц

Провадження №2/503/60/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2016 року м. Кодима Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Сопільняка О.М.

при секретарі Вдовиченко В.О.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кодима Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - державного нотаріуса Кодимської державної нотаріальної контори, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 15 жовтня 2015 року звернулась до Кодимського районного суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 08 квітня 2008 року державним нотаріусом Кодимської державної нотаріальної контори на належне померлій 28 липня 2005 року ОСОБА_5 спадкове майно у вигляді земельної ділянки.

У цьому ж позові позивач просила визнати за нею право власності на вказане спадкове майно.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 (діє відповідно до довіреності) позов підтримав та пояснив, що після смерті ОСОБА_5, яка померла 28 липня 2005 року, її спадкове майно у передбаченому законом порядку прийняла лише позивач ОСОБА_3, яка на підставі рішення суду звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку безпідставно було видано відповідачеві ОСОБА_4, який спадщину померлої не прийняв та від її прийняття відмовився.

З цих підстав просив визнати недійсним видане нотаріусом свідоцтво про право на спадщину померлої за заповітом та визнати за позивачем право власності на спірну земельну ділянку, оскільки спадщину померлої ОСОБА_5 прийняла лише позивач.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_2 (діє відповідно до довіреності) в судовому засіданні пояснила, що відповідач визнає заявлений позивачем позов та проти його задоволення не заперечує.

Письмову заяву про визнання позову надав до суду і вдповідач ОСОБА_4, однак вказане визнаня позову суд у відповідності з вимогами ч.4 ст.174 ЦПК України до уваги не бере, оскільки таке визнання суперечить закону.

Державний нотаріус ОСОБА_6 в судовому засіданні вказала про безпідставність заявленого ОСОБА_3 позову, оскільки оскаржуване позивачем свідоцтво про право на спадщину за заповітом було видано нею спадкоємцеві ОСОБА_4 відповідно до приписів закону.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані ними письмові докази, суд визнає позов ОСОБА_3 необґрунтованим та вважає необхідним відмовити у його задоволенні з таких підстав.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, діючи виключно у спосіб, визначений законами України ( ч.2 ст.19 Конституції України та ст.4 ЦПК України).

Стаття 10 та ч.1 ст.60 ЦПК України зобовязують кожну сторону (якою відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України є позивач та відповідач) довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків звільнення від доказування відповідно до ст.61 ЦПК України. При цьому суд сприяє повному і всебічному зясуванню всіх обставин справи.

Судом встановлено, що 28 липня 2005 року померла ОСОБА_5.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця (ч.2 ст.1220 ЦК України).

Так, до складу спадкового майна померлої ОСОБА_5 ввійшла земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1.10 га., яка розташована на території Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області та належала їй підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД №073443, виданого 23 лютого 2004 року Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області.

Окрім цього, до спадщини померлої ввійшли грошові кошти, які перебувають на рахунках АТ «Державний ощадний банк України» - в сумі 2186 грн.95 коп. на рахунку №527 та компенсаційному до нього рахунку №915510886, та в сумі 1538 грн.65 коп. на рахунку №0992 та компенсаційному до нього рахунку №915510660.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За відсутності заповіту спадкування здійснюється особами, зазначеними в ст.ст.1261-1265 ЦК України.

Встановлено, що заповітом від 23 березня 1998 року спадкодавець ОСОБА_5 все належне їй майно, а також все те, що буде їй належати на день смерті, заповіла відповідачу ОСОБА_4 (своєму сину).

Окрім цього, заповідальним розпорядженням від 05 березня 2004 року ОСОБА_5 належний їй вклад в АТ «Ощадбанк України» в сумі 2186 грн.95 коп. на рахунку №527 та компенсаційному до нього рахунку №915510886 заповіла своїй онуці (доньці відповідача ОСОБА_4В.) - позивачеві ОСОБА_3

Відповідно ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті. Заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій Цивільного кодексу України немає відповідного правила.

Заповідальним розпорядженням відповідно до ч.1 ст.1228 ЦК України є право вкладника банку (фінансової установи) розпорядитись своїм вкладом у банку на випадок своєї смерті.

У звязку з цим, у відповідності з положенням ч.2 ст.1254 ЦК України, спадкоємцем належного померлій ОСОБА_5 грошового вкладу в сумі 2186 грн.95 коп., який знаходиться в АТ «Ощадбанк України» на рахунку №527 та компенсаційному до нього рахунку №915510886, відповідно до заповідального розпорядження від 05 березня 2004 року є позивач ОСОБА_3

Спадкоємцем решти належного померлій ОСОБА_5 спадкового майна, зокрема земельної ділянки та іншого грошового вкладу, відповідно до заповіту від 23 березня 1998 року є відповідач ОСОБА_4

Згідно з ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття проживав окремо від спадкодавця, на протязі шести місяців з моменту відкриття спадщини має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 та ст.1270 ЦК України).

Судом встановлено, що ні позивач ОСОБА_3, ні відповідач ОСОБА_4 на день відкриття спадщини разом з померлою ОСОБА_5 не проживали та впродовж шести місяців з дня смерті спадкодавця до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертались. Не подавали вказані особи протягом цього часу і заяв про відмову від прийняття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України передбачені наслідки пропуску строку для прийняття спадщини, частина перша якої передбачає, що спадкоємець, який протягом вказаного строку не подав заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що її не прийняв.

Втім, частина 3 зазначеної статті передбачає можливість визначення судом додаткового строку, достатнього для подання такою особою заяви про прийняття спадщини.

У звязку з цим рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 06 лютого 2008 року позивачеві ОСОБА_3 був визначений додатковий строк терміном один місяць для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

На підставі вказаного рішення, позивач ОСОБА_3 20 лютого 2008 року звернулась до державного нотаріуса Кодимської державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини померлої ОСОБА_5, вказавши спадковим майном, яке вона бажає успадкувати, належний померлій грошовий вклад відповідно до заповідального розпорядження від 05 березня 2004 року.

Вказана заява була зареєстрована нотаріусом 20 лютого 2008 року за №303, після чого нотаріусом була заведена спадкова справа №239/08.

У звязку з цим, у відповідності із ч.1 ст.1269 та ч.1 ст.1270 ЦК України позивач ОСОБА_3 вважається такою, що прийняла спадщину померлої ОСОБА_5

Відповідно до ч.2 ст.1272 ЦК України за письмовою згодою спадкоємця, який прийняв спадщину, інший спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Встановлено, що у заяві про прийняття спадщини померлої ОСОБА_5, поданої до нотаріуса 20 лютого 2008 року, позивач ОСОБА_3, як спадкоємець, який прийняв спадщину, надала спадкоємцеві ОСОБА_4, який цю спадщину не прийняв, згоду на прийняття спадщини померлої ОСОБА_5 та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Отже, і позивач ОСОБА_3, і відповідач ОСОБА_4 є такими, що у передбаченому законом порядку прийняли спадщину померлої ОСОБА_5, а тому твердження представника позивача про неприйняття спадщини померлої ОСОБА_5 відповідачем ОСОБА_4 є безпідставними.

При цьому, посилання представника позивача на те, що відповідач ОСОБА_4 відмовився від спадщини померлої ОСОБА_5 також є безпідставними, оскільки відповідно до ч.1 ст.1273 ЦК України заява спадкоємця про відмову від спадщини може бути подана до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця.

Судом же встановлено, що заява про відмову від спадщини подана відповідачем ОСОБА_4 28 січня 2008 року, хоча спадщина відкрилась 28 липня 2005 року, а з заявою про прийняття спадщини відповідач звернувся до нотаріуса 20 лютого 2008 року (заява №304 від 20.02.2008 року).

Відтак, відмова відповідача ОСОБА_4 від спадщини померлої ОСОБА_5, вчинена поза межами шестимісячного строку з дня відкриття спадщини та до дня подання ним заяви про прийняття спадщини, є нікчемною та юридичного значення не має.

Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобовязаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на це нерухоме майно.

У звязку з цим, 08 квітня 2008 року державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії ВКХ №016045, яким відповідача ОСОБА_4 визнано спадкоємцем за заповітом належного спадкодавцю ОСОБА_5 спадково майна, зокрема земельної ділянки.

Тоді ж нотаріус видала позивачеві ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповідальним розпорядженням на належний спадкодавцеві ОСОБА_5 грошовий вклад, щодо якого померлою 05 березня 2004 року було складене заповідальне розпорядження.

При цьому, порушень нотаріусом вимог закону при видачі вказаних свідоцтв судом не встановлено, а тому у задоволенні позову у частині визнання недійсним виданого відповідачеві ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за заповітом має бути відмовлено, що у свою чергу є підставою для відмови і в задоволенні позову ОСОБА_3 в частині визнання за нею права власності на спадкове майно померлої ОСОБА_5 у вигляді земельної ділянки, право на яке (окрім грошового вкладу, щодо якого є заповідальне розпорядження) спростовується фактом прийняття відповідачем ОСОБА_4 спадщини померлої ОСОБА_5, а також положеннями ст.1266 ЦК України, відповідно до якої внуки спадкодавця спадкують спадщину, яка належала б за законом їхнім матері чи батькові, якби вони були живими під час відкриття спадщини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.213, 215, 218 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сопільняк О.М.