Ухвала суду № 55299621, 12.01.2016, Черкаський районний суд Черкаської області

707/2736/15-к

1-кп/707/21/16

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

12 січня 2016 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Смоляра О.А.

при секретарі Івлєвій С.М.

з участю прокурора Грушовенка Є.Г.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши під час підготовчого провадження у залі суду кримінальне провадження

за обвинуваченням

ОСОБА_1ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого викладачем медичного училища м. Шепетівка, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, суд,- ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні захисник ОСОБА_2 заявив клопотання, яке було підтримане обвинуваченим, про повернення обвинувального акту прокурору через невідповідність його вимогам КПК України, в обґрунтування клопотання вказав, що вичерпні вимоги до обвинувального акта викладені в ст. 291 КПК України. Частина 1 статті 91 КПК України передбачає, що в кримінальному провадженні підлягають доказуванню серед іншого подія кримінального правопорушення, а саме: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Тобто формулювання обвинувачення має містити дані щодо події злочину із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків, виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті (частини статті) Кримінального кодексу України, можна встановити наявність в діях обвинуваченого складу злочину. Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта суд першої інстанції здійснює судовий розгляд, як це передбачено приписами ст. 337 КПК України. Викладене в обвинувальному акті формулювання обвинувачення, висунуте ОСОБА_1 у вчиненні пограбування ОСОБА_4 кваліфіковане за ч.2 ст.186 КК України, яке за змістом є аналогічним викладу фактичних обставин в цій частині, свідчить про те, що слідчим проігноровані вимоги ст.ст. 91, 291 КПК України, оскільки відповідно до вимог кримінального процесуального закону, зокрема ст.ст. 277, 291 КПК України, обвинувачення має бути логічним та конкретним, виходячи з обєктивно встановлених обставин кримінального правопорушення, і у ході співставлення яких з ознаками кваліфікації слідчому належить керуватися кримінальним законом, який характеризує об'єктивну сторону конкретного кримінального правопорушення. Так , незрозуміло чи це відбулося в м.Черкаси вул.Смілянське шосе 8 кілометр чи в с.Степанки невідомо якого району та області. Окрім того, як зазначено в обвинувальному акті причетність ОСОБА_1 до вчинення правопорушення підтверджується протоколом ОМП від 20.08.2015 року, згідно якого місце його вчинення знаходиться за адресою Черкаська обл.. Черкаський р-н, с.Степанки, вул..Смілянське шоссе 8 кілометр, а це говорить про не встановлення органом досудового розслідування, точної адреси місця вчинення кримінального правопорушення. Вчинення протиправних дій ОСОБА_1 за версією захисту та обєктивно здобутими в ході слідства доказами, розпочалося в середині приміщення автосалону «Черкаси-Авто», що по вул..Смілянське шосе 8 кілометр будинок 4 м. Черкаси, як це зазначено на офіційному сайті, і жодним чином не відображено в обвинуваченні викладеному у обвинувальному акті. Крім того, у обвинуваченні жодним чином не вказано, що в момент вчинення правопорушення потерпіла ОСОБА_4 перебувала на своєму робочому місці. Не зазначені обставини, які передували вилученню телефону, а саме укладення 24.07.2015 року ОСОБА_4 шахрайським способом з її боку в інтересах ТОВ «АТ Сервіс», без наявних на те повноважень з ОСОБА_1, договору доручення за №716676 на нібито придбання автомобіля. Також у обвинуваченні не відображено, що вилучення ОСОБА_1 мобільного телефону мало місце відразу після написання ним заяви та передачі її ОСОБА_4 про розірвання вказаного договору та вимогою повернення сплачених ним коштів у сумі 10 697.4 грн. В ході допитів сама потерпіла і свідок ОСОБА_5 3.0. вказали, що після вилучення телефону ОСОБА_1 повідомив, що забирає його як гарантію повернення йому коштів. Даний телефон він узяв з робочого столу ОСОБА_4, після чого вийшов на вулицю, де остання його наздогнала і намагалась повернути вилучене майно, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження, які саме і до якої категорії тяжкості вони відносяться та згідно яких процесуальних документів це встановлено в обвинуваченні, не вказано, тобто з викладеного вбачається, що вилучення мобільного телефону із корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, явно не відповідає дійсності як і те, що в ході вилучення телефону були спричиненні потерпілій тілесні ушкодження. Викладене в обвинувальному акті обвинувачення, його формулювання та приведені фактичні обставини кримінального правопорушення, свідчать про те, що слідчим проігноровані вказані вимоги, закону, бо наведені обставини, що характеризують субєктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, є суперечливими. Так, субєктивна сторона злочину передбаченого ч.2 ст..186 КК України включає такі обовязкові ознаки: 1) прямий умисел на протиправне заволодіння чужим майном 2) корисливий мотив 3) поєднаний із насильством. При насильницькому грабежі винний не тільки прикладає певні зусилля для того, щоб безпосередньо вилучити чуже майно, а ще й вдається до насильницького випливу на потерпілого чи інших осіб. У разі, коли винний вже отримав можливість розпорядитися, користуватися протиправно вилученим майном і застосовує насильство лише з метою звільнення від затримання, його дії не можуть визнаватися насильницьким грабежем. Застосування ж насильства у такому випадку утворює окремий злочин проти особи й повинно отримати самостійну правову оцінку залежно від характеру насильства і заподіяної потерпілому фізичної шкоди. В даному випадку, якщо взяти до уваги дійсні обєктивні обставини, а не спотворене прокурором обвинувачення, то дії ОСОБА_1 за умови врахування укладеного ним вищевказаного договору з потерпілою як представника юридичної особи, намір розірвати його шляхом написання письмової заяви про це, безпосередньо перед вчиненням кримінального правопорушення із вимогою повернути сплачені ним кошти та вилучення мобільного телефону із робочого столу для гарантування повернення сплачених ним коштів, а також намагання потерпілої затримати обвинуваченого після вилучення засобу звязку вже на вулиці біля вхідних дверей в автосалон, може вказувати на кваліфікацію дій підзахисного за ст.ст.356, ч.2 ст.125 КК України. Тобто в предявленому обвинуваченні не відображено, які ж саме дії ОСОБА_1 вчиняв перед вилученням телефону, місце знаходження і вилучення майна у ОСОБА_4 та місце спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, що свідчить про не встановлення обстановки та дій обвинуваченого на час інкримінованого правопорушення в основу обвинувачення викладено припущення слідчого, прокурора. Відповідно до ст. 42 КПК України, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують. Відсутність визначення конкретних обставин скоєння злочину, тобто відсутність обовязкових елементів складу інкримінованого кримінального правопорушення, обумовлює неможливість ефективного захисту від обвинувачення, що суперечить загальним засадам кримінального провадження, у тому числі й забезпеченню права на захист (порушення права на захист ст20 КПК, яке знаходить свій прояв не лише у наданні обвинуваченому можливості мати захисника, а й можливості реалізувати інші надані йому права. В обвинувальному акті, в порушення вимог ст.291 КПК України не зазначені фактичні обставини скоєння зазначеного кримінального правопорушення, спотворені дійсні обставини дій обвинуваченого, внаслідок чого надана не вірна кваліфікація, тощо. Ще одним важливим фактом невідповідності предявленого обвинувачення є не встановлення слідчим і прокурором дійсного розміру заподіяної шкоди. Предметом злочину є мобільний телефон, вартість якого була встановлена у відповідності до наявних в матеріалах провадження чеків і оцінений у 942 грн. Якщо уважно придивитись до змісту фіскального чеку від 16.04.2014 року, то сума у 942.54 грн. була сплачена потерпілою за стартовий пакет МТС, за ваучер МТС на 40 грн. та за вказаний мобільний телефон, вартістю 899 грн., а не 942 грн. як вказано у обвинуваченні. Крім того, це вартість нового телефону а не з урахуванням його річного використання. Вказаний телефон був добровільно виданий та вилучений, однак слідчий в ході досудового розслідування навіть не намагався встановити його дійсну вартість на момент вчинення з урахуванням зносу, шляхом призначення товарознавчої експертизи.

Прокурор в судовому засіданні висловив думку щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Так, вивчивши клопотання учасників процесу, матеріали обвинувального акту суд приходить до висновку що заявлене захисником клопотання не підлягає до задоволення виходячи з наступного. Посилання захисника на те, що в обвинувальному акті не вказано місце вчинення злочину не відповідає дійсності оскільки в обвинувальному акті вказано, що подія злочину відбувалась за адресою м.Черкаси, вулиця Смілянське шоссе 8 кілометр. Щодо інших посилань захисту, суд вважає що вони стосуються обставин вчинення злочину, і підлягають встановленню в судовому засіданні шляхом допиту обвинуваченого, потерпілої, свідків, вивчення інших доказів наданих учасниками процесу під час судового розгляду, а відповідно, суд на стадії підготовчого судового засідання позбавлений можливості зясовувати ці обставини.

Суд приходить до висновку, що кримінальне провадження підсудне Черкаському районному суду. Підстав для закриття провадження, затвердження угоди, повернення обвинувального акту, направлення обвинувального акту за підсудністю немає. Суд вважає, що кримінальне провадження має бути призначене до судового розгляду на підставі обвинувального акта, у відкритому судовому засіданні в якому мають брати участь обвинувачений, потерпілий, прокурор, свідки.

Керуючись ст. ст. 314-317 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Призначити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України до розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області на 18 січня 2016 року на 15 годину 00 хвилин.

В судове засідання забезпечити явку: обвинуваченого, захисника, потерпілої та свідків.

Про час та місце розгляду справи повідомити прокурора.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про повернення обвинувального акту прокурору відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя О. А. Смоляр