Ухвала суду № 55293579, 27.01.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1260/15

Провадження № 22-ц/779/186/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Турянський І. Є.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю представника апелянта ОСОБА_2, заявника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» на ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2015 року про відстрочку виконання рішення суду у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

23.10.2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд із заявою про відстрочку виконання рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24.09.2015 року, згідно якого присуджено до стягнення з нього на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» заборгованості за кредитним договором № 71/55 від 29.07.2008 року в розмірі 435 102, 67 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 3 775, 80 грн. Свою заяву він вмотивував тим, що склалися обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, а саме несприятлива фінансова ситуація, повязана з безробіттям. З 23 березня 2015 року він був змушений припинити підприємницьку діяльність і тепер перебуває на обліку в управління праці та соціального захисту населення Косівської РДА та з 30.03.2015 року отримує лише компенсаційну виплату як особа, яка здійснює догляд за пристарілою. Крім того, на його утриманні також знаходяться двоє малолітніх дітей. Дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Кошти, які вдається заробити, повністю витрачаються на утримання сімї.

Ухвалою Косівського районного суду від 18 листопада 2015 року заяву задоволено.

Надано ОСОБА_3 відстрочку терміном 12 місяців щодо виконання рішення Косівського районного суду № 347/1260/15 року від 24.09.2015 року, згідно якого присуджено до стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» заборгованості за кредитним договором №71/55 від 29.07.2008 року в розмірі 435 102, 67 грн.

Не погодившись з ухвалою суду, представник Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» подав апеляційну скаргу в якій посилається на необґрунтованість ухвали, та невідповідність вимогам закону.

Апелянт зазначив, що задоволення заяви відповідача полягає у фактичному наданні йому безвідсоткового кредиту, що є порушенням вимог ст. 1054 ЦК України (за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти), а також порушенням принципу справедливості закріпленому у ст. 3 ЦК України оскільки призводить до істотного дисбалансу прав та обовязків на користь відповідача.

Заява боржника не містить наведених аргументованих доказів про наявність таких виняткових обставин.

Просив ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_3 про відстрочку виконання рішення відмовити.

Вислухавши представника апелянта та заявника ОСОБА_3, доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 373 ЦПК України, оскільки ОСОБА_3 подав заяву, в якій просив відстрочити виконання рішення суду, так як є обставини, що утруднюють виконання рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви, оскільки він не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24.09.2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» заборгованість за кредитним договором № 71/55 від 29.07.2008 року в розмірі 435 102, 67 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 3 775, 80 грн.

Заявник є батьком двох малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження. (а.с. 64, 65).

У довідці про отримання допомоги, виданою Косівською районною державною адміністрацією від 06.10.2015 року за № 2223, зазначено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення та отримав компенсаційну виплату за період квітень-вересень 2015 року у розмірі 98, 70 гривень. (а.с.67).

Повідомленням про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, виданим реєстраційною службою Косівського РУЮ в Івано-Франківській області від 23.03.2015 року за №228, підтверджується факт припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (а.с. 68).

У судовому засіданні заявник пояснив, що він є власником вантажного автомобіля і раніше він мав дохід від надання послуг перевезень. У звязку з важкою економічною ситуацією в країні його прибутки від цього виду діяльності значно знизилися і надання цих послуг для нього стало економічно необґрунтованим, а також необхідно було доглядати за пристарілою бабусею, тому він змушений був припинити підприємницьку діяльність. Має наміри працевлаштуватися або поновити заняття підприємницькою діяльністю з надання послуг перевезення після покращення економічної ситуації в країні, оскільки у його власності залишився вантажний автомобіль.

Колегія суддів виходить з наступного.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

Ст. 373 ЦПК України надана можливість суду, який видав виконавчий документ, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сімї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони у виняткових випадках відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

У п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» розяснено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сімї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

У відповідності з нормами Конституції України та ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, з огляду на наявність у відповідача майна за рахунок продажу якого може бути погашена заборгованість, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в даному випадку, з урахуванням всіх обставин справи, відсутні належні обставини, які утруднюють виконання рішення суду і які могли б бути підставою для відстрочки виконання.

Вказані в заяві про відстрочку виконання рішення суду обставини, у розумінні ст. 373 ЦПК України, не є винятковими та такими, що дають підстави для відстрочення виконання рішення суду, оскільки самі по собі : важка економічна ситуація в країні, наявність пристарілої бабусі, якою потрібно опікуватись та наявність двох дітей, які перебувають на утриманні заявника, за наявності майна, за рахунок якого може бути проведене виконання рішення, не свідчать про те, що у заявника в даному конкретному випадку відсутня можливість виконати рішення суду.

У відповідності з вимогами п. 2 ч. 2 ст. 307 ЦПК України , за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Таким чином, враховуючи вимоги закону про обов'язковість виконання рішення суду, яке набрало законної сили, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової про відмову в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» задовольнити.

Ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківськох області від 18 листопада 2015 року скасувати.

Постановити нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відстрочку виконання рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2015 р. відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: І.О. Максюта

ОСОБА_6

ОСОБА_7