Рішення № 55292515, 28.01.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2016 р.Справа № 925/1945/15

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг», м. Київ, вул. Щорса, 29, (поштова адреса: м. Київ, проспект Перемоги, 50, оф. 457)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Черкаська область, м. Умань, вул. Миру, 49

про стягнення 22 284,37 грн. заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за отримане дизельне пальне в розмірі 22 284,37 грн., та відшкодування судових витрат.

Позивач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, у судове засідання втретє не зявився. Направив до суду заяву від 12.01.2016р., в якій позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити та справу розглянути без участі представника позивача.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, відзив на позов не надав, представника у судове засідання втретє не направив, витребувані документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала суду від 10.12.2015р. про порушення провадження у справі повернулась до суду з відміткою працівника пошти «за закінченням терміну зберігання».

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та незявлення представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними доказами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Адреса відповідача відповідає адресі, вказаній в реєстраційних документах. Місце проведення господарської діяльності відповідно до положень ст. 93 Цивільного кодексу України відповідає адресі реєстрації. Доказів проведення розрахунку не надано.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені та перевірені доказами такі взаємовідносини сторін та обставини.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі усного договору, за умовами якого товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» (Позивач по справі) 30.11.2012р. було поставлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (Відповідач по справі) дизпаливо (далі товар) на загальну суму 94 132,50 грн.

За загальним порядком укладання господарських договорів вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Позивач відпустив товар Відповідачу згідно видаткових накладних на загальну суму 94 132,50 грн., в тому числі ПДВ:

видаткова накладна від 30.11.2012р. №ПС-0001110 на суму 20958,54 грн.;

видаткова накладна від 30.11.2012р. №ПС-0001111 на суму 7393,68 грн.;

видаткова накладна від 30.11.2012р. №ПС-0001112 на суму 20088,12 грн.;

видаткова накладна від 30.11.2012р. №ПС-0001113 на суму 24743,40 грн.;

видаткова накладна від 30.11.2012р. №ПС-0001114 на суму 20948,76 грн.

Товар був отриманий Відповідачем, що підтверджується його підписами відповідача з прикладенням печатки на видаткових накладних.

За отриманий товар Відповідач розрахувався частково, в сумі 71 848,13 грн.

23.10.2015р. на адресу Відповідача направлено лист-вимогу про наявність заборгованості за отримане дизпаливо в розмірі 22 284,37 грн. та необхідність розрахунку та попереджено про звернення до суду для примусового стягнення заборгованості (а.с. 14-15).

Вимога залишилась без відповіді та задоволення.

Станом на 23.10.2015 р. заборгованість Відповідача становить 22 284,37 грн. Претензій стосовно кількості, якості та вартості товару Відповідачем не заявлено.

Невиконання Відповідачем взятих на себе зобовязань стало підставою звернення Позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення боргу.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто зясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Позивач та відповідач є самостійними юридичними особами та субєктами господарювання.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) субєкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобовязання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

В силу ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивачем Відповідачеві було поставлено товар на загальну суму 94 132,50 грн., що підтверджується видатковими накладними. Останній вказані ПММ прийняв та частково розрахувався за них, що свідчить про прийняття пропозиції та вчинення дій на укладення такого договору, який за своєю правовою природою суд вважає договором купівлі-продажу, та виникнення цивільно-правових відносин і взаємних зобовязань.

Відносини купівлі-продажу урегульовані главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок за це майно, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте Відповідач свої зобовязання в частині оплати товару належним чином не виконав, розрахувався частково в сумі 71 848,13 грн.

23.10.2015р. Позивач направляв Відповідачу лист-вимогу з проханням в семиденний термін сплатити заборгованість в розмірі 22 284,37 грн., на яку Відповідач відповіді не надав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною першою ст. 692 ЦК передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 22 284,37 грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обовязок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату боргу - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів обєктивної неможливості заперечення вимог чи погашення боргу.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 1218,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Черкаська область, м. Умань, вул. Миру, буд. 49, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків 25098113803, номер рахунку в банку невідомий

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг», м. Київ, вул. Щорса, 29, (поштова адреса: м. Київ, проспект Перемоги, 50, оф. 457), ідентифікаційний код 32827667, номер рахунку в банку невідомий

22 284,37 грн. заборгованості та 1218,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 28.01.2016р.

Суддя Г.М. Скиба