Рішення № 55291869, 26.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/6951/13-ц 22-ц/774/119/К/16

Справа № 211/6951/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження 22ц/774/119/К/16 суддя Рибаєв О.А.

Категорія 48 (ІV) Доповідач - Бондар Я.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів - Зубакової В.П., Соколан Н.О.,

за участю: секретаря - Малової К.В.,

відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Виконавчий комітет Довгинцівської районної у місті ради, як органу опіки і піклування, про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особи: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Виконавчий комітет Довгинцівської районної у місті ради, як органу опіки і піклування, ОСОБА_6, про визнання частини нерухомого майна особистою власністю, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу. Уточнивши позовні вимоги в їх останній редакції просила поділити майно, набуте у шлюбі та визнати за нею, право приватної власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, виділивши їй та малолітній дитині - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в окреме користування, дві житлові кімнати у квартирі АДРЕСА_1. Стягнути з ОСОБА_1 на її користь судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначила, що між нею та ОСОБА_1 був укладений шлюб 14 червня 2002 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилася дитина - ОСОБА_7. 21.05.2012 року на підставі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу даний шлюб розірвано. Під час шлюбу та проживання однією сім'єю, у 2008 році, сторонами було придбано за спільні сімейні кошти на ім'я ОСОБА_1 квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку із тим, що на момент придбання квартири сім'я не мала достатньо грошових коштів, на ім'я ОСОБА_1 було оформлено кредитний договір з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в якому вона виступила поручителем за належне виконання грошових зобов'язань перед вказаним банком, уклавши договір поруки. Шлюбного договору сторони не укладали. ОСОБА_1 відмовляється у добровільному порядку розподілити майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. Крім того, він перешкоджає їй та їх спільній малолітній дитині у реалізації права на житло.

В січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання частини нерухомого майна особистою власністю. Уточнивши позовні вимоги в їх останній редакції, просив визнати за ним 44/100 частки квартири АДРЕСА_1, та стягнути витрати по сплаті судового збору з ОСОБА_4

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що згідно договору купівлі - продажу квартири з розстрочкою платежу від 27.11.2007 року, ним була придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_1, житловою площею 38.80 кв.м., загальною площею 60.80 кв.м. за 143 929,00 грн., з яких: 63 125,00 грн. - він сплатив продавцю до підписання договору, а залишок вартості квартири в сумі 80 800,00 грн. він сплатив продавцю за рахунок коштів, які отримав в кредит за кредитним договором №014/3251/35349/74 отриманих у ВАТ «Райфайзен Банк Аваль». Кінцевий термін погашення кредиту - 26.11.2027 року. Грошові кошти в сумі 63 125,00 гри., які сплачені продавцю квартири до підписання договору купівлі - продажу, належали йому особисто, оскільки дану суму коштів йому особисто надала, відповідно до розписки від 24.11.2007 року, його матір ОСОБА_6 на придбання особисто для нього частини квартири АДРЕСА_1. Зазначені грошові кошти ОСОБА_3 отримала від продажу будинку АДРЕСА_3 03.09.2007 року за 13500 доларів США, який був зареєстрований на ім'я її чоловіка - ОСОБА_10. 22.09.2007 року вищевказані грошові кошти, виручені від продажу будинку ОСОБА_3 поклала на рахунок в ВАТ КБ «Надра», які зняла з рахунку 24.11.2007 року. Оскільки частина спірної квартири придбана за особисті кошти ОСОБА_1, він вважає, що вона є його особистою власністю, а саме: 44/ 100 спірної квартири, житлова площа якої складає 38.80 кв.м., загальна площа складає 60.80 кв.м., виходячи з наступного розрахунку: вартість спірної квартири складає 143 929,00 грн., де 1% - складає 1 439,00 грн., звідси 63 125,00 грн. - складає 44/100 частки квартири, а 80 800,00 грн., сплачені за спірну квартиру за рахунок кредитних коштів, які складають 56/100 частки спірної квартири є спільною сумісною власністю і в цій частині ОСОБА_1 згоден з позовом ОСОБА_4 про визнання 56/100 часток спірної квартири їх спільною сумісною власністю.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на 56/100 частин квартири АДРЕСА_1, житлова площа якої складає 38.80 кв.м., загальна площа якої складає 60.80 кв.м., з яких: визнано за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на 28/100 частки квартири, визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 28/100 частин квартири.

Виділено ОСОБА_4 в користування житлову кімнату площею 12,90 кв.м., ОСОБА_1 в користування житлові кімнати площею 17,00 кв.м. та 8,90 кв.м., залишено у спільному користуванні: кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор квартири АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, житлова площа якої складає 38.80 кв.м., загальна площа якої складає 60.80 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 344,95 грн. та на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в розмірі 55,88 грн.

В інший частині позовні вимоги ОСОБА_4 - залишено без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 44/100 частки квартири АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, житлова площа якої складає 38.80 кв.м., загальна площа якої складає 60.80 кв.м.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення в повному обсязі первісних позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі, а також стягнути з ОСОБА_1 на її користь понесені нею судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначила, що спірна квартира є об'єктом їх спільної сумісної власності з ОСОБА_1, оскільки її придбано в період перебування у зареєстрованому шлюбі та, відповідно, при її поділі частки сторін є рівними. Вважає, що факт передачі певних грошових коштів між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не підтверджено належними доказами у справі. Зазначила, що про такі події їй нічого не відомо та вона не була присутньою при їх передачі. В якості часткової оплати за договором купівлі-продажу квартири вони з ОСОБА_1 сплатили грошові кошти із спільного сімейного бюджету. Крім того, зазначила, що із змісту позову вбачається, що ніби ОСОБА_3 передавала у дар ОСОБА_1 частину вартості спірної квартири в сумі 14000,00 доларів, однак у відповідності до вимог ч.5 ст.719 ЦК України, договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. При цьому, згідно ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Також ОСОБА_4 зазначила, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки квитанціям, наданим ОСОБА_1, як доказ зняття ОСОБА_3 грошових коштів в ВАТ КБ «Надра Банк», оскільки з наданих суду квитанцій вбачається не зняття коштів та отримання готівки, а лише перерахунок грошових коштів з одного банківського рахунку на інший, до того ж обидва рахунки відкриті саме ОСОБА_3 Вважає, що лист приватного нотаріуса Кот Л.І., з якого вбачається продаж будинку батьком ОСОБА_1 - ОСОБА_10, не є допустимим доказом по справі, оскільки не стосується предмету доказування в даній справі. Вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності для звернення із своїм позовом до суду, оскільки з моменту купівлі спірної квартири минуло сім років, про що нею зазначалось в суді першої інстанції, в запереченнях проти зустрічного позову. Також зауважила на тому, що на момент ухвалення рішення, строк дії договору про надання правових послуг, укладений між ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_2 закінчився та, відповідно, останній не мав повноважень на ведення справи від імені ОСОБА_1

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 14.06.2002 року зареєстрували шлюб у Довгинцівському відділі ДРАЦС Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №203 (а.с.8). 21.05.2012 року вказаний шлюб розірвано на підставі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу (а.с.10). За час перебування у зареєстрованому шлюбі, а саме 27.11.2007 року за договором купівлі - продажу квартири з розстрочкою платежу (а.с.30,31), колишнє подружжя на ім'я ОСОБА_1 придбало квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 38.80 кв.м, загальною площею 60.80 кв.м за ціною 143925,00 грн., з яких: 63125,00 грн. відповідач за первинним позовом (позивачем за зустрічним позовом) сплатив продавцю до підписання договору.

Судом також встановлено, що кошти в розмірі 14000,00 доларів США отримані ОСОБА_1 від своєї матері ОСОБА_3, згідно розписки від 24.11.2007 року (а.с.42). У відповідності до листа №06-02/17 від 10.01.2014 року (а.с.49) 03.09.2007 року було посвідчено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_3, продавцем цього будинку був ОСОБА_10. Крім того, згідно квитанцій 22.09.2007 року грошові кошти в розмірі 500,00 доларів США та 24.11.2007 року 13000,00 доларів США ОСОБА_3 зняла з рахунку у ВАТ КБ «Надра» (а.с.50,51). Отримані у ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 13500,00 доларів США, ОСОБА_1 відповідно до п.2.2. договору купівлі-продажу квартири передав продавцю квартири в розмірі 63125,00 гривень.

Отже, встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_1 та відповідно наявність підстав для задоволення його позову.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідності до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

У відповідності до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Аналогічні положення викладено в ст. 369 ЦК України та ст. 65 СК України.

Згідно ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна чоловіка та жінки є рівними, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи домовленістю між ними.

Так, матеріалами справи встановлено, що спірна квартира набута колишнім подружжям ОСОБА_1 під час перебування у зареєстрованому шлюбі, тому в розумінні ст. 61 СК України вона є об'єктом їх спільної сумісної власності.

Колегія суддів, критично відноситься до пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо дарування останньою коштів відповідачеві з метою придбання ним спірної квартири для себе особисто. Так, у відповідності до ч. 5 ст. 719 ЦК України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. При нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири позивач не повідомив ані нотаріуса, ані дружину, що купує частину квартири за особисті кошти тощо.

Таким чином, колегія суддів вважає недоведеним факт сплати ОСОБА_1 частини вартості спірної квартири за рахунок особистих коштів, тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за ним права власності на 44/100 частини спірної квартири.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 про визначення порядку користування квартирою, розташованою за адресою:м. Кривий Ріг, АДРЕСА_1, колегія суддів вважає безпідставними і такими що заявлені предчасно, оскільки доказів на підтвердження створення ОСОБА_1 перешкод у її користуванні спірною квартирою разом з їхньою малолітньою дитиною не надано, в даній квартирі ніхто із сторін не проживає.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_4 зазначаючи про пропуск відповідачем строку позовної давності не надала належних і допустимих доказів факту оспорення нею права власності на спірну квартиру ОСОБА_1, факту обізнаності останнього щодо цієї обставини.

Доводи апеляційної скарги щодо закінчення повноважень представника ОСОБА_1 на момент ухвалення рішення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки сама по собі ця обставина не могла призвести до неправильного вирішення спору по суті, а на час розгляду справи в апеляційній інстанції представник мав належну довіреність.

Отже, враховуючи викладене колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з порушенням вимог матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню суду, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення в порядку вимог п. 1,2,3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання частини нерухомого майна особистою власністю та поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: