Рішення № 55291782, 26.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/9604/14-ц 22-ц/774/243/К/16

Справа № 212/9604/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/243/К/16 суддя Шум Л.І.

Категорія - 27 ( ІV) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

РІШЕННЯ

Іменем України

26 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Бондар Я.М., Соколан Н.О.

за участю секретаря: Маслової К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 01 жовтня 2015 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - ОСОБА_6, -

В С Т А Н О В И Л А:

09 вересня 2015 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (надалі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, посилаючись на те, що 28 вересня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (надалі - АКБ «ТАС-Комерцбанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (надалі - ПАТ «Сведбанк»), та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав кредит, а позичальник отримала грошові кошти у розмірі 56 843,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом. Поручителем по кредитному договору №0307/0906/64-404 від 28 вересня 2006 року виступає ОСОБА_5

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (надалі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») було укладено договір факторингу, а після цього, у цей же день, між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» також укладено договір факторингу, згідно з яким відбулася заміна кредитора і ТОВ «Кредитні ініціативи», відповідно до ст. 514 ЦК України, набуло статусу нового кредитора за кредитним договором №0307/0906/64-404 від 28 вересня 2006 року, укладеним з ОСОБА_2

Оскільки, відповідачі не виконують взяті на себе зобов'язання, позивач просив суд: стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість у розмірі 60 711,61 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 25 157,84 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 27 920,81 грн. та пені у розмірі 7 632,96 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» витрати по сплаті судового збору у розмірі 607,12 грн.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про застосування наслідків пропуску позовної давності та просив суд відмовити з цих підстав у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» (а.с. 108).

Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 01 жовтня 2015 року позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_7 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість по кредитному договору №0307/0906/64-404 від 28 вересня 2006 року на загальну суму 60 711,61 грн., яка станом на 01.08.2014 року складається з: 25 157,84 грн. - заборгованість за кредитом, 27 920,81 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7 632,96 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_7 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» судовий збір в розмірі 607,12 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Так, суд необґрунтовано відмовив у застосуванні позовної давності та не взяв до уваги, що умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання щодо повернення боргу частинами, а тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу і перебіг позовної давності починається за кожний черговий платіж з моменту порушення строку його погашення. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України у постанові від 14.03.2014 року у справі №6-20цс14, а тому, у випадку задоволення позовних вимог, суд мав їх задовольнити лише частково в межах строку позовної давності.

Позивачем не доведено перерахування суми боргу на користь банку та настання права вимоги боргу, що є обов'язковою умовою для винесення рішення про задоволення позову (така правова позиція викладена в ухвалах ВСУ від 05.02.2014р. та від 23.04.2014р.).

Договір факторингу від 28.11.2013р. між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» передбачає передання 2 644 кредитних справ, а суду були надані докази про передання 1 267 кредитних справ, що свідчить про те, що фактичні обставини справи можуть відрізнятись від матеріалів справи.

Також, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.04.2014 року по справі №214/4359/13-ц договори факторингу визнано нікчемними.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» - ОСОБА_6, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не пропущено строк позовної давності про застосування якого заявлено відповідачем, позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення божником зобов'язання, забезпеченого порукою, божник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності зі ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Положеннями статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Положення ст.1048 ЦК України передбачають, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що 28 вересня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0307/0906/64-404, за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредитні кошти у розмірі 56 843,00 грн. зі сплатою за користування кредитом 19 % річних на строк до 27 вересня 2011 року ( а.с. 8-11).

За порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредиту ОСОБА_2 сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості (п. 8.1. Кредитного договору).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_5 16 грудня 2008 року укладено договір поруки № 0307/0906/64-404-Р-1, згідно умов якого, а саме п. 2, поручитель та боржник відповідають перед Банком за порушення зобов'язання як солідарні боржники.

При цьому, згідно пунктів 1, 2, 10 цього Договору, сторони погодились між собою, що ОСОБА_5 поручився за невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору № 0307/0906/64-404 від 28 вересня 2006 року та додаткових угод до нього, які будуть укладені між Банком та позичальником без додаткового погодження із поручителем, а строком припинення поруки є повне виконання ОСОБА_2 або ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань (а.с. 15).

Відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк» та АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - Фактор), укладено договір факторингу № 15, за умовами якого Банк відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить Банку на підставі документації, а Фактор шляхом надання фінансової послуги Банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає Банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку передбаченому даним договором (п.2.1 договору).

Пунктом 2.2.3. договору передбачено, що з моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів по відношенню до боржників, у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору,але настане у майбутньому.

28 листопада 2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого «Вектор Плюс» відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а Фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку передбаченому договором. Після переходу права вимоги заборгованості до Фактора, він має право нараховувати, в якості нового кредитора, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі по відношенню до боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що загальна сума прав вимоги, що відступаються за цим договором, та ціна продажу визначаються в день передачі по акту приймання - передачі в реєстрі заборгованості боржників, який є днем укладення даного договору.

Передача документації здійснюється шляхом укладення між сторонами відповідного акту прийому-передачі документації за формою, встановленою в додатку № 4 до цього договору. Акт прийому-передачі документації підписується уповноваженими представниками сторін, а їх підписи скріплюються печатками сторін. Акт прийому-передачі документації є невід'ємною частиною даного договору (п. 4.4.).

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У ч.1 ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1ст.1077 ЦК України).

Отже, при відступлені права вимоги кредитор може відступити лише ті права та у тих обсягах, які має на час передачі вимоги та які визначені між ним та іншою особою, яка ці права приймає у окремому договорі.

Представник позивача надав суду копії договорів купівлі - продажу кредитного портфелю (договори факторингу від 28 листопада 2012 року) та актів прийому передачі до цих договорів. В акті прийому-передачі Реєстру Заборгованостій Боржників зазначено про те, що на виконання п.п. 2.3.,3.1 договору факторингу Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр заборгованості боржників, відповідно до якого Фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Витяг з реєстру заборгованості боржників підтверджує, що до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором від 28 вересня 2006 року, укладеним з відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 16-57).

За таких обставин договір факторингу між фактором і клієнтом укладено у встановленому законом порядку, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необгрунтованими.

Згідно повідомлення ТОФ «ФК «Вектор Плюс» розрахунок за договорами факторингу було проведено у повному обсязі та кошти було перераховано 28 листопада 2012 року, тобто у день укладення цих договорів (а.с. 44, 45), а тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи таких відомомстей.

Згідно ст. 514 та ч.1 ст.516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом і заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ч.1 ст.1082 ЦК України).

Із змісту листа вих. №SWEDKI-1267/14, направленого ТОВ «Кредитні ініціативи» на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_5 рекомендованим поштовим відправленням вбачається, що вони були повідомлені про відступлення права вимоги, вказана сума грошової вимоги в розмірі 60 711,61 грн. станом на 01.08.2014 року, яка підлягає виконанню на користь нового кредитора та зазначено нового фактора (а.с.59-61).

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо настання у ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги за спірним кредитним договором.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 щодо порушення судом норм матеріального права та неврахування заяви відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності.

За нормою ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою ст.258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено позовну давність в один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Згідно з положеннями ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перебіг загального і спеціального строку позовної давності починається із дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦПК України).

При цьому початок перебігу строку позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

За змістом цієї норми (ст.261 ЦПК України) початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно із пунктом 3.9. Кредитного договору № 0307/0906/64-404 від 28 вересня 2006 року у випадку, якщо позичальник порушує строки платежів, встановлені п. 3.1. цього Договору Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому цим пунктом. Вимога про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування ним направляється позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 10 календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах цього Договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається Банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення (а.с. 9).

В зв'язку з порушенням ОСОБА_2 строків виконання взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором № 0307/0906/64-404 від 28 вересня 2006 року, 27 листопада 2008 року ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» (який відступив своє право вимоги за цим договором ТОВ «ФК «Ветор Плюс», аостанній - ТОВ «Кредитні ініціативи»), направив на адресу позичальника Вимогу про зміну умов Кредитного договору № 0307/0906/64-404 від 28 вересня 2006 року та погашення заборгованості в повному обсязі, повідомивши, що строк виконання кредитного договору у повному обсязі настає на десятий календарний день з дня направлення цієї вимоги, тобто 06.12.2008 року (а.с. 176).

Після зміни строку виконання зобов'язання до 06 грудня 2008 року усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою пункту 3.9. договору позичальник ОСОБА_2 була зобов'язана повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати й усі наступні щомісячні платежі за графіком після 06 грудня 2008 року не підлягали виконанню.

Оскільки, строк виконання основного зобов'язання було змінено - на 06 грудня 2008 року, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак позивач звернувся до суду з зазначеним позовом лише у вересні 2014 року, тобто зі спливом трирічної позовної давності.

Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України, зокрема у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, яка у силу вимог ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, прострочена заборгованість по процентам за користування кредитними коштами за кредитним договором № 0307/0906/64-404 від 28 вересня 2006 року виникла починаючи з 01.10.2006 року.

До суду ж з вимогою про захист свого порушеного цивільного права ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося лише 03 вересня 2014 року, тобто з пропуском встановленої законом позовної давності.

Відповідно до положень частин 3, 4 ст.267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2, заперечуючи проти позову (а.с. 108), наполягає на застосуванні строку позовної давності до позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи», клопотання про поновлення та доказів поважності пропуску строку позовної давності позивачем суду не надано.

А відтак, аналізуючи умови кредитного договору та зміст вищезазначених правових норм, суд приходить до висновку, що з відповідачів слід стягнути лише заборгованість по відсотках за користування кредитом в межах строку позовної давності у три роки, а саме починаючи з 03.09.2011 року та по 01.08.2014 року, що становить 13 896,26 грн., та пеню в межах річної позовної давності, передбаченої п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, за період з 03.09.2013 року по 01.08.2014 року в розмірі 7 036,61 грн. (а.с. 155-161, 181-184).

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом, які нараховані до 03 вересня 2011 року, а також пені за період до 03 вересня 2013 року, то такі до задоволення не підлягають, оскільки заявлені поза межами встановленого строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Крім того, згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Зважаючи на викладене, колегія суддів стягує з відповідачів у рівних частинах на користь позивача ТОВ «Кредитні ініціативи», понесені ним судові витрати на сплату судового збору при поданні позовної заяви (а.с. 7) пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (34,48%), що становить 209,33 грн., а з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 - судові витрати понесені нею на сплату судового збору при поданні апеляційної скарги (а.с. 131) пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (65,52%), що становить 209,33 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 01 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором №0307/0906/64-404 від 28 вересня 2006 року станом на 01 серпня 2014 року у розмірі 20 932 (двадцять тисяч дев'ятсот тридцять дві) гривні 87 копійок, яка складається із заборгованості по відсотках у розмірі 13 896 (тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто шість) гривень 26 копійок та пені у розмірі 7 036 (сім тисяч тридцять шість) гривень 61 копійка.

Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» судовий збір у розмірі 209 (двісті дев'ять) гривень 33 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 437 (чотириста тридцять сім) гривень 56 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: