Ухвала суду № 55291477, 19.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1584/16 Справа № 204/6082/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Повєткін В.В.

Категорія 60

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Повєткіна В.В.

суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.

при секретарі: Назаренко А.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2015 року

за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення фактів, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Красногвардійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Бабушкінській відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, -

В с т а н о в и в :

У вересні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про встановлення фактів, що має юридичне значення посилаючись на те, що згідно зі свідоцтвом про народження батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_4, а дідом ОСОБА_4, який за національністю є поляком, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану. В той же час, у свідоцтві про народження в актовому записі про народження ОСОБА_2 зазначено, що його батьки є росіянами, хоча його батько ОСОБА_4 все життя вважав себе поляком. У свідоцтві про народження та актовому записі про народження ОСОБА_3, яка є донькою ОСОБА_2, національність батька зазначена як «росіянин», а матері як «українка». Заявники все своє життя вважали себе за національністю поляками, дотримувались культурних звичаїв польського народу та зберегли мову. Право на зміну національності передбаченест.11 Закону України «Про національні меншини в Україні», згідно якої громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. ОСОБА_2 має картку поляка № КАВ 556834 документ, який підтверджує належність особи до народу ОСОБА_5. ОСОБА_2 звертався до Красногвардійського ВДРАЦС Дніпропетровського МУЮ з заявою про внесення змін до актового запису про його народження. Висновком від 14.07.2015 року Красногвардійського ВДРАЦС Дніпропетровського МУЮ йому відмовлено у внесені таких змін у звязку з тим, що нормативні акти, якими було передбачено можливість внесення таких змін, втратили чинність. ОСОБА_3 встановлення факту, що вона за національністю є полькою, потрібно для полегшення імміграції до ОСОБА_5. Заявники просили суд встановити факти того, що вони за національністю є поляками (а.с.2-4,51-53,67).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2015 року у задоволені заяви - відмовлено (а.с.88-90).

В апеляційній скарзі (а.с.97-102) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву, оскільки:

- заявники скористались своїм правом на відновлення національності відповідно до ст.11 Закону України «Про національні меншини в Україні» для полегшення міграції до ОСОБА_5, що безпосередньо впливає на їх права, зокрема на вибір місця країни проживання;

- звернення до адміністративного суду з приводу спору з субєктом владних повноважень, як зазначає в рішенні суд, є безпідставним, оскільки органи РАЦС відмовляли у внесенні змін до актового запису згідно діючого законодавства;

- суд не повинен був обмежуватись відомостями про національність, зазначеними в офіційних документах батьків заявників, а дослідити всі докази та обставини справи;

- лист ВСУ від 19.06.2013 року про неможливість розгляду в судовому порядку справ про встановлення фактів належності до певної національності, на який посилається суд в оскаржуваному рішенні, є безпідставними, оскільки листи ВСУ не є офіційними розясненнями правильності застосування норм права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції встановив, що згідно свідоцтва про народження національність батьків заявника ОСОБА_2 зазначено «росіянин» і «росіянка», а заявника ОСОБА_3 «росіянин» і «українка».

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до ч.3 ст.10 та ст.11 Конституції України та змісту «Декларації прав національностей України» передбачені гарантії захисту державою прав національних меншинств як общності людей.

Відповідно до ч.2 ст.300 ЦК України фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності.

Згідно ст.11 Закону України № 2494-XII від 25.06.1992 року «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність.

З матеріалів справи вбачається, що в свідоцтві про народження позивача ОСОБА_2 його національність не зазначена, вказана національність батька ОСОБА_4 - «росіянин», матері ОСОБА_6 - «росіянка» (а.с.9).

В свідоцтві про народження позивача ОСОБА_3 (доньки позивача ОСОБА_2К.) її національність не зазначена, вказана національність батька ОСОБА_2 - «росіянин», матері ОСОБА_7 - «українка» (а.с.9).

Згідно витягу з «Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження» батьком ОСОБА_4 (батька позивача) є ОСОБА_4 (дід позивача) за національністю «поляк», а матірю ОСОБА_8 «росіянка» (а.с.13).

Отже, що стосується національності позивачів, то лише ОСОБА_4 - дід позивача ОСОБА_2 і відповідно прадід позивача ОСОБА_3 за національністю є «поляк».

З висновку Красногвардійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управлння юстиції від 14.05.2015 року щодо розгляду заяви ОСОБА_2 про зміну національності дитини (а.с.59-61), вбачається, що:

- згідно актовому запису про перший шлюб позивача ОСОБА_2 від 01.10.1988 року вказано його національність «росіянин»;

- згідно актовому запису про розірвання першого шлюбу позивача ОСОБА_2 від 09.06.1992 року вказано його національність «росіянин»;

- згідно актовому запису про другий шлюб позивача ОСОБА_2 від 31.08.1996 року вказано його національність «росіянин».

Таким чином позивач ОСОБА_2 як при укладенні шлюбу від 01.10.1988 року, так і при розірвання цього шлюбу від 09.06.1992 року, при укладенні шлюбу від 31.08.1996 року та при реєстрації народження своєї доньки позивача ОСОБА_3 свідомо зазначив свою національність «росіянин».

Отже відповідно до положень ст.11 Закону України № 2494-XII від 25.06.1992 року «Про національні меншини в Україні» позивач ОСОБА_2 вільно реалізувавши своє право на вільне обирання національності.

Що ж стосується питання відновлення національності, то після скасування дії Указу Президента України від 31.12.1991 року «Про порядок зміни громодяфнами національності», питання зміни національності всупереч національності батьків, зазначеній в свідоцтвах про народження обох позивачів на цей час діючим законодавством не врегульоване.

З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду, і постановив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні заяви.

Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.

Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: