Постанова № 55287861, 27.01.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.01.2016 справа №905/2229/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників: від позивача: не зявивсявід відповідача:не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» м. Білицьке, Донецька областьна рішення господарського суду Донецької області від02.12.2015р.по справі№905/2229/15 (суддя Подколзіна Л.Д.)за позовом:Приватного акціонерного товариства «Макіївський завод «Лазер» м. Павлоград, Дніпропетровська областьдо відповідача:Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» м. Білицьке, Донецька областьпростягнення 114 273,01грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Макіївський завод «Лазер» м. Павлоград, Дніпропетровська область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» м. Білицьке, Донецька область про стягнення 114 273,01грн., з яких основний борг у сумі 90 489,60 грн., пеня у сумі 7 872,77 грн., інфляційні витрати у сумі 15 105,31 грн., 3% річних у сумі 1 255,33 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.12.2015р. у справі №905/2229/15 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Октябрська ЦЗФ, м. Добропілля, м. Білицьке Донецької області на користь Публічного акціонерного товариства Макіївський завод Лазер, м. Павлоград Дніпропетровської області суму основного боргу у розмірі 90 489,60 грн., пеню у розмірі 7 872,77 грн., інфляційні витрати у розмірі 15 105,31 грн., 3% річних у розмірі 1 255,33 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,85 грн.

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» м. Білицьке, Донецька область, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 02.12.2015р. по справі №905/2229/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає, що відсутні підстави вважати відповідача боржником, що прострочив виконання зобовязання, оскільки для розрахунку суми позову позивач використав не дату, яка повинна бути зазначена представником покупця на товаросупровідних документах, а дату видаткової накладної (реквізитів документу), що не передбачено договором.

Апелянт також зазначає, що судом не досліджено право власності позивача на товар за договором поставки в контексті наявності у нього права на звернення до суду.

Представник позивача у судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Октябрська ЦЗФ, м. Добропілля, м. Білицьке Донецької області, (Покупець) та Публічним акціонерним товариством Макїївський завод Лазер, м.Павлоград Дніпропетровської області, (Постачальник) укладений договір поставки № 124-ЦО, згідно умов якого постачальник зобовязався поставити у власність покупця продукцію, а останній зобовязався прийняти та оплатити її на умовах, визначених цим договором та специфікаціями до нього, що є невідємною частиною договору.

Відповідно до п.1.2. договору, покупець зобовязується прийняти та оплатити поставлену у його власність продукцію у відповідності з умовами даного договору.

Поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, ціні, з якісними характеристиками і в строки, узгоджені сторонами у специфікаціях до даного договору (п.4.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору ціни на поставлену постачальником продукцію встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Згідно з п. 5.3. Договору при надходженні коштів на поточний рахунок постачальника від покупця, сторони обумовлюють, що в будь-якому випадку вони надходять у рахунок оплати поставляється постачальником продукції.

Пунктом 8.1. Договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у разі належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, термін дії договору встановлюється до 31.12.2015 року включно. У разі не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за цим договором, термін дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У відповідності з п.5.4 Договору, розрахунки за поставлену постачальником продукцію за даним договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника наступним чином: - протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови поставлення постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного договору;

Відповідно до змін, внесених до п.5.4 договору додатковою угодою від 28.02.2014р.:- протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови поставлення постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку договору.

Додатковою угодою до говору від 25.01.2015р. сторони внесли зміни до специфікації від 25.12.2014р. а саме розрахунки за поставлену постачальником продукцію здійснюються протягом 5 робочих днів з 20 календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови поставлення постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного договору.

Договір підписано обома сторонами з додатковими угодами до нього, доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у звязку з чим, за висновками суду вказаний договір є чинним.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

На підставі вищевикладеного, сторонами підписані специфікації від 04.08.2014р., 06.08.2014р., 01.09.2014р., 28.10.2014р., 25.12.2014р. на поставку продукції.

За вказаними специфікаціями сторони погодили поставку продукції із зазначенням її найменування, номенклатурного номеру, кількісних та якісних показників, ціни, строків поставки та умов оплати. Специфікації підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками.

На виконання умов договору, за видатковими накладними № РН-0000466 від 24.11.2014р., № РН-0000467 від 26.08.2014р., № РН-0000494 від 30.09.2014р., № РН-0000536 від 24.11.2014р., № РН-0000058 від 28.04.2015р. позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на підставі довіреностей № 500 від 26.08.2014р., № 575 від 30.09.2014р., № 655 від 24.11.2014р., № 142 від 27.04.2015р. на загальну суму 179 476,08 грн., що підтверджується матеріалами справи, які підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про продукцію, а також містить відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірної продукції, виходячи з приписів ст. 664 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що рахунки-фактури № СФ-000464 від 22.09.2014р., № СФ-000507 від 24.11.2014р., № СФ-0000023 від 28.02.2015р. позивачем направлені на електронну адресу відповідача.

З урахуванням умов оплати відповідно до специфікацій за видатковою накладною № РН-0000466 від 24.11.2014р. відповідач повинен був оплатити товар до 01.12.2014р., № РН-0000467 від 26.08.2014р. до 01.12.2014р., № РН-0000494 від 30.09.2014р. до 05.01.2015р., № РН-0000536 від 24.11.2014р. до 27.02.2015р., № РН-0000058 від 28.04.2015р. до 25.05.2015р.

Яквбачається з матеріалів справи, станом на час подачі позовної заяви до суду, відповідачем сплачено 88 986,48 грн. за отриману продукцію.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 90 489,60грн. підлягають задоволенню.

Оскільки, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав, за поставлений товар вчасно не розраховувався, позивачем нараховано пеню за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 7 872,77 грн., інфляційних витрат у розмірі 15 105,31 грн. та 3% річних у розмірі 1 255,33 грн.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку з вищевикладеним та здійснивши повний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів погоджується з висновком суду щодо задоволення даної вимоги повністю та стягнення з відповідача 1 255,33 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість за період з 01.12.2014р. по 02.04.2015р. та 15 105,31 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2014р. по березень 2015р.

Крім того, позивач просить стягнути пеню у розмірі 7 872,77 грн. за порушення грошових зобовязань.

За змістом п.6.8. Договору, у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості несвоєчасно оплаченої продукції.

Таким чином, перевіривши арифметичний розрахунок суми пені, приймаючи до уваги вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо правомірності нарахування пені в розмірі 7 872,77 грн. за період з 01.12.2014р. по 02.04.2015р.

Довод апелянта, що обовязок оплатити поставлену продукцію за договором від 09.01.2014р. № 124-ЦО не виник, спростовується наступними обставинами.

Згідно з п. 1.1. Договору в порядку і на умовах, які передбачені цим договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та / або обладнання виробничо-технічного призначення, код ГК (надалі - продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невід'ємними частинами до цього договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору Поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, ціні, з якісними характеристиками і в строки, узгоджені сторонами у специфікаціях до даного договору (п.4.1. договору).

Як вбачається з умов договору предметом поставки є продукція та/або обладнання виробничо-технічного призначення. Видаткові накладні, які підписані обома сторонами визначають, що саме за цим договором відповідач отримав певне обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З наведеного вбачається, що товар за договором від 09.01.2014р. № 124-ЦО передано позивачем відповідачу саме за накладними, які містяться в матеріалах справи та в дати, визначені в цих накладних, оскільки іншого в них не міститься.

Є безпідставним довод відповідача, що позивач не є власником поставленої продукції, що позбавляє його права вимагати оплату за товар.

Згідно з ст. 659 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

Відповідач не довів, що на товар претендують права третіх осіб.

Крім того, пунктом 1.3. Договору передбачено, що постачальник гарантує, що поставляється за цим договором продукція належить постачальнику на праві власності, і на дату вступу договору в силу не обтяжена правами третіх осіб, у тому числі: не продано, не закладена, не перебуває під забороною відчуження, арештом, пройшла митне очищення і оформлення, а також вільна від інших обтяжень і не є предметом спору, і що постачальник вправі розпоряджатися даною продукцією, в тому числі поставити її покупцю відповідно до умов цього договору. На вимогу покупця, постачальник зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують викладені в цьому пункті обставини. Відповідач не вимагав від позивача надати будь-які із зазначених документів.

Таким чином, доводи скаржника щодо необхідності встановлення судом першої інстанції права власності позивача на спірну продукцію, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки дослідження питання щодо права власності позивача на спірну продукцію не входить до обставин, які мають значення для вирішення даної справи по суті.

Крім того, в даній справі право власності на спірний товар ніким не оспорюється, підставою позову є неналежне виконання стороною умов Договору, зокрема, щодо оплати отриманого товару.

При таких обставинах господарський суд правомірно не витребував у позивача зазначені докази як такі, що не впливають на розгляд справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене та здійснивши повний перегляд справи, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно зясовано фактичні обставини справи, тому рішення господарського суду Донецької області від 02.12.2015р. у справі №905/2229/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» м. Білицьке, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 02.12.2015р. у справі №905/2229/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 02.12.2015р. у справі №905/2229/15 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: О.І. Склярук

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО.