Рішення № 55287621, 28.01.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2016 Справа № 917/2482/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребо Інтернешнл", вул.Свіштовська, 11, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610

до Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Миколаїв", вул. Київська шосе, 9, с.Баловне, Новоодеський р-н, Миколаївська обл., 54017

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіасервіс", вул.Свіштовська, 11, м.Кременчук, Полтавська обл., 39610

про стягнення 461 457,50 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники у судовому засіданні 28.01.2016 р. до перерви :

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 24.12.2014 р.;

від відповідача 1: не зявилися;

від відповідача 2: ОСОБА_2, довіреність від 20.12.2015 р..

У судовому засіданні 28.01.2016 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 28.01.2016 р. до 15 год. 00 хв. з огляду на задоволене судом клопотання представника позивача про ознайомлення з матеріалами справи та про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу для підготовки технічних засобів для здійснення технічної фіксації судового процесу.

Представники у судовому засіданні 28.01.2016 р. після перерви :

від позивача: не зявилися;

від відповідача 1: не зявилися;

від відповідача 2: не зявилися.

Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребо Інтернешнл" про стягнення 461 457,50 грн. вартості нестачі переданого на зберігання майна за умовами укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кребо Інтернешнл" та Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Миколаїв" 22.07.2013 р. договору приймання, зберігання та відпуску авіапалива № Р/13/07/22-2, в тому числі 5 000,00 грн. солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіасервіс" як немайнового поручителя за умовами укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кребо Інтернешнл" 01.10.2015 р. договору поруки № Р/15/10/01-1.

Відповідач 1 - Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Миколаїв" - представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимоги суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно за місцезнаходженням згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

До оголошеної судом перерви представник позивача до оголошеної судом перерви наполягав на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві, представник відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіасервіс" проти позову в частині предявлених до нього вимог заперечував за мотивами відзиву на позов № 15/12/10-1 від 10.12.2015 р. (вх. № 18353 від 17.12.2015 р.).

Крім того, представником позивача заявлено суду :

- клопотання вх. № 983 від 28.01.2016 р. про фіксацію судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено та оголошено перерву для підготовки технічних засобів для здійснення технічної фіксації судового процесу;

- клопотання вх. № 984 від 28.01.2016 р. про залучення до справи Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати України як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, яке судом відхилено, оскільки позивачем не доведено наявності в останнього юридичного інтересу щодо предмету спору у даній справі, як того вимагає ст. 27 ГПК України;

- клопотання вх. № 984 від 28.01.2016 р. про надання матеріалів справи на ознайомлення, яке судом задоволено.

Після оголошеної судом перерви позивач та другий відповідач представництво у судове засідання не забезпечили, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання.

Позивач надав суду клопотання вх. № 999 від 28.01.2016 р. про розгляд справи без участі його представників.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України у випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх до оголошеної перерви у судовому засіданні представників сторін, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

22.07.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кребо Інтернешнл" (замовник) та Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Миколаїв" (виконавець) було укладено Договір приймання, зберігання та відпуску авіапалива № Р/13/07/22-2 (а.с. 11-15, далі - Договір) за умовами якого виконавець зобовязувався в порядку та на умовах, передбачених даним договором, надати замовнику послуги, зокрема, з приймання, зберігання та відпуску палива і ПВК рідини замовника (пп. 2.1.1 ОСОБА_3).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- виконавець зобовязаний забезпечити повне збереження палива і ПВК рідини замовника за якістю і кількістю переданого на зберігання, за письмовим розпорядженням замовника здійснювати відпуск палива клієнтам замовника (пп. 7.1.2, пп. 7.1.3 ОСОБА_3);

- у випадку зіпсування або нестачі палива і ТВК рідини з вин виконавця останній зобовязаний відшкодувати замовнику вартість нестачі або зіпсованого палива і ТВК рідини за ціною реалізації палива і ТВК рідини клієнтам замовника, що діяла на момент виникнення нестачі або зіпсування (п.10.3 ОСОБА_3).

За даними позивача станом на 01 жовтня 2014 року залишок палива РТ, що належав позивачу та знаходився на зберіганні у відповідача 1 на підставі ОСОБА_3, склав 23,501 тон, залишок палива ТС-1, що належав позивачу та знаходився на зберіганні у відповідача 1 на підставі ОСОБА_3, склав 0,032 тон, що підтверджується актом звірки авіапалива між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кребо Інтернешнл" та Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Миколаїв" за жовтень 2014 року та актами зняття залишків палива РТ та ТС-1 від 01.10.2014 р. (а.с. 17-21).

07 липня 2015 року Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Миколаїв" відпущено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кребо Інтернешнл" паливо РТ в кількості 4,666 тон та паливо ТС-1 в кількості 0,032 тон, що підтверджується актом прийому-передачі палива від 07.07.2015р. (а.с. 22).

Крім того, 07 липня 2015 року спільною комісією, яка складалася з представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребо Інтернешнл" та Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Миколаїв", були проведені заміри залишків палива для реактивних двигунів марок РТ та ТС-1, що належали позивачу та знаходилися на відповідальному зберіганні у відповідача 1 згідно з ОСОБА_3, за наслідками яких був складений акт, у пункті 10 якого зафіксовано факт нестачі палива для реактивних двигунів марки РТ в загальній кількості 18,835 тон. (а.с. 23).

Згідно з ціновою довідкою Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати України № 276/06-15 від 09.06.2015р. (а.с. 24) середня ціна пропозицій трейдерів на ринку на паливо для реактивних двигунів РТ станом на 05.06.2015 р. складала 24 500,00 грн./т..

Позивачем було направлено Комунальному підприємству "Міжнародний аеропорт Миколаїв" вимогу за вих. № 15/07/20-7 від 20.07.2015 р. (а.с. 34) про відшкодування вартості нестачі палива в розмірі 461 457,50 грн. в семиденний строк з дня отримання останньої. Направлення даної вимоги підтверджується описом вкладення від 20.07.2015 р. та поштовою квитанцією № 156/1183 від 22.07.2015 р. (а.с. 35, 36). Вимога отримана представником Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Миколаїв" 29.07.2015 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 36) та за даними позивача залишена без реагування.

01.10.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кребо Інтернешнл" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравіасервіс" (поручитель) було укладено Договір поруки № Р/15/10/01-1 (а.с. 37-38, далі Договір поруки), за умовами якого поручитель частково в сумі, що не перевищує 5 000,00 грн., поручається перед кредитором за виконання Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Миколаїв" зобовязання з погашення заборгованості, що виникла внаслідок неповернення вартості нестачі палива за укладеним між Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Миколаїв" та кредитором ОСОБА_3 № Р/13/07/22-2 .

Позивачем було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Укравіасервіс" вимогу за вих. № 15/10/05-2 від 05.10.2015 р. (а.с. 39) про перерахування 5 000,00 грн. протягом двох робочих днів з моменту отримання вимоги на виконання умов ОСОБА_3 поруки. Вимога отримана представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіасервіс" 06.10.2015 р. (а.с. 36) та за даними позивача залишена без реагування.

Враховуючи невиконання відповідачами вимог та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про стягнення 461 457,50 грн. вартості нестачі переданого на зберігання майна за умовами укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кребо Інтернешнл" та Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Миколаїв" 22.07.2013 р. договору приймання, зберігання та відпуску авіапалива № Р/13/07/22-2, в тому числі 5 000,00 грн. солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіасервіс" як немайнового поручителя за умовами укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кребо Інтернешнл" 01.10.2015 р. договору поруки № Р/15/10/01-1.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У п. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін в частині, що охоплює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини зі зберігання.

За договором зберігання в силу п. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (ст. 938 Цивільного кодексу України). Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі. Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків (ст. 949 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вказаних норм права та умов ОСОБА_3 відповідач 1 не забезпечив збереження переданої речі, станом на 07 липня 2015 року нестача палива для реактивних двигунів марки РТ становить 18,835 тонн, про що зафіксовано в акті від 07.07.2015 р. (а.с. 23). Дана обставина відповідачем не спростована. Зазначений акт підписаний представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребо Інтернешенл" та Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Миколаїв", скріплений печатками останніх та приймається судом як належний доказ у даному спорі.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ст. 623 Цивільного кодексу України).

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (п. 1 ст. 950 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повернення відповідачем 1 наданого на зберігання позивачем за умовами укладеного між сторонами ОСОБА_3 товару - палива для реактивних двигунів марки РТ у кількості 18,835 тон чи наявності такого у зберігача (відповідача 1) на час прийняття рішення з даного спору. Отже, матеріалами справи підтверджується неналежне виконання зобов'язання відповідача 1 за вищезазначеним ОСОБА_3 щодо зберігання палива, а також відсутність реагування на претензію позивача та відшкодування завданих йому збитків. Дані обставини відповідачем 1 не спростовані.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 Господарського кодексу України).

Як визначено ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення : протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

За викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доводиться наявність складу правопорушення у діях відповідача 1, розмір збитків визначений позивачем з дотриманням норм матеріального права, підтверджується допустимими доказами та перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, останнім не доведено відсутність його вини у втраті (нестачі) переданого на зберігання належного позивачу палива, а тому позовні вимоги щодо стягнення завданих відповідачем 1 збитків в розмірі 456 457,50 грн. підлягають задоволенню.

Як було зазначено вище, зобовязання з погашення заборгованості Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Миколаїв", що виникла внаслідок неповернення вартості нестачі палива за укладеним між та кредитором ОСОБА_3 № Р/13/07/22-2, було частково в сумі 5 000,00 грн. забезпечено порукою Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравіасервіс" відповідно умов укладеного 01.10.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кребо Інтернешнл" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравіасервіс" (поручитель) ОСОБА_3 поруки № Р/15/10/01-1.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (п.1 та п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України). При цьому за приписами ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку як від усіх солідарних боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як вбачається з матеріалів справи, порука за вказаним договором поруки не припинена.

Враховуючи вищевикладене, позивач набув права вимоги як до першого, так і до другого відповідача як поручителя (солідарного боржника) в частині стягнення заборгованості відповідача 1, зокрема, в частині стягнення з поручителя 5 000,00 грн., а тому вимоги в цій частині суд визнає правомірними.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач 1 будь-яких заперечень проти позову не надав, заперечення відповідача 2 спростовуються вищевикладеним, інших допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідачі суду не надали.

З огляду на викладене, позовні вимоги відповідають нормам матеріального права та підтверджуються поданими доказами, відповідачами не спростовані, а тому суд дійшов висновку про задоволення позову.

Понесені позивачем при пред'явленні позову судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача 1, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій останнього.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Миколаїв" (вул. Київська шосе, 9, с.Баловне, Новоодеський р-н, Миколаївська обл., 54017, ідентифікаційний код юридичної особи 01130650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребо Інтернешнл" (вул.Свіштовська, 11, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610, ідентифікаційний код юридичної особи 35939567) - 456 457,50 грн. збитків та 6 921,86 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіасервіс" (вул.Свіштовська, 11, м.Кременчук, Полтавська обл., 39610, ідентифікаційний код юридичної особи 36504056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребо Інтернешнл" (вул.Свіштовська, 11, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610, ідентифікаційний код юридичної особи 35939567) 5 000,00 грн. збитків.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

4. Копію рішення надіслати сторонам за вказаними у ній адресами.

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.